СПРАВЕДЛИВІСТЬ

Багатотомне видання «Реабілітовані історією» висвітлює трагічні події, повертає імена тих,
хто боровся за свободу і незалежність України 

Петро ТРОНЬКО, 
академік НАН України, 
Герой України, 
голова Головної редколегії науково-документальної серії книг
«Реабілітовані історією»

Незалежність України, утверджена на початку 1990-х рр., спричинила трансформацію свідомості населення, політичної та інтелектуальної еліти. Базовим елементом процесу стала ліквідація ідеологічних обмежень в історичних дослідженнях. Це відразу актуалізувало наукову проблему створення та функціонування сталінської тоталітарної системи, переслідування інакодумців в СРСР. Оприлюднення фактів реальних людських втрат за період сталінського правління серйозно політизувало наукову проблему. Саме тому вивчення політичних репресій (переслідувань) стало однією із значущих наукових тем.

Соціальний запит

Подібні дослідження вимагають не лише формальної реконструкції картини злочинів, й глибокого осмислення їх коренів. Результати можуть бути отримані лише величезною концентрацією зусиль учених, тисяч ентузіастів, які вбачають у чесному відтворенні історичної правди запоруку неповернення до часів страшного лихоліття.

Відповідаючи на соціальний запит українського суспільства, Національна академія наук, Інститут історії України НАН України, Служба безпеки України спільно з Державним комітетом по пресі, Українським історико-просвітницьким товариством «Меморіал», Всеукраїнською спілкою краєзнавців ініціювали видавничу програму науково-документальної серії книг «Реабілітовані історією». Її головна мета — через архівні документи, матеріали усної історії об’єктивно реконструювати події сталінського минулого та актуалізувати історичну пам’ять про трагічні сторінки нашої історії.

Ідея виникла не на порожньому місці. Співробітники Інституту історії АН УРСР у 1991 та 1992 роках вже опрацювали аналітичні записки й архівно-кримінальні справи зі сховищ КДБ УРСР і опублікували науково-документальні праці «Репресоване краєзнавство» та «Реабілітовані історією». В останній науковці та співробітники держбезпеки вперше оприлюднили статистику жертв «великого терору» 1937 — 1938 рр. в УРСР.

Тому цілком логічно, що лист-звернення до вищих органів влади незалежної України підписали керівництво СБ України та НАН України. Ініціатори вказували, що багатотомне видання покликане служити відновленню історичної справедливості, ∂рунтовному висвітленню трагічних подій в історії України, повернути їй незаслужено забуті імена державних діячів, науковців, митців, робітників і селян, ушанувати тих, хто боровся за свободу і незалежність України.

Президія Верховної Ради України 6 квітня 1992 року та Кабінет Міністрів України 11 вересня 1992 року постановами підтримали ініціативу науковців та громадськості. Президія Національної академії наук постановою від 12 грудня 1992 року визначила видання науково-документальної серії книг «Реабілітовані історією» пріоритетною у своїй діяльності.

Для організації роботи з підготовки згаданої серії було затверджено Головну редакційну колегію науково-документальної серії книг «Реабілітовані історією». Створювалися обласні редколегії та науково-редакційні групи, які розпочали роботу над обласними томами.

Увічнення пам’яті

Кожний обласний том сьогодні складається з кількох книг. У першій книзі публікувалася вступна стаття-дослідження, в якій увага зверталася на особливості функціонування радянського режиму на території області. Нариси про незаслужено забутих та репресованих і надали читачеві можливість уявити масштабність «соціальної чистки» радянського суспільства. Розділ «Мовою документів» дав уявлення про методи роботи радянських спецслужб. Окремо висвітлювалося увічнення пам’яті репресованих громадян. У книгах подавалися також списки репресованих, підготовлені на основі архівно-кримінальних справ. Кількість книг у кожній області залежала від чисельності репресованих.

Одночасно при Головній редколегії було створено відділ із розробки архівів ВУНК—ДПУ—НКВС—КДБ. Сьогодні відділ очолює доктор історичних наук, професор О. Рубльов. Співробітники відділу співпрацюють із Галузевим державним архівом Служби безпеки України у виявленні та публікації нових архівних документів, розробці наукових проблем з історії органів державної безпеки.

Постанова також передбачала фінансування спеціалізованого періодичного видання «З архівів ВУЧК—ГПУ—НКВД—КГБ». Лише за спонсорські кошти вже надруковано 35 номерів наукового часопису, аналогів якому немає на теренах колишнього СРСР. Упродовж останнього десятиріччя журнал став єдиним виданням на пострадянському просторі, де публікуються наукові розробки з історії колишніх радянських спецслужб, дослідження щодо становлення та різних аспектів функціонування тоталітарної системи.

Складнощі у виданні науково-документальної серії книг «Реабілітовані історією» були величезними. Економіко-політична криза середини 1990-х років практично загальмувала всю роботу. Частина новостворених обласних груп виживала на 40—60 грн. Як наслідок — там залишилися працювати лише ентузіасти-історики та краєзнавці.

Серйозним випробуванням на першому етапі була співпраця зі Службою безпеки України. З самого початку далеко не всі керівники її центрального апарату, обласних управлінь усвідомлювали необхідність виконання такої державної програми. Члени Головної редколегії зуміли переконати керівництво СБУ в політичній, соціальній та моральній значущості видавничого проекту «Реабілітовані історією». Поступово із розгортанням процесу наукового пошуку виникло взаєморозуміння й почали складатися творчі стосунки науковців та співробітників архівних підрозділів СБУ. Йшла планомірна робота з розсекречування та публікації узагальнених статистичних даних щодо проведення масових репресивних операцій в УРСР, інформаційно-аналітичних документів органів державної безпеки тощо. Матеріали допомогли вченим реконструювати історичні події, з’ясувати мотиви й масштаби репресій в УСРР—УРСР.

