Перші «туристи» прибули удосвіта. Дарма, що їхні купальні костюми були глибоко сховані під кількома шарами камуфляжного одягу. А, вочевидь, наймодніші аксесуари цього сезону, автомати і кулемети, якнайкраще доповнювали новітні «в’єтнамки» — берцята, в які нещодавно перевзулася сусідська армія, одягнена за лекалами відомого модельєра Юдашкіна у форму з наноматеріалів.
Оселитися новоприбулі вирішили не дикунами, а в фешенебельних апартаментах, як то міцна і помпезна будівля кримського парламенту. А оскільки там місця усім «бажаючим» не вистачило, попутно просилися на квартири до військових частин Збройних сил України. Мовляв, нам би тільки переночувати, а зранку обіцяємо не набридати. В якості бонуса «туристи» без розпізнавальних знаків отримали театральну постановку — позачергову сесію парламенту і кілька годин безкоштовних ігор на дорогих депутатських гаджетах, які перед початком засідання самі ж завбачливо у парламентаріїв і відібрали. Найцікавіше у цій ситуації те, що путівку горе-курортникам виписала заднім числом російська Рада Федерації, а найтривожніше, що з формулювання не до Криму, а до України.
Нинішній кримський сценарій надзвичайно схожий на абхазький 2008 року, який закінчився анексією. От тільки спровокувати грузинів на перший постріл вдалося швидше. Наші, до честі і офіцерів, і солдатів, на провокації не піддаються. І це неабияк непокоїть тих кремлівських режисерів, хто добре вивчав військово-тактичні підручники, та, вочевидь, «скурив буквар» з психології і зовсім не має гадки про справжню історію.
Нині Абхазія — це невизнана світом і злиденна територія зі зруйнованими війною будинками. Її бюджет на дві третини дотується з Москви. Однак цих грошей досі не вистачило, щоб за 20 років по закінченні війни, розв’язаної після проголошення сепаратистським урядом Абхазької автономної республіки незалежності від Грузії, відбудувати країну.
Чи хочуть ті, хто сьогодні з Сімферополя і Севастополя підіграє Москві, такого майбутнього для свого краю? Краю з неабияким туристичним потенціалом, однак, який повністю залежить від материкового водопостачання, не виробляє достатньо електроенергії і залишається дотаційним регіоном. Навряд чи. Навпаки сподіваються на манну небесну у вигляді, нібито, обіцяного лідерові місцевих сепаратистів Аксьонову кредиту з Білокам’яної. Або хоча б на те, що гарячу воду у Севастополі даватимуть не лише на Різдво й Великдень. Бо поки, як бачимо, фінансів вистачає лише на кишенькові партії.
За словами колишнього українського прем’єр-міністра, керівника СБУ і секретаря РНБО Євгена Марчука, така складна операція, як те що нині відбувається у Криму і має на меті набагато більше — дестабілізацію усього південно-східного регіону, включає політичний і військовий компоненти, а її супроводжує прихована частина — агентурний і розвідувальний компонент. Важко не погодитись: згадаймо хоча б про місце народження та громадянство кількох високопосадовців з попереднього уряду включно з міністром оборони і головою СБУ.
Має рацію і виконуючий обов’язки генерального прокурора України Олег Махницький, стверджуючи, що нинішній сценарій розвитку подій Росія готувала заздалегідь. Зокрема протягом кількох останніх років в Службі безпеки України працювали не просто громадяни інших держав, а співробітники російських спецслужб, передовсім ФСБ. Попередня влада робила це свідомо, здаючи національні інтереси і поступово знищуючи українську армію та службу безпеки.
Окреме слово слід сказати про український кордон. Занадто прозорим він виявився для сусідства з агресивно налаштованою державою зі значно потужнішою армією. Одна справа, коли розвідувальні літаки здійснюють польоти поблизу Луганська на російській території, хоч, звісно зона їхньої розвідувальної діяльності в цей час глибоко в нашому тилу. Інше, коли надходять тривожні повідомлення з Чернігівщини, де поблизу кордону помічено танки, а небайдужі громадяни сигналізують про прорубані під них просіки у густих сіверських лісах.
А щодо власне курортного сезону, який розпочинається на півострові вже у квітні, то він стовідсотково зірваний. От лише помиляються ті, хто гадає, що від цього зможе виграти улюблений курорт Володимира Путіна. Інфраструктура в Сочі останнім часом розбудовувалася для зимового відпочинку. Навіщо людині, яка хоче засмаги, льодовий палац, хай навіть і такий, як «Айсберг». А кілька нових дво-, тризіркових готелів, збудованих до Олімпіади, знаходять навіть не на третій, а на п’ятій лінії. Про специфіку вологого сочинського клімату добре знає той, хто намагався за ніч висушити просто неба купальний костюм.
7 березня у Сочі мали б розпочатися чергові Паралімпійські ігри. Однак хіба можна проводити їх — символ миру і толерантності — на території країни-агресора. За нашою інформацією, найімовірніше сьогодні Національний Олімпійський комітет ухвалить остаточне рішення про неучасть України в Іграх як реакцію на окупацію української території військами держави-господаря Паралімпіади. Під питанням і проведення Росією у 2018 році світової футбольної першості.
Схоже, до класичних запитань «Кто виноват?» і «Что делать?» нині додалося третє «Хотят ли русские войны?». На відміну від перших двох, відповідь на останнє може бути дана будь-якої миті.