Група народних депутатів підготувала законопроєкт №8225, в якому запропоновано встановити, що на період дії воєнного стану та впродовж десяти років після нього відчуження земельних ділянок та інших об’єктів нерухомого майна, розміщених для будівництва або реконструкції об’єктів критичної інфраструктури, відбуватиметься без рішення суду. Як можна оцінити таку норму? Чи все-таки потрібне рішення суду в цьому разі? «Урядовий  кур’єр» шукає відповіді разом з експертами.

Мотивація зрозуміла, але…

Процедуру примусового відчуження земельних ділянок вже давно регламентовано Законом України «Про відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності». Законопроєктом №8225 хочуть на період дії воєнного стану та впродовж десяти років після нього зробити можливим таке примусове відчуження для будівництва або реконструкції об’єктів критичної інфраструктури I та ІІ категорії критичності без рішення суду. Тобто можливість відчуження без рішення суду буде тільки для об’єктів критичної інфраструктури I та ІІ категорії критичності (усього таких категорій чотири).

«Мотивація авторів законопроєкту зрозуміла, оскільки, на їхню думку, його ухвалення сприятиме оперативному відновленню роботи критичної інфраструктури на період дії воєнного стану та протягом десяти років з дня його припинення чи скасування в Україні або у відповідній місцевості. Шляхом запровадження можливості відчуження земельних ділянок та інших об’єктів нерухомого майна для будівництва або реконструкції об’єктів критичної інфраструктури без рішення суду законодавець хоче скоротити строки проведення процедури такого відчуження», — зазначає  голова правління Асоціації представників малого та середнього бізнесу міста Києва Максим Тютюнников.

Проте експерт вважає, що не варто відмовлятися від судового контролю та можливості примусового відчуження тільки після рішення суду. Нині вимога про примусове відчуження земельної ділянки підлягає задоволенню судом, якщо буде доведено, що будівництво та реконструкція об’єктів, під розміщення яких відчужують відповідне майно, неможливі без припинення права власності на таке майно попереднього власника. Як бачимо, суд здійснює певний контроль за тим, чи є втручання у право власності необхідним у кожній окремій ситуації.

Як зазначають в асоціації, втручання у право власності обов’язково має відповідати принципу пропорційності.

«У разі примусового відчуження з мотивів суспільної необхідності слід дотримуватися справедливого балансу між суспільним (публічним) інтересом та вимогами захисту прав людини. Недотримання такого балансу призведе до того, що на особу, в якої хочуть відчужити земельну ділянку, буде покладено неспівмірний з метою такого відчуження індивідуальний тягар».

Як вважає Ростислав Сачок, партнер, керівник практики земельного права «Алєксєєв, Боярчуков та партнери»,  питання відчуження земельних ділянок та інших об’єктів нерухомого майна, розміщених для будівництва або реконструкції об’єктів критичної інфраструктури, без рішення суду в цьому разі цілком логічне.

«З огляду на завантаженість наших судів та строки ухвалення в них рішень повна відбудова критичної інфраструктури після нашої перемоги затягнеться на десятки років. Мене більшою мірою лякає питання строку, за який ухвалюють таке рішення. Законопроєкт передбачає, що «на період дії воєнного стану та впродовж десяти років після нього». На мою думку, термін, на який має бути продовжено, не може перевищувати два-три роки після завершення воєнного стану», — додає він.

Щодо грошової компенсації

У тексті законопроєкту йдеться: грошову компенсацію здійснює підприємство, установа чи організація, що належать до державної та комунальної власності, якому передано земельну ділянку в постійне користування для будівництва або реконструкції об’єктів критичної інфраструктури I та ІІ категорії критичності шляхом внесення коштів на банківський рахунок власника земельної ділянки, інших об’єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, в місячний строк з моменту прийняття рішення Кабінетом Міністрів України. Вона відбуватиметься відповідно до звіту експертної комісії. Але не розписано її формулу чи інші аспекти.

Тобто процедура зрозуміла та чітка, проте як її буде реалізовано на практиці, нині сказати не можна.

«Щодо цього вбачаю проблему лише в тому, що компенсацію здійснює підприємство, установа та організація, що належать до державної та комунальної власності. Бо як бути з тим, що в бюджет того-таки підприємства, організації чи установи не закладено коштів на відчуження таких об’єктів або в них не буде цих коштів для відшкодування. А що буде в разі несвоєчасної оплати компенсації? Хто  виступатиме гарантом перед особою, в якої забрали об’єкт чи земельну ділянку? Ці питання залишаються відкритими. Як на мене, питання компенсації на себе повинні взяти або держава, або органи місцевого самоврядування», — розмірковує Ростислав Сачок.

Що це за ділянки?

Які земельні ділянки та інші об’єкти нерухомого майна вилучатимуть для будівництва об’єктів критичної інфраструктури?

Згідно з п. 6 Порядку віднесення об’єктів до критичної інфраструктури, затвердженого постановою уряду №1109, відомості про об’єкти критичної інфраструктури, що належать до I, II, III і IV категорії критичності, вносять секторальні органи до переліків об’єктів критичної інфраструктури, які вони складають та ведуть.

На грудень 2022 року було ідентифіковано, категоровано та затверджено 159 об’єктів критичної інфраструктури (ОКІ) паливно-енергетичного сектору Міністерством енергетики, п’ять — Міністерством з питань стратегічних галузей промисловості та три — Міністерством охорони здоров’я та Міністерством розвитку громад, територій та інфраструктури. Інші секторальні органи у галузі захисту критичної інфраструктури продовжують роботу над складанням переліків усіх ОКІ своїх секторів (інформація міститься у Звіті Адміністрації Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України).

«Тобто створення переліків та категоризація ОКІ тільки набирає обертів. Тому тяжко точно назвати конкретні приклади ОКІ I та ІІ категорії для реконструкції, й тих, для будівництва яких у громадян можуть примусово відчужити земельну ділянку», — зазначає Максим Тютюнников.

Чи може  цей законопроєкт у разі його ухвалення спровокувати невдоволення фізичних та юридичних осіб? Такі законопроєкти викликають значний резонанс в українському суспільстві. Навіть коли існує тільки ймовірність ухвалення законопроєкту, спостерігаємо жваве його обговорення в соціальних мережах. Тому експерти вважають, що за цим питанням має бути судовий контроль.

ДОВІДКА УК

Відповідно до статті 41 Конституції України, нікого не можна протиправно позбавити права власності. Право приватної власності є непорушним. Тобто непорушність права власності гарантує Конституція. Але та сама стаття 41 Конституції зазначає, що примусове відчуження об’єктів права приватної власності може бути застосовано лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об’єктів з подальшим повним відшкодуванням їхньої вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.