Неодноразово слова вдячності на засіданнях Головної редколегії «Реабілітовані історією», в листах-подяках керівництву СБУ висловлювалися очільникам Галузевого державного архіву Служби безпеки України О. М. Пшеннікову, С. М. Богунову, С. А. Кокіну та ін. Вони доклали чимало зусиль для публікації обласних томів серії «Реабілітовані історією».

Попередні плани Головної редколегії щодо видання лише 25 обласних томів через виявлений архівний матеріал були серйозно скориговані. Ніхто з науковців від самого початку не уявляв масштабів політичних репресій радянської доби.

Станом на 1 липня 2011 р. в Україні — за активної допомоги обласних рад та державних адміністрацій, СБУ, Державної архівної служби України, наукової громадськості — регіональними редколегіями у 23 областях України та Автономній Республіці Крим видано 70 книг. Низка областей видали вже шості та сьомі книги. Через величезну кількість жертв політичних репресій радянської доби передбачається видання понад 100 томів.

Загальний обсяг надрукованих томів становить понад 280 тис. сторінок, опубліковано понад 600 нарисів, понад 1600 оригінальних документів, понад тисячу фотодокументів, оприлюднено 420 тис. прізвищ репресованих громадян України.

Чесні імена   повернулись

Завдяки невтомній копіткій праці співробітників редакційних груп, архівістів, науковців, краєзнавців стали відомі обставини загибелі академіка ВУАН, ученого-орієнталіста А. Кримського, фундатора української географічної науки С. Рудницького, захисника і дослідника української старовини Й. Гермайзе, режисера Л. Курбаса, державного та політичного діяча М. Скрипника та ін. Незалежна Українська держава повернула чесне ім’я сотням тисяч наших співвітчизників.

Більшість обласних редколегій та керівники науково-редакційних груп активно працюють над реалізацією видавничої програми «Реабілітовані історією». Особливо слід відзначити Д. Омельчука (АР Крим), А. Сабіну (Донецька обл.), Л. Прокопенка (Дніпропетровська обл.), П. Ребра та С. Ревякіна (Запорізька обл.), В. Бондаря (Кіровоградська обл.), С. Макарчука (Миколаївська обл.), П. Жука (Черкаська обл.).

За архівно-кримінальними справами, які зберігаються у Національному архівному фонді України, працівниками обласних науково-редакційних груп виявлено й складено картки на понад 700 тис. репресованих громадян. Розпочато дослідження депортацій кінця 1920—1950-х рр. та з’ясування імен депортованих.

Цифрові технології дали змогу не лише інтенсифікувати науково-пошукову роботу. Інтернет став засобом зворотного зв’язку з родичами репресованих. На електронну адресу Головної редколегії регулярно надходять запити від громадян України, Нідерландів, Молдови, Німеччини, Аргентини, США, Франції. Вони розшукують утрачених колись батьків і дідів, цікавляться їхньою подальшою долею, місцем останнього прихистку. Зокрема, громадянка Республіки Молдова О.Гинда написала: «На Вашому сайті я знайшла інформацію про свого діда. Наскільки мені відомо з розповідей матері і бабусі, дід перебував у Могилів-Подільській тюрмі до виконання вироку. Повідомте, будь ласка, якщо це можливо, місце захоронення розстріляних людей. Спасибі за ту працю, яку ви зробили, і тепер  ми, нащадки, можемо дізнатися правду. Моїй бабусі до самої смерті здавалося, що дід десь живий».

Суспільна значущість проекту науково-документальної серії книг «Реабілітовані історією» підтверджується великою популярністю серед громадян України. Про це свідчить, зокрема, лідерство у рейтингах книговидань. Так, 20 квітня 2011 року у номінації «Краще видання з мемуаристики та документалістики» переможцем визнано книги обласного тому «Реабілітовані історією. Рівненська область» (керівник науково-редак?ційної групи А.Жи?в’юк).

Цей науково-видавничий проект сформував новий напрямок у вітчизняній історичній науці — «Дослідження державного терору радянської доби». Вчені України та зарубіжжя активно студіювали державний терор радянського періоду, перебіг політичних репресій в Україні. Загальним результатом наукового опрацювання цієї проблеми стали понад шість тисяч праць.

Виявлена джерельна база, первинне опрацювання архівних документів дають підстави для розгортання наступного етапу досліджень — вивчення теоретичних підвалин, особливостей функціонування державного терору в УСРР—УРСР. Сьогодні вивчаються регіональні особливості у повстанському русі Правобережної та Лівобережної України 1920-х рр., здійснення масових репресивних операцій під час «великого терору», форми опору сталінському режимові, ознаки громадянської війни у Західній Україні протягом 1940—1950-х рр., інтелектуального опору 1950—1980-х рр.

Нам конче потрібно довести до логічного завершення розсекречення документів Міністерства внутрішніх справ України стосовно депортованих громадян наприкінці 1920 — 1950-х років за межі республіки до Сибіру, Казахстану та на Північ. Списки колишніх куркулів, «політично неблагонадійних громадян» мають бути включені до загальнонаціональної бази жертв політичних репресій радянської доби.

 Наявність обласних поіменних списків жертв репресій дає можливість назвати точну цифру репресованих по Україні — як за хронологічним, так і за територіальним зрізами. Таким чином, її успішне завершення дасть можливість припинити численні політичні спекуляції на темі наслідків радянського тоталітаризму.

Наше видання — величний пам’ятник безвинно убієнним нашим співвітчизникам, вирок тоталітарній системі. Це справа нашої честі.