ДОСЯГНЕННЯ
Такої колекції нагород (10 медалей різного гатунку) немає у жодної ровесниці-фехтувальниці
З кожної Олімпіади вихованці львівського спорту привозять золоті медалі. Не так давно з найвищими нагородами зустрічали Ірину Марлені та Володимира Петріва. Днями стародавнє місто Лева тепло вітало на головному залізничному вокзалі з тріумфальним поверненням з Лондона наймолодшу «золоту» чемпіонку — фехтувальницю Яну Шемякіну. Попри ранкову пору, море зустрічаючих — друзів, рідних, море квітів і… оркестр, що особливо розчулив скромну за характером дівчину.
Один укол - і «золото» в кишені. Фото з сайту london2012.com
Шпагу дали не одразу
«Чудо-бус», яким у Празі їздили чемпіони світу з хокею, мав привезти Яну до рідного будинку на вулиці Личаківській, де її з нетерпінням чекали рідні. Та додому чемпіонка потрапила не одразу. Не могла, зізнається, просто проїхати повз рідну ДЮСШ «Галеон», знаючи, що там чекають маленькі колеги-мушкетери, і де, до речі, досі займається. Саме звідси, з тісного, але щасливого для неї та інших дівчат крихітного залу, розпочалося її сходження на олімпійський п’єдестал у Лондоні. Дивлячись на малечу, яка торкалася її найціннішої (не з погляду вартості) медалі, згадала, як сама прийшла сюди понад 15 років тому. Випадково чи з цікавості, зараз, каже, й пригадати важко. Подружка з їхнього двору, Роксолана, похвалилася, що батьки віддали її на фехтування. І запропонувала піти разом з нею. Яні, як і більшості дівчаток, більше подобалося танцювати. Та цікавість усе-таки змусила дівчинку піти, хоч про цей вид спорту мало що знала, хіба що в пам’яті спливали фрагменти бою з фільму про д’Артаньяна.
Прийшла, просиділа ціле заняття, спостерігаючи, як вправно і впевнено хлопці в руках тримають шпаги, і на танці більше не пішла. Цілий рік просиділа на лавці, спостерігаючи за старшими за неї фехтувальниками, вивчаючи техніку. Але шпаги в руках так і не тримала — коли екіпірування катастрофічно не вистачає, хто віддасть їх у руки новачкові? Тож довелося просто сидіти, терпляче чекати своєї черги й страшенно нервуватися через байдужість тренера, який її просто не помічав.
Удома її захоплення не поділяли. Одна річ — танці, вважали батьки, жодній дівчині не завадить навчитися граційно танцювати й ходити. А шпага… Не жіночих це рук справа. До того ж, сім’ї з невисоким достатком (мама Ірина Миколаївна — кухар, батько Володимир Петрович — водій) не по кишені було придбати екіпірування для занять, а фехтування — взагалі недешевий вид спорту. Та коли донька принесла першу нагороду, зрозуміли: фехтування для Яни — не тимчасове захоплення.
Піддався емоціям — відразу здавайся
Шлях перемог для Яни розпочався, коли на неї звернув увагу тренер Андрій Вікторович Орликовський. Талант умілого наставника, помножений на неймовірну працьовитість, наполегливість та сильний характер юної спортсменки, вже невдовзі дав чудові результати на фехтувальних доріжках.
Яна Шемякіна стрімко ввійшла до числа найкращих фехтувальників України: стала наймолодшою чемпіонкою континенту і першою чемпіонкою Європи із львівською пропискою. Юна шпажистка зі Львова останнє десятиліття тріумфально перемагає на найпрестижніших світових та континентальних першостях у кадетському та юніорському віці. Такої колекції нагород (10 медалей різного гатунку) не вдалося зібрати жодній ровесниці-фехтувальниці. І ці перемоги, за словами її тренера Андрія Орликовського, не варто вважати випадковими.
— Це тільки збоку фехтування здається легким і видовищним. Насправді це складний вид спорту. А щоб досягти легкості й до автоматизму відшліфувати влучність, треба багато й наполегливо тренуватися, — поділилась Яна Шемякіна. — Я тренуюся по шість годин щодня за будь-якої погоди: вранці обов’язково бігаю крос, плаваю і тільки після такої розминки беру в руки шпагу. Багато спортсменів не витримують такого темпу і сходять з фехтувальної доріжки після першої невдачі. Іноді через прикрі помилки під час турніру і справді хочеться все кинути й забути про виснажливі тренування. Але це не мій шлях — не належу до слабких людей. Якщо у когось через поразку опускаються руки, для мене це стимул, який змушує працювати наполегливіше.
