Міністр фінансів України Сергій Марченко: «Жоден з партнерівне збирається відступати від зобов’язань щодо нашої підтримки»
Річні збори МВФ і Світового банку, які традиційно припадають на жовтень, — одна із ключових подій для міжнародного економічнофінансового середовища. Цього разу вони пройшли в Марракеші, Марокко, куди з’їхалися представники понад 190 країн і фінансових інституцій. Для України форум став можливістю напряму обговорити з партнерами, як краще забезпечити протидію агресору, зберегти українську економіку, провести реформи і сприяти відновленню країни. Тож чи матиме Україна достатню підтримку ззовні, як ми просуваємося у виконанні програми МВФ, що буде з нашою економікою, розповів у Марракеші в ексклюзивному інтерв’ю Укрінформу міністр фінансів УкраїниКСергій МАРЧЕНКО.
Зовнішня допомога: чого очікувати наступного року?
— Прем’єрміністр України цього тижня заявив міжнародним партнерам на зборах МВФ і Світового банку, що Україна потребуватиме $42 мільярди зовнішніх вливань, щоб покрити дефіцит держбюджету на наступний рік. За підсумками ваших зустрічей у Марракеші, чи готові партнери підтримати Україну в повному обсязі?
— Так, партнери готові виконувати ті зобов’язання, які взяли на себе, коли ми готували програму «Механізм розширеного фінансування» (Extended Fund Facility, EFF. —КРед.) спільно з Міжнародним валютним фондом. Вони пообіцяли підтримувати Україну впродовж чотирирічного періоду, і жодна з країн, які підписалися під цими зобов’язаннями, не збирається їх переглядати. Понад те, ми отримуємо достатні запевнення і від Сполучених Штатів, і від європейських країн, що вони підтримуватимуть Україну стільки, скільки це буде необхідно нам.
— Які додаткові резерви Україна може залучити, щоб зменшити дефіцит бюджету? Наприклад, чи розглядає уряд зміни правил продажу акцизних товарів в Україні, реформи для грального бізнесу та інші можливості? Чи фокус зосереджуватиметься на скороченні видатків?
— Маємо досить обмежені фіскальні маневри. Почну із простішого: ми в нинішніх умовах не можемо собі дозволити змінювати податкову політику. Розглядаємо тимчасові заходи щодо оподаткування надмірних прибутків банків, що можливо імплементувати. Але це тимчасовий крок і, на жаль, не визначальний.
Скорочувати видатки не можемо. Ви бачили, що бюджет, який ми подали, й так містить радикальне скорочення капітальних видатків. Стосовно інших кроків — розглядаємо будьякі заходи, зокрема акциз і боротьбу з нелегальним ігровим бізнесом та його легалізацію. Це все є серед напрямів, за якими працюємо. Але скажу щиро: навіть якщо розв’яжемо всі ці наші внутрішні проблеми, це не дасть нам змоги перекрити потреби в зовнішньому фінансуванні.
— В Україні висловлюють занепокоєння, зокрема на експертному рівні, що залучити повну суму зовнішньої допомоги на наступний рік буде важко або навіть неможливо. Яка позиція уряду в цьому питанні?
— Якби окремі експерти доклали зусиль не у спробах поставити під сумнів позицію міністра фінансів або уряду в частині наших потреб, а допомогли пояснити нашим партнерам, чому ця потреба має бути забезпечена з огляду на військовий бюджет, мені було б простіше працювати на міжнародному рівні. Поясню: половина бюджету — це воєнна кампанія, яку ми фінансуємо лише за рахунок податків і внутрішніх запозичень. І це дуже складно реалізувати, однак намагаємося зробити навіть більше, ніж від нас очікують, для реалізації цієї кампанії. Паралельно з’являються соціальногуманітарні потреби, які нам також необхідно забезпечувати.
Мене дивує позиція певних експертів, які вважають, що нам необхідно зменшити потребу в зовнішньому фінансуванні, щоб знизити залежність від зовнішньої підтримки. Єдиний реальний спосіб зменшити залежність від зовнішньої підтримки в нашій ситуації — збільшення ВВП в довгостроковій перспективі. Тобто йдеться про збільшення обсягу внутрішнього ринку і відповідно зростання бази, з якої збирають податки. Але це питання довгострокової перспективи, воно не вирішується миттєво.
