Торішній заклик «Урядового кур’єра» про запобігання закриттю дитячих оздоровчих закладів («УК» від 25 червня 2020) почули й на Черкащині. І не тільки в колективах самих санаторіїв, а й в обласній організації профспілки працівників охорони здоров’я. Голова обкому профспілки Валентина Кочубей разом з активом б’є на сполох: у коридорах місцевої влади поки що впівголоса обговорюють питання можливого закриття дитячих санаторіїв. Прямо й конкретно про це ніхто поки що не говорить.

Хоч як згадує головна лікарка дитячого кардіоревматологічного санаторію «Городище» Галина Сівець, на одній з нарад в обласному управлінні охорони здоров’я йшлося про можливе приєднання очолюваного нею закладу до черкаського санаторію «Сосновий бір» без подальшого працевлаштування працівників комунального підприємства. У зверненні до обласної організації галузевої профспілки працівники санаторію просять відстояти заклад як самостійну оздоровницю й запобігти звільненню 50 медиків.

Працівники оздоровчих закладів, які щодня стикаються з наслідками так званої оптимізації шкіл, інтернатів, сільських медичних закладів, уже з пересторогою ставляться до будь-яких рухів чи намірів у бік скорочення та інших організаційних пертурбацій. До того ж ситуація з неповним фінансуванням цих закладів, кроки з реформування медичної галузі, в якому ще багато незрозумілого, змушують діяти на випередження.

Протистояти туберкульозу можливо

Особливо турбує лікування та профілактика туберкульозу. Адже, за свідченнями фахівців, епідемія в Україні не здає позицій. За даними Держстату, торік від туберкульозу в Україні померло 3418 осіб, на Черкащині — 87.

Обласний дитячий протитуберкульозний санаторій «Руська Поляна», який існує вже понад 60 років, — єдиний дитячий заклад в області, що у складних умовах епідемії може протиставити їй хорошу медичну базу, вагомий потенціал досвідчених лікарів, необхідний набір діагностичної та лікувальної апаратури, чудові побутові умови для оздоровлення дітей. Розміщений у заповідній зоні соснового лісу, санаторій — ціле дитяче оздоровче містечко з 18 корпусів.

Головний лікар санаторію Леонід Лащенко показує добре обладнані спальні приміщення, лікувальне відділення, їдальню, школу, клуб, господарчі споруди, дитячі майданчики. До послуг юних пацієнтів стоматологічний та рентгенологічний кабінети, ЛФК та масажу, фітотерапії, лазеротерапії, електролікування, водогрязелікування, галокамера (соляна печера), кабінет інгаляцій із широким використанням трав’яних зборів, бронхолітиків та інших засобів для лікування бронхолегеневої патології. Лабораторія, модернізація якої дасть змогу прискорити клінічні та біохімічні дослідження, сприяє встановленню точних діагнозів, щоб призначати оптимальне лікування.

Забезпечити гарні умови для оздоровлення, розповів Леонід Лащенко, допомогли обласна рада, у віданні якої й перебуває санаторій, міжнародні гранти, спонсори. Приміром, повне переоснащення відділень новими ліжками й укомплектування школи санаторію учнівськими партами французького виробництва значно поліпшило умови лікування, відпочинку та навчання хворих дітей. Його вдалося здійснити за рахунок міжнародного гранту.

Локальні очисні споруди та станцію біологічного очищення каналізаційних стоків уведено в експлуатацію за рахунок коштів природоохоронного фонду обласного бюджету. Це допомогло розв’язати проблему екологічної безпеки закладу. У багато інших великих і малих проєктів тут вкладено чимало коштів обласного бюджету, благодійників і багаторічної праці колективу санаторію.

Завдяки цьому та професійно організованій роботі медиків кожна дитина може пройти в санаторії повне клінічне обстеження, зокрема комп’ютерну томографію, у разі потреби одержати антибактеріальну терапію, лікування латентної туберкульозної інфекції й супутньої патології.

Хто допоможе хворій дитині у складних обставинах?

Удосконаливши добір хворих дітей (тепер сімейні лікарі можуть направляти дітей на лікування в санаторій), тут сприяють ранньому виявленню хвороби та застосуванню своєчасних профілактичних заходів. Так вдається у сотні разів зменшити можливі витрати на лікування й утримання хворих. Тож дитячий санаторій став надійним бар’єром у стримуванні епідемії туберкульозу.

Проте, як бідкається головний лікар, не зовсім продумані пілотні проєкти на кшталт переведення інфікованих паличкою Коха на амбулаторне лікування становлять неабиякі загрози. Як у такому разі лікуватимуться діти із соціально незахищених сімей та діти-сироти? Адже майже 75% тих, хто перебуває в санаторії, — діти з неблагополучних сімей, багато з них обділені харчуванням та мають незадовільні умови проживання.

Як відомо, серед багатьох умов, що впливають на стан здоров’я схильних до враження туберкульозом, — збалансоване повноцінне харчування та сприятливі побутові умови. А ще — сприятлива психологічна атмосфера, доброзичливість тих, хто поряд.

Тим часом, як змушені констатувати працівники санаторію, сюди потрапляють діти, які потребують батьківського тепла і ласки. Дуже важливо, підкреслив Леонід Лащенко, відігріти їхні замерзлі душі, аби вони не почувалися самотніми, ображеними на батьківську байдужість, а іноді й знущання. Звичайно, для цього працівникам закладу треба дуже постаратися, оточивши юних пацієнтів увагою, прищеплюючи їм елементарні гігієнічні навички, гарні манери поведінки, намагаючись розвинути здібності й таланти. Велику роль у соціальній адаптації кожного відведено психологові.

Яка ж радість, кажуть лікарі та педагоги, бачити, як дитина розцвітає, стає особистістю! Підвищується дитяча самооцінка, що дуже важливо для подальшого успішного життя. Як зауважила одна з працівниць, «іноді душа болить, коли віддаєш учорашнього пацієнта назад у неблагополучну родину».

А тепер раптом колектив збурили чутки про можливі «вдосконалення структури», об’єднання з обласним лікувальним закладом тощо. З огляду на нинішню стратегію протидії захворюванню на туберкульоз, яка передбачає лікування хворих амбулаторно, такі кроки занадто завзятих оптимізаторів цілком можливі.

Занепокоєний потенційними змінами й колектив дитячого санаторію «Сосновий бір», відомий як одна з найкращих оздоровниць хворих на легеневі недуги. Його директор Анатолій Ситник — досвідчений керівник, фахівець галузі охорони здоров’я, стурбований чітко вираженою тенденцією до погіршення здоров’я населення, зокрема зростанням захворюваності дітей, теж вважає за необхідне не тільки зберегти оздоровчі заклади, а й забезпечити їх державним фінансуванням. Ефективність лікування в цьому закладі становить 96,4—98,2% з нормативом 90. Цього досягають завдяки зусиллям високопрофесійного колективу, сучасної лікувально-профілактичної та матеріальної бази, природним і кліматичним чинникам. Рік у рік тут збільшується кількість оздоровлених дітей пільгових категорій.

Насамкінець.  Розвалити те, що створювалося десятками років, дуже легко. А ось зберегти й примножити, хай і в нинішніх скрутних економічних умовах, непросто. Працівники дитячих оздоровниць Черкащини докладають до цього чимало зусиль. Ось тільки б у чиновницьких кабінетах не вигадували якихось нових схем «оптимізації». Адже заощаджувати можна на всьому, тільки не на здоров’ї дітей.