ПРОПОЗИЦІЯ

Освоювати аграрну науку не з книжок, а на практиці, «у стінах» своїх вишів,
студенти зможуть після надання останнім статусу сільгоспвиробника

Катерина БУГЛАК
для «Урядового кур’єра»

- Аграрна освіта вже зробила впевнені кроки для переходу на сучасний інноваційний рівень, — каже ректор Миколаївського державного аграрного університету, член-кореспондент НААН України В’ячеслав Шебанін. — Та недовершеність законодавчої бази, брак коштів для впровадження сучасних розробок, проведення досліджень і практичних навчань дещо сповільнює темп науково-технічного прогресу в АПК. Миколаївський університет попри всі перешкоди проводить інноваційно-інвестиційну діяльність. Свідчення тому — перемоги у всіляких рейтингах, конкурсах, участь у різноманітних престижних європроектах, у діяльності міжнародних освітніх і наукових організацій, стажування науково-педагогічних працівників та студентів за кордоном.

І навчання, й бізнес...

Як-то кажуть, в аграрній науці мало книжки, потрібна ще дослідницька і виробнича база, аби молоді кадри зі студентської лави вміли і нову породу свиней вивести, і на тракторі й комбайні працювати, і мати уявлення про технології вирощування тієї чи іншої агрокультури, і володіти механізмами прибуткового ведення господарства... «Досягти цього допомагає впровадження у життя розробленої вченими університету та фахівцями Мінагропродполітики Програми інноваційно-інвестиційних проектів «Інтеграція аграрної освіти, науки, виробництва» на 2011—2017 рр.», — продовжує далі В. Шебанін. Останньою передбачена низка заходів. Зокрема, у 2011-2012 рр. заплановано збудувати навчально-науково-виробничий комплекс зі свинарства на 10 тис. голів, створити селекційно-гібридний центр, де стажуватимуться наукові кадри та студенти, виводитимуться нові породи свиней. До речі, миколаївські вчені вивели нову високопродуктивну породу —  Дюрок український.

Особливо цінними, на думку ректора, є проекти з енергозбереження.

— Коли запрацює свинокомплекс, постане питання утилізації відходів, які майбутня сучасна біогазова когенераційна установка перероблятиме на біогаз і електроенергію, — каже В.Шебанін. — А у науково-виробничій лабораторії проводитимемо дослідження з виробництва біопалива. Щоб частково розв’язати проблему з опаленням приміщень та підігрівом води, передбачено встановлення сонячних батарей на даху. Прикметно, що їх також розробили миколаївські науковці. У планах — і реконструкція цеху з кормовиробництва, і тваринницького комплексу великої рогатої худоби (2012-2014 рр.), і будівництво міні-заводів з переробки м’яса та молока,  створення відповідних науково-виробничих лабораторій. А ще планується будівництво тепличного комплексу, закладання плодового пальметного саду (2013-2014 рр.), вирощування ефіроолійних та лікарських трав (2016-2017 рр.), зариблення 7,8 га ставків (2012-2013 рр.), виробництво паливних брикетів з відходів рослинництва та тваринництва (2016-2017 рр.) тощо.

Завдяки втіленню всіх цих інноваційно-інвестиційних ідей-проектів у життя, науково-педагогічні працівники та співробітники університету зможуть отримувати доплати та надбавки до зарплат, а також купуватимуть агропродукцію за пільговими цінами. Крім того, коли працюватиме увесь виробничий ланцюг освіта — наука — виробництво — переробка, його варто буде замкнути відкриттям Торгового дому Миколаївського ДАУ, щоб ще й реалізовувати вироблене. 

Таким чином, студенти та науково-педагогічні працівники зможуть впроваджувати наукові дослідження у виробництво, матимуть базу для науки та практики, а також гроші — для розвитку. 

Хороша ідея. Та як її реалізувати?

Вихід є — взяти кредит у банку, та жоден фінзаклад співпрацювати з бюджетною установою, та ще й з неприбутковою і без гарантій повернення (які можуть бути гарантії ВНЗ, та ще й у кризу?), не буде. Також й без тендерних процедур ніяк. А це зайвий час і великі гроші...

На думку ректора Миколаївського державного аграрного університету, на тернистому шляху реформ в агросекторі важливо надати навчально-виробничим підрозділам статусу «сільськогосподарських товаровиробників». Це дасть змогу користуватись пільгами та держпідтримкою, які уряд надає аграріям. Крім того, не завадило б звільнити аграрні виші, що входять до Держреєстру наукових закладів, від сплати ПДВ та мита у разі придбання агротехніки для наукових і навчальних потреб або ж стимулювати виробників вітчизняної сільгосптехніки, щоб ті надавали її для навчання студентів роботі на ній, та рекламувати вітчизняного товаровиробника. Не завадить, нарешті, вирішити питання щодо «зеленого тарифу», що ускладнює процедуру побудови і використання біогазової установки.

Для прискорення трансферу технологій в агросекторі треба визначити аграрні ВНЗ як точки розвитку, в яких буде сконцентровано основну частину наукових досліджень, впровадження їх результатів у власних науково-навчально-виробничих центрах, навчання відповідних фахівців під ці розробки та поширення створених інновацій через мережу товаровиробників.