Інший спосіб — перемогти у війні вже завтра і зменшити видатки на військовий бюджет. Але в нас одразу з’являться інші потреби: матимемо колосальну кількість військових ветеранів та багато важливих нерозв’язаних проблем. Тож радикально зменшити залежність від зовнішньої підтримки буде неможливо впродовж року після завершення бойових дій. Це питання п’ятирічної чи навіть десятирічної програми, щоб мінімізувати таку залежність. Такі експертні дискусії відвертають багато уваги і зусиль, зокрема наших партнерів.
Як зростатиме ВВП
— МВФ прогнозує зростання українського ВВП цього року на рівні 1—3%. Ви заявляли, що орієнтуєтеся на 4,7%. На чому ґрунтуються такі очікування і які чинники мають відіграти в цьому основну роль?
— Ми орієнтуємося на підсумки дев’яти місяців від початку року. Маємо достатньо позитивну динаміку економічної активності, відновлення економічних процесів. Цього року отримали високий урожай, що певним чином збільшує перспективи. Розв’язання проблем з інфляцією теж істотно додає позитиву. Крім того, рівень споживання в країні нині досить високий. Ритмічне надходження зовнішньої підтримки дає змогу мати обнадійливу перспективу до кінця року.
Усі ці чинники плюс фактичні надходження до бюджету формують очікування, що ВВП цього року може досягти 4—5%. І коли кажу про 4,7%, то це показник у межах останнього консенсуспрогнозу та оновлених очікувань Мінекономіки. Тож такий показник цілком досяжний. Скажу навіть більше: МВФ уже заявив, що найближчим часом перегляне власний прогноз щодо макроекономічних перспектив України.
— Чи достатньо просто зберігати темп, щоб Україна змогла досягти показника 4,7% цього року, чи маємо прискоритися?
— Думаю, що з таким темпом, як нині, цей показник досяжний. Складніше буде зберегти його наступного року. І знову ж таки, тут визначальну роль відіграє зовнішня допомога. Будьякі зміни в конфігурації надходжень зовні істотно впливають на подальші економічні результати.
Програма МВФ: чи встигає Україна?
— Ми наближаємося до другого перегляду програми МВФ для України, який має пройти наприкінці листопада — на початку грудня цього року. Чи встигає Україна з виконанням усіх термінів і структурних маяків?
— Так, це пріоритет, до того ж ключовий. Сподіваюся, що на найближчих сесіях парламенту буде проголосовано необхідні закони, які дадуть нам змогу підійти до перегляду програми з виконаними структурними маяками. У частині зобов’язань Міністерства фінансів, а також Нацбанку України ми максимально закриваємо свої показники. Тобто є певні питання щодо ухвалення відповідного законодавства, але думаю, що все буде реалізовано з огляду на потребу, а також те, наскільки важливе це питання.
— До речі, на який розмір нового траншу розраховує українська сторона?
— Розмір зафіксований — приблизно $0,9 мільярда. Наступного року очікуємо загалом $5,4 мільярда за підсумками двох переглядів.
— Якщо на момент нинішньогоперегляду залишатиметься потреба доробити певні пункти програми EFF? Чи зможе фонд авансом спрямувати черговий транш для країни в умовах війни? Чи правила ті самі, що й у мирний час?
— Я не готовий зараз сказати, що до нас можуть поставитися поблажливо, якщо ми істотно підірвемо зобов’язання і не виконаємо того, що маємо. Я не впевнений, що нам можуть піти назустріч попри те, що в нас війна.
Контекст міжнародних дискусій щодо України певним чином змінюється, і це треба враховувати. Нічого не дано просто так і ніхто нічого не гарантує. У кулуарах дедалі більше дискусій, у яких питання України — лише одна з тем у міжнародному порядку денному.
Підтримка України впливає на стабільність у світі
— У цьому контексті наскільки останнє загострення на Близькому Сході відвернуло увагу міжнародного фінансового співтовариства від України?
