У п’ятницю в Берліні відбувся 4-й Українсько-німецький економічний форум. Серед політиків, які взяли в ньому участь, була віцепрем’єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції, співголова українсько-німецької групи високого рівня з економічного співробітництва Ольга Стефанішина. Програма її перебування у столиці ФРН містила багато інших зустрічей.

Про те, чого Україна очікує від Німеччини в економічному та політичному вимірі, пані СТЕФАНІШИНА розповіла в інтерв’ю Укрінформу.

— Ольго Віталіївно, крім участі у форумі, які ще були зустрічі у Берліні?

— Протягом двох днів я мала велику кількість зустрічей з німецькими експертами, урядовцями, депутатами. А головне — із представниками фактично всіх партій, які можуть увійти до нової урядової коаліції після виборів, що пройдуть у Німеччині у вересні цього року.

Для мене було важливо отримати сигнал, що в партійних програмах (а згодом коаліційній угоді), які готують партії, Україна стоятиме на порядку денному. Ідеться про економічну взаємодію, підтримку територіальної цілісності й незалежності нашої держави, засудження анексії Криму та ін.

Звичайно, ми обговорювали питання «Північного потоку-2». Тут позиції різних партій різняться, але незалежно від того, який курс сповідують політичні сили, вони враховують позицію України. У всіх є чітке усвідомлення того, що Україна засуджує реалізацію цього проєкту, який ми вважаємо суто геополітичним, одним з чергових інструментів шантажу Росії. Ми раді, що чимало країн ЄС поділяють нашу позицію, розуміючи загрози, які несе «Північний потік» безпеці Європи.

З урахуванням тих дискусій, які відбулися у Берліні, ми плануватимемо нашу роботу щодо європейської та євроатлантичної інтеграції, зокрема інтеграції у внутрішній ринок ЄС, посилення економічного співробітництва, співпраці у безпековій сфері та реалізації наших євроатлантичних прагнень.

Нацбезпека — не на продаж

— Напередодні економічного форуму впливове ділове видання Handelsblatt розмістило велику статтю, в якій ішлося, що німецький уряд заради того, щоб США дали змогу безперешкодно добудувати «Північний потік-2», начебто пропонує адміністрації Джо Байдена збільшити підтримку України, зокрема інвестиційну. Автор із посиланням на урядові джерела стверджує, що перший пілотний проєкт, який стосується виробництва в Україні водню, вартістю 25 мільйонів євро уже узгоджений і його нібито мали підписати під час форуму.

— Я теж ознайомилася з цією інформацією.

Ми знаємо, що тривають перемовини між Німеччиною і США щодо реалізації проєкту газопроводу та санкцій. Хочу нагадати, що за ці санкції вже проголосував Конгрес Сполучених Штатів, отже, це питання вже на завершальній стадії.

Щодо України, то в нас дуже просте розуміння ситуації: безпека, територіальна цілісність не вимірюються мільйонами доларів чи євро. І ми розуміємо, що запуск цього проєкту, безумовно, відчиняє Російській Федерації двері для повноцінної агресії на нашу територію і створює сприятливі умови для підриву іміджу України як надійного енергетичного партнера. Ми вважаємо це частиною великої гібридної війни РФ. Завершення проєкту «Північний потік-2» розпочне лише новий виток цієї інформаційної гібридної агресії.

Німеччина й так наш основний торговельний партнер у ЄС (за підсумками 2020 року, частка Німеччини серед країн ЄС становить 17,6%). Станом на жовтень 2020-го Німеччина інвестувала в економіку України 1,67 мільярда доларів. Інвестиції з ФРН зростають. Під час форуму ми обговорювали нові проєкти, нові можливості для збільшення економічної співпраці. Питання водню також пріоритетне, оскільки Україна зобов’язалася узгоджувати свою політику з цілями європейського зеленого курсу (Green Deal). Ми говоримо про водень, співпрацю в галузі акумуляторної економіки тощо. Але, звичайно, жодна економічна співпраця не може підмінити питання національної безпеки та гарантій такої безпеки.

— За якими напрямами розраховуємо на посилення інвестиційної співпраці?

— Є багато різних планів. Розглядали конкретні бізнескейси щодо переміщення деяких високотехнологічних виробництв на територію України.

Німецькі компанії чудово розуміють, що досягнення кліматичної нейтральності підвищить попит на електроенергію, а Україна — те джерело, яке може задовольнити цей попит. Я б відзначила високий рівень готовності виходити на український ринок.

