У Верховній Раді з’явився законопроєкт про особливості регулювання підприємницької діяльності окремих видів юридичних осіб та їх об’єднань у перехідний період (№6013). У ньому наголошено, що реформи права власності не торкнулися таких квазіречових прав, як господарське відання та оперативне управління, а також діяльності підприємств.

Не було вирішено цього питання і з ухваленням Цивільного та Господарського кодексів України та інших законодавчих актів. Проблему було навіть поглиблено. Так, стаття 191 Цивільного кодексу України підприємство визначає як об’єкт цивільних правовідносин, а стаття 55 Господарського кодексу України — як суб’єкт господарювання. Це спровокувало виникнення у правозастосовній практиці різних підходів до розуміння правового статусу підприємств. Це стосується таких форм, як приватні підприємства — ПП. Спірні правовідносини спостерігаємо й у державних та комунальних підприємств.  

Законопроєкт пропонує їхнє реформування. Що це означатиме на практиці? Як зміняться ці підприємства і якими вони стануть?

Чи привабливі ПП?

Причиною подання законопроєкту стала резонансна постанова Великої палати Верховного Суду у справі №916/2813/18 від 29 червня 2021 року, що затвердила правову позицію, згідно з якою ПП — господарське товариство та його слід регулювати аналогічно до ТОВ.

«Відповідно до статистичних даних, ПП посідає друге місце за популярністю в рейтингу організаційно-правових форм юридичних осіб в Україні, перше — ТОВ. Тож такі зміни будуть досить відчутними, оскільки кількість ПП в Україні сягає понад 200 тисяч (14% загальної кількості юридичних осіб)», — каже голова правління громадської організації «Асоціація представників малого та середнього бізнесу міста Києва» Максим Тютюнников. 

Неврегульованість діяльності ПП законодавством сформувала двояке ставлення до цієї організаційно-правової форми. З одного боку, дехто вважає її досить привабливою, бо можна самостійно прописати всі обрані засади правового регулювання за відсутності обов’язкових законодавчих вимог. Уникаючи, наприклад, складних механізмів скликання загальних зборів, передбачених для ТОВ. З іншого, — обґрунтована і критика, оскільки недостатній рівень правового регулювання призводить до незахищеності ПП та необхідності максимально деталізовано все прописувати у статуті.

«Передовсім законопроєкт пропонує скасувати такі організаційно-правові форми юридичних осіб, як підприємства будь-яких видів, що полягатиме у забороні реєструвати нові підприємства, а вже зареєстровані пропонують перереєструвати у форму товариств. А як це здійснювати на практиці, важко уявити, проєкт у цій частині також не спроможний, оскільки не враховує такого важливого аспекту, як зміна форми власності під час переведення підприємства в товариство, що саме по собі процедура приватизації і має ширші юридичні наслідки, ніж описані в законопроєкті», — зазначає Ян Ахрамович, партнер та керівник судової практики ЮФ Navigator. 

Господарський кодекс: то потрібний чи ні

Пропозиція скасувати Господарський кодекс далеко не нова, оскільки обговорення доцільності його існування триває з часу ухвалення. Погляди на це питання розділилися. Прихильники скасування Господарського кодексу обґрунтовують це наявністю колізій між Цивільним кодексом і Господарським, тим, що таких кодексів нема у розвинених країнах, застарілістю деяких (ще радянських) норм та концепцій. Прихильники позиції подальшого існування кодексу обґрунтовують це тим, що він регулює правовідносини, які не регулюють ні Цивільний, ні інші законодавчі акти.

«Наслідки кардинальних змін у системі регулювання господарської діяльності не надто сприятливі, оскільки провадити господарську діяльність краще відповідно до усталеної та стабільної системи, встановленої законодавством», — стверджує Максим Тютюнников. 

На його думку,  ухвалення нового кодексу призведе до докорінної зміни підходу у правовому регулюванні, і як наслідок — доведеться узгоджувати свою діяльність із новими правилами, встановленими законодавством, особливо власникам ПП, якщо йдеться про цей законопроєкт.

«Однак Господарський кодекс України — один з базисних нормативно-правових актів в нашій правовій системі. Його скасування матиме набагато більші наслідки, ніж передбачено законопроєктом, і стосуватиметься не тільки регулювання підприємницької діяльності, а й призведе до реформування всієї правової системи країни, істотних змін у судовій практиці», — додає Ян Ахрамович. 

Адвокат Дмитро Гутгарц вважає, що Господарський кодекс неоднозначно сприймали і юридична спільнота, і суб’єкти господарювання ще з моменту набрання ним чинності. І питання його скасування ставили з перших днів його існування, адже він не узгоджувався з Цивільним кодексом України, але його норми були спеціальними для господарських відносин і суб’єктів господарювання. 

«Тобто з виникненням колізій між нормами Цивільного та Господарського кодексів, наприклад, щодо укладення, виконання договорів у господарських відносинах (приміром, між двома юридичними особами щодо постачання продукції) пріоритет мали саме норми Господарського кодексу. Тому законодавець фактично дійшов до кроку, який напрошується вже багато років», — зазначає він.

Ризики щодо державних та колізії документа

А ось реорганізація державних підприємств у господарські товариства, на думку Максима Тютюнникова, створює ризики втрати державою контролю за підприємствами, приватизацію яких заборонено, що може мати негативні наслідки зокрема й щодо національної безпеки України, і корупційні ризики щодо передачі контролю за такими державними підприємствами поза механізмом їх приватизації. Тобто надання такої автономності окремим видам підприємств може мати негативні наслідки.

Які колізії від реформування ПП, державних та комунальних підприємств можуть виникнути і загалом у чому позитиви й негативи таких змін для економіки держави, підприємств і громадян?

«Наявні нині приватні, сімейні, колективні та інші підприємства слід реорганізувати в господарські товариства або ліквідувати. І це можна розглядати як позитив у перспективі, адже законодавство про господарські товариства вже непогано працює, воно вже перевірене практикою застосування, хоч і має певні вади», — вважає Дмитро Гутгарц.

Максим Тютюнников вважає, що заміна права оперативного управління державною (комунальною) власністю надає органам, які прийматимуть відповідні рішення (у проєкті чітко не визначені), дискреційні повноваження, що створює корупційні ризики.

«Можливо, після подальших читань проєкту закону та внесення у нього правок текст буде змінено й усунено наявні колізії, але нині аналіз проєкту свідчить про суттєву його невідповідність конституційним нормам та необґрунтованість відповідно до об’єктивних обставин», — додає Ян Ахрамович.

Тож сподіватимемося, що народні депутати ретельніше працюватимуть над цим документом до наступного читання, і в ньому з’являться якісні зміни.  Особливо слід бути обережними у сенсі реформування державних підприємств, бо чимало з них ще й досі мають велике стратегічне значення.