Для Яни і її наставника невдалий виступ на Олімпіаді у Пекіні став не просто розчаруванням, а серйозним уроком, який змусив детально аналізувати причини поразки. Адже річ не лише у вмінні вести бій, тактиці та майстерності. Причини мають передовсім психологічний генез, чим суперники дуже спритно користуються. Вивести з рівноваги спортсмена, напруга якого перед турніром «зашкалює», нескладно і, як каже Яна, в такий момент помилка гарантована.
Після Пекіна фехтувальниця вчилася абстрагуватися й не піддаватися на провокації — у Лондоні задля цього вдягла навушники, і в таких спосіб унеможливила емоційний вибух. Викинула з голови весь негатив, наче видалила непотрібні файли у комп’ютері, залишила тільки настанови тренера і сотні разів вибудувану тактику бою. Зізнається: пам’ятала лише про те, що має ухилитись від удару шпаги суперниці й уколоти її в ногу. Саме тому й перемогла фаворитку з Німеччини Брітту Хайдеманн, переможницю Ігор 2008 року в Пекіні в овертаймі: суперниця вже мріяла про золотий олімпійський дубль, і для чемпіонського титулу їй достатньо було впродовж хвилини не пропустити укол. Яна Шемякіна після кількох атак змусила суперницю промахнутися, а потім з бездоганною мушкетерською майстерністю відправила її на друге місце, задовольнятися сріблом.
«Апартаменти» чемпіонки — в комуналці
Щаслива і водночас виснажена тренуваннями і тривалою підготовкою, олімпійська чемпіонка повернулася додому. Та відпочити від головних змагань чотириріччя не вдасться навіть вдома: у їхньому помешканні не вмовкає домашній телефон, хтось без упину намагається «зловити» її по мобільному. За кілька днів відчула, що таке бути зіркою: її впізнають на вулиці, просять автограф і фото на згадку.
Яна жартує, що після перемоги в неї з’явилася ціла армія залицяльників — наречена ж бо завидна! Але вона вміло витримує натиск і відмовляє настирливим кавалерам: серце красуні давно зайняте. Ось тільки через хронічну зайнятість підготовкою до Олімпіади ніколи зайнятись особистими справами і навіть визначитися з датою одруження. Під вінець чарівну Яну з посагом найвищої проби — Олімпійським золотом поведе киянин Олег, теж, до речі, фехтувальник (колишній). А вона вже мріє звити домашнє гніздечко — тим паче, що міська влада пообіцяла розв’язати житлову проблему. Адже родина олімпійської чемпіонки, а до того — титулованої спортсменки, яка складається із 6 осіб, живе у двох кімнатах комунальної квартири, де кухню та побутові зручності ділить з іншою родиною.
Як швидко і чи взагалі святкуватиме новосілля краянка, яка привезла до Львова головний трофей ХХХ Олімпійських ігор, залежить від того, чи дотримає слова мерія. Але міському голові варто пам’ятати, що титуловану львів’янку з радістю «засватають» інші міста, надавши їй і житло, і пільги. До того ж, Яна не планує залишати спорт: її потенціалу та амбіцій достатньо, аби підкорити нові спортивні висоти. Тож сімейний музей її шпагу побачить ще дуже нескоро!
ДОСЬЄ «УК»
Яна ШЕМЯКІНА. Українська шпажистка. Майстер спорту міжнародного класу. Олімпійська чемпіонка 2012 р.
Народилася 5 січня 1986 року у Львові. Фехтуванням почала займатися в 11-річному віці. Представляє товариство «Динамо». Наставник — заслужений тренер України Андрій Орликовський. 2002 року стала переможцем першості світу серед кадетів. Чемпіонка Європи-2004, 2005 серед юніорів. Переможець в особистому заліку і бронзовий призер у командних змаганнях чемпіонату Європи 2005. У 2007 році стала дворазовою чемпіонкою Всесвітньої універсіади у Бангкоку. Володарка «золота» Універсіади-2009 у Белграді. Бронзовий призер чемпіонату Європи-2009. Аспірантка Львівського державного університету фізичної культури.