Україна готова грати на зеленому ринку

— Чи почули ви на форумі, під час зустрічей про плани німців інвестувати більше у великі інфраструктурні проєкти, скажімо, модернізацію нашої ГТС, яку можна використовувати надалі для транспортування водню?

— Такі пропозиції обговорювали і під час бізнесфоруму, і двосторонніх зустрічей. Але треба розуміти, що пропозиції зокрема щодо модернізації ГТС виникли не сьогодні й не вчора, вони лунають кілька років, а зараз лише повторені. Звичайно, Україна в цьому зацікавлена, але, безумовно, це питання ніяк не пов’язано з пом’якшенням нашої позиції щодо «Північного потоку-2».

— Торік восени Україна та Німеччина домовилися про енергетичне партнерство. Чи можна говорити, що зроблено перші кроки за останні пів року?

— Справді, Німеччина — наш стратегічний енергетичний партнер уже багато років. Особливо це партнерство було посилене після того, як Україна задекларувала узгодження своєї політики з європейським зеленим курсом. Це надзвичайно великий пласт роботи. Окрім амбітних екологічних зобов’язань, які беремо на себе, ми зобов’язуємося пройти великий шлях зеленої трансформації, яка охоплює зокрема трансформацію вугільних регіонів. Тут Німеччина стала найбільшим союзником України. Це довгострокова інвестиція в розвиток України.

Буквально цього року Україна й Німеччина мають узгодити програму такого справедливого переходу й уже з наступного року братися за її реалізацію через чотири пілотні проєкти. Уряд ФРН передбачив значне фінансування (ідеться про мільйони євро), але, звісно, недостатнє для реалізації цієї амбітної цілі, адже потреби сягають десятків мільярдів євро. Україна готова бути повноцінним гравцем на оновленому європейському зеленому ринку. Навіть попри те, що фінансування недостатньо для реалізації мети, політична підтримка цієї амбіції залишається дуже важливою для нас.

Нелегка зелена трансформація

— Ви сказали про брак ресурсів для трансформації, отже, ми, на відміну від країн ЄС, точно не зможемо до 2050 року стати кліматично нейтральними. Днями президент Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн заявила, що в недалекому майбутньому ЄС не імпортуватиме продукцію, вироблену за старими, шкідливими технологіями, навіть якщо ціна такої продукції буде конкурентною. Як нам підготуватися до цього?

— Знаєте, я достатньо емоційно ставлюся до цього питання. Не лише Україна із занепокоєнням спостерігає за пропозиціями, зокрема щодо запровадження додаткових податків. З одного боку, такі рішення можуть сприяти досягненню кліматичної нейтральності. З другого, — радикальні рішення матимуть негативний економічний і передусім в Україні політичний ефект.

Нині весь світ намагається піднятися після економічної кризи, спричиненої пандемією. Україна прагне вистояти в умовах конкуренції на європейських ринках. Ми щойно починаємо розкривати потенціал Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Тому такі рішення, навіть якщо продиктовані найкращими міркуваннями, матимуть дуже негативний вплив на нашу торгівлю. Створять бар’єр, який порушуватиме умови нашої зони вільної торгівлі.

До речі, нещодавно спеціальний представник президента США з питань клімату Джон Керрі у Брюсселі так само висловив занепокоєння щодо певних протекціоністських тенденцій, пов’язаних з реалізацією зеленого курсу.

Звичайно, ми активно долучаємося до всіх дискусій на майданчику Європейської комісії, Європейського парламенту. Гадаю, країни Європейського Союзу, Європейська комісія чітко усвідомлюють, що досягнення кліматичної нейтральності має відбуватися в партнерстві з країнами й поза межами ЄС. А також враховувати спроможності кожної країни проходити через трансформацію. Україна, приміром, за останні п’ять років виконує кліматичні зобов’язання, які країни ЄС виконували понад 30 років!

Енергетична інтеграція

— Ви нещодавно сказали, що Україна поглиблюватиме інтеграцію в енергетичний ринок ЄС паралельно із зеленою трансформацією країни. Відомо, що створення системи торгівлі квотами на викиди дуже актуальне для нашої країни, особливо в контексті планів ЄС із запровадження механізму вуглецевого коригування імпорту (СВАМ). Коли наша національна система торгівлі квотами може об’єднатися з європейською?

— Україна вже має зобов’язання відповідно до Угоди про асоціацію запровадити систему торгівлі квотами. Тенденції, які нині спостерігаємо в Європейській комісії, свідчать, що система стимулювання озеленення економіки матиме вигляд ухвалення нового