— Звісно, фокус змістився, і це очевидно. Зараз це можна побачити на шпальтах ключових газет і в теленовинах. Але ми пояснюємо нашим партнерам і ключовим організаціям, що зволікання з наданням Україні допомоги лише спонукає агресора й призводить до поширення загрози конфліктів та війн на решту світу. Тому ключ до розв’язання цієї проблеми — в Україні. Якби нам ще 2022 року надали усю допомогу, якої ми потребували на той момент, ситуація зараз була б зовсім іншою.
Агресор має відчути належну протидію, його необхідно покарати. Якщо його своєчасно не покарати, створюється прецедент для появи інших конфліктів. Це пояснюю на кожній зустрічі й закликаю допомогти нам зберегти своє суверенне право захищатися і виграти цю війну.
Реструктуризація зовнішнього боргу
— Програма EFF для України передбачає поетапну реструктуризацію зовнішніх запозичень, і конкретних угод мають уже досягнути наступного року. Як просувається робота на цьому напрямі?
— Маємо ще час і працюємо над цим.
— Чи можна трохи деталізувати?
— Деталей поки що немає, оскільки, поперше, багато невизначеності щодо майбутнього. Подруге, одне з наших ключових завдань — зберегти доступ на ринки капіталу після завершення програми МВФ. Але якщо врахувати рівень невизначеності, поки що зарано говорити, якими можуть бути домовленості. Маємо ще час до 1 вересня наступного року, щоб вирішити всі ці питання.
Реформи, час, пріоритетність
— Наскільки гостро питання реформ в Україні стоїть у переговорах з міжнародними партнерами? На що вони звертають увагу передовсім?
— Нового тут нічого немає, це традиційний пакет реформ: у судовій системі, боротьбі з корупцією, забезпеченні макростабільності, проведенні фіскальних заходів. Тобто пакети ті самі, однак враховується питання часу — коли ми можемо це виконати, а також пріоритетність. Нині гостро ставимо питання пріоритетності. Умовно, на наш погляд, створення сприятливого бізнесклімату всередині країни має бути більш пріоритетним. Це дасть нам змогу формувати подальші перспективи розвитку. Але тут немає вимог. Хибна думка, що нам хтось щось нав’язує.
— Як сприймати меморандум з МВФ, де вказано зобов’язання і терміни?
— Меморандум — це погоджена позиція, вона не є нав’язаною. Це питання дискусій. І ми хотіли б, щоб такий підхід про нав’язування не застосовувати зовсім. Бо якщо говоримо про наші інтереси, можливості й зацікавленість, то передосвім це мотивація уряду України забезпечувати реформи. І тут у нас немає інших бажань.
Інше питання, що іноді певні реформи стають більш пріоритетними, оскільки наші партнери мають таку точку зору, — тут ми готові дискутувати. Але це не означає, що ми не готові їх виконувати.
Головне — результат для країни
— На завершення. У вас відбулося в Марракеші багато зустрічей.
— Більш як 70 зустрічей, і їх інтенсивність непорівнянна з тим, що ми мали, коли збори проходили у Вашингтоні. Усе, що було заплановано, реалізували.
— Чи можете окреслити основні досягнення, із чим повертаєтесяКв Україну?
— Маю стримано оптимістичні очікування за підсумками зустрічей. Поясню чому. Колосальна робота відбувається і до самих переговорів, і під час них, а також у подальшому. Самі зустрічі — кульмінація, під час якої можеш побачити емоційне ставлення сторін, чого не відчуєш через Zoom або електронне листування. Особисте спілкування дуже важливе, бо без нього було б важко просуватися далі.
Однак оскільки я міністр фінансів, мені важливо, скільки в Україні коштів на єдиному казначейському рахунку, чи забезпечено надходження зовнішньої допомоги у країну і чи ця допомога дає нам змогу виживати у складний період. Це моє основне завдання. Головне — забезпечити результат, і я тут для цього.
Ярослав ДОВГОПОЛ,
Укрінформ,
Марракеш (Марокко)