Традиційно з 1948 року у третій четвер жовтня відзначають Всесвітній день кредитних спілок. І він таки всесвітній: у світі в систему кредитної кооперації залучено не менш як 235 мільйонів людей у 109 країнах.
Із цієї нагоди в Києві відбулася міжнародна конференція «Економічна та соціальна роль кредитних спілок у стабільному розвитку України». Та це було, що називається, свято зі сльозами на очах.
Бажана альтернатива
Директор проекту USAID (Агентство США з міжнародного розвитку) Єва Сєржинська переказала нам вітання від іноземних партнерів — представників світової кооперації: «Чудово, що ви досі живі».
Живі — поняття відносне: у нас до членства в кредитних спілках залучено аж 0,42% населення (для порівняння: в сусідній Молдові — 2,6%), а 100 років тому було майже 10%.
Та що там 100 років тому! Президент Національної асоціації кредитних спілок України Петро Козинець зауважує: протягом 2005—2007 років кредитні спілки України давали майже мільйон позик щороку. Але за останні 5—6 років активи кредитних спілок впали утричі (відповідно до рівня інфляції), а чисельність членів — учетверо! Якщо це називається «ще живі», то ненадовго…
Але в таку саму кількість разів наростили оберти фінансові компанії — всілякі ломбарди, позикові каси. І це попри те, що вони відверто грабують клієнтів — деруть сотні відсотків річних. Кредитні спілки цим не займаються, тому навіть з погляду соціальної політики були б бажаною альтернативою, якби влада повернулася до них обличчям.
У Молдові кредитні спілки було запроваджено «згори» — рішенням влади, попри інерцію суспільства. А тепер суспільство саме усвідомило переваги системи кредитних спілок, і їх уже не зупиниш. Маємо чудові приклади і в нашій історії.
Сумна історія
Призабутий, на жаль, факт: перший на землях України закон про кооперацію, що стосувався і кредитних спілок, з’явився аж 1873 року! Щоправда, на території колишньої Австро-Угорщини. У цісарському указі необхідність запровадження закону обґрунтовувалася так: щоб стримати розорення дрібних товаровиробників і збільшити надходження до державної скарбниці за рахунок зростання їхньої активності. Розумний чоловік був отой Франц Йосиф!
Після цього кредитні спілки та кооперативи на західноукраїнських землях почали рости мов гриби після дощу. До їх створення долучилося чимало відомих суспільних діячів, зокрема митрополит Андрей Шептицький. За його участі виникло відоме кооперативне товариство «Сільський господар». Не менш відомим було кредитне товариство «Самопоміч», назву якого без жодних підстав запозичила політична партія. Степан Бандера розпочав суспільну діяльність із того, що 18-річним створив кредитне товариство у рідному селі.
Мало того: українські заробітчани понесли переможний прапор кредитної кооперації всім світом. Скажімо, саме вони ініціювали створення кредитних спілок у Канаді, а тепер вони найпотужніші у світі. Натомість на рідній землі кредитна кооперація надовго занепала з політичних причин: за комуністичного режиму лише держава мала виключне право надавати та розподіляти матеріальні блага. Але часи знову змінилися, і тепер кредитна кооперація набула виняткового суспільного значення.
Одна з підвалин демократії
Демократія без середнього класу існувати не може. А кредитна спілка — це якраз і є інструмент підтримки середнього класу, бо банку працювати з малими позичальниками нецікаво. Крім того, процедура отримання позики тут простіша, а іноді й ризик неповернення менший: скажімо, коли кредитна спілка працює в селі, де всі знають, хто гультяй, а хто порядний, вправний господар, якому можна й позичити, — віддасть.
Те саме і щодо цільового використання отриманих грошей: люди ж бачать, чи господар створює підприємство, чи комусь на випивку не вистачає. Варто додати, що у кредитних спілках нема штрафних санкцій за дострокове повернення кредиту — ось істотне джерело підтримки малого підприємництва в селі. Відповідно набагато краща перспектива розвитку сільських громад. То чому цей чудовий інструмент, який не потребує державних коштів, так жалюгідно мало застосовують?
А тому, що досі не вирішено завдання забезпечити нагляд та регулювання діяльності кредитних спілок, сумісний з практикою розвинених країн. Зокрема ні Держфінпослуг, ні Нацкомфінпослуг, згідно з чинною редакцією закону про фінансові послуги, не мають достатньо інституційних можливостей для ефективного нагляду. Як зауважив з трибуни міжнародної конференції заступник директора відділу програм з економічного розвитку USAID Стівен Ринецький, ідеться про вдосконалення нормативної бази, вирішення регуляторних питань і надання державної підтримки. Шкода, але нині у нас в цьому напрямі не все гаразд.
У підвішеному стані
Незадовільний нинішній стан кредитних спілок пояснюється зокрема невизначеністю їхнього неприбуткового статусу. Петро Козинець каже: «Податковий статус кредитних спілок нині не зрозумілий. Ще 1998 року їх було визнано неприбутковими організаціями, закріплено законом, як у більшості країн. Торік податкове законодавство переглянули, були всякі додатки, і тепер виходить: за буквою закону, кредитні спілки мають статус неприбуткових, на це є висновок Головного юридичного управління Верховної Ради України. Але наша ДФС так не вважає, і кредитні спілки не можуть ні внести до реєстру неприбуткових організацій, ні вилучити звідти, хоч ми відповідаємо всім вимогам до неприбуткових організацій, які зазначено в законі. І головне, що ніяких бюджетних надходжень держава так не отримає, радше навпаки — більше отримувала від доходів членів кредитних спілок, які завдяки спілкам нарощували виробництво і платили більше податків».
Точнісінько так, як це розумів імператор Австро-Угорщини! А нині президент Всеукраїнської асоціації кредитних спілок Ольга Мороз зауважує: в урядовій політиці щодо кредитних спілок нема системності, їх постійно зачіпають зміни системи оподаткування і законодавства загалом. Не кажучи вже про стратегічне планування, розвиток громад. Адже кредитні спілки разом з кооперативним рухом можуть істотно сприяти розвитку регіонів, чого начебто бажає і влада.
Насправді ж навіть тим, хто вже працює в цьому секторі, важко будувати якісь плани на майбутнє, що вже казати про тих, хто лише має намір розпочати. Не дивно, що тепер кредитні спілки майже не створюються. Як один казав, краще мати законодавство погане, яке не змінюється, ніж добре, яке постійно змінюється. А що, коли погане і постійно змінюється?
Надія на майбутнє
Є надія, що ситуація невдовзі зміниться на краще. Недавно профільний комітет парламенту схвалив нову редакцію закону про кредитні спілки. Чи означатиме він докорінну зміну державної політики в цій царині?
«Добрі наміри, якими є державні програми, ми підтримуємо. Кожен новий уряд закладає нові державні програми для підтримки аграрного сектору. На підставі розпорядження Кабміну №580 від 22 червня 2011 року було навіть створено концепцію розвитку кредитних спілок. Саме в розвиток цієї концепції розроблено зміни до закону про кредитні спілки, що недавно було розглянуто і схвалено в профільному комітеті Верховної Ради. Добре було б розглянути зміни у податковому законодавстві щодо діяльності кредитних спілок. І хоч держава до них нібито повернута обличчям, але іноді здається, що це маска. Доки держава не скине маску і не почне виконувати те, що у неї записано в програмах, нічого не буде. Поки що маємо лише програми, а не реалії життя», — каже керівник секретаріату Комітету Верховної Ради з питань фінансової політики та банківської діяльності Ігор Прийма.
Хочеться вірити, що державна влада зрештою оцінить значення цього виду суспільної діяльності, яке сформулював ще австро-угорський імператор. Адже його актуальність за 144 роки нітрохи не зменшилася.