Для України соціальний захист осіб з інвалідністю є серед державних пріоритетів. За даними Міністерства соціальної політики України, на початку 90-х років минулого століття загальна кількість осіб з інвалідністю становила майже 3% усього населення країни, а на сьогодні – це майже 6% жителів України. Зважаючи на таку сумну статистику, державна соціальна політика спрямована на розширення соціального захисту осіб з інвалідністю, а саме: на поліпшення не лише фінансово-матеріальної підтримки, а й створення сприятливих умов для повної реалізації прав людей з обмеженими можливостями, враховуючи їхні потреби та інтереси при прийнятті державних рішень.
За словами міністра соціальної політики України Андрія Реви, Україна свідомо взяла на себе міжнародні зобов’язання щодо матеріального забезпечення осіб з інвалідністю, створення для них необхідних соціально-побутових умов. Адже Конституція і законодавство України гарантує людям з обмеженими можливостями рівні права з іншими громадянами.
Так, відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» № 875-12 від 21 березня 1991 року (далі — Закон № 875) людям з особливими потребами гарантовано рівні з усіма іншими громадянами права для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства. Роботодавці зобов’язані надавати роботу інвалідам згідно зі ст. 172 КЗпП. Законодавство гарантує створення для інвалідів потрібних умов, які дають можливість вести повноцінний спосіб життя, враховуючи їх особливості, індивідуальні можливості та інтереси. Крім того, працевлаштування інвалідів — це також обов’язок роботодавців, що передбачено ст.12 Закону України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII (далі — Закон № 2694-XII) та ст.18 Закону № 875.
Для того щоб працевлаштуватися, людина з особливими потребами повинна звернутися до підприємства, установи, організації чи до державної служби зайнятості. Роботодавці мають створювати для працевлаштування інвалідів робочі місця, забезпечувати такі умови праці, які відповідали б вимогам їх індивідуальних програм реабілітації, та надавати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством.
Особливо слід зазначити, що згідно зі ст. 19 Закону № 875 для всіх роботодавців (підприємств, зокрема неприбуткових, а також підприємств, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб — підприємців, які використовують найману працю) встановлено норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів. Він становить 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу роботодавця за рік. Наприклад, якщо в роботодавця працює від 8 до 25 осіб, він має працевлаштувати одну особу з особливими потребами. Головне, що цей норматив вважатиметься для роботодавця виконаним, якщо для інваліда це робоче місце є основним. Робота людини з особливими потребами за сумісництвом не вважатиметься такою, що входить до нормативу по підприємству. Група інвалідності працівника у цьому разі значення не має. Інваліди-надомники теж зараховуватимуться до виконання нормативу працевлаштування інвалідів, оскільки вони є штатними працівниками підприємства.
Уряд теж вносить зміни до трудового законодавства, якими впроваджуються стимулюючі механізми для роботодавців з метою забезпечення ними реалізації прав осіб з інвалідністю на працю, зокрема шляхом дії альтернативних варіантів виконання нормативу робочих місць.
За інформацією Міністерства соціальної політики, нині в державі діє 152 реабілітаційні установи, у тому числі вісім з них безпосередньо підпорядковані Мінсоцполітики. У цих установах отримують реабілітаційні послуги особи з усіх регіонів України. За минулий рік у реабілітаційних установах реабілітаційні послуги отримали 17 033 особи з інвалідністю.
Як повідомили «Урядовому кур’єру» в управлінні взаємодії з громадськістю Урядового контактного центру, за 2017 рік на урядовій «гарячій лінії» було зареєстровано майже 100 тисяч звернень від людей з інвалідністю. У тематичній структурі цих звернень заявники повідомляли про проблеми з виплатою субсидії, відсутністю засобів реабілітації, реалізацією права на пільги, а також отримання матеріальної, соціальної та гуманітарної допомоги.
Так, наприклад, жінка, яка має інвалідність ІІІ групи, із с. Світле Одеської області звернулася на урядову «гарячу лінію» з приводу отримання матеріальної допомоги на лікування у зв'язку зі складним матеріальним становищем. Громадянка повідомила, що ще у лютому 2017 року подала пакет документів на отримання вказаної допомоги до сільської ради і у березні 2017 року їй призначили матеріальну допомогу на лікування, але на момент звернення (серпень 2017) кошти на лікування їй не надійшли. Заявниця попросила посприяти в отриманні матеріальної допомоги на лікування. Після розгляду цього звернення Одеською облдержадміністрацією жінці виплатили матеріальну допомогу, що і підтвердилося зворотним зв’язком.
Житель м. Рівне, який є інвалідом І групи, зателефонував на «гарячу лінію» зі скаргою на невиплату йому соціальної допомоги уже протягом двох місяців. Чоловік зазначив, що є недієздатним, тому кошти виплачуються його знайомій, яка здійснює за ним догляд. Громадянин попросив посприяти у виплаті коштів його доглядальниці. Звернення було надіслане на розгляд Рівненській облдержадміністрації. Під час зворотного зв’язку із заявником працівники урядової «гарячої лінії» з’ясували, що матеріальна допомога виплачена впродовж кількох днів після звернення.
Особливо гостро особи з обмеженими можливостями та їхні рідні реагували на запитання, пов’язані з припиненням діяльності реабілітаційних центрів, будинків-інтернатів, шкіл-інтернатів, відділень територіальних центрів соціальної допомоги (надання соціальних послуг) тощо. У більшості випадків, чиновники на місцях залишаються байдужими до прохань громадян не закривати соціальні заклади, про що свідчать звернення на урядову «гарячу лінію». Моніторинг таких звернень вказує на те, що за таких обставин люди, які мають особливі потреби, нерідко залишаються наодинці зі своїми проблемами.
Так, заявниця з м. Немирова Вінницької області звернулася за сприянням у подальшому функціонуванні Немирівської філії Вінницького центру соціальної реабілітації дітей-інвалідів «Промінь», в якій опікувалися вісім школярів з інвалідністю. У відповіді на це звернення Департамент соціальної та молодіжної політики Вінницької облдержадміністрації поінформував заявницю про те, що цей центр підпорядковується Міністерству соціальної політики, жінці порекомендували звернутися до нього.
За період з 26 грудня по 1 січня 2017 року на урядову «гарячу лінію» надійшло 56 556 дзвінків, а також 538 звернень зареєстровано через інтернет.
Отримати відповідь, роз’яснення чи довідкову інформацію можна, звернувшись на урядову «гарячу лінію» за номером телефону 1545 у цілодобовому режимі та безкоштовно з мережі фіксованого зв’язку Укртелекому, телефонів мобільних операторів Київстар, Vodafone Україна, Лайфселл.
Для підприємців діє «гаряча лінія» за номером: 0-800-503-045.
Для громадян України, які перебувають за кордоном, номер телефону урядової «гарячої лінії»: +38(044)284-19-15.
Оформити звернення можна також через веб-сайт Урядового контактного центру за адресою: www.ukc.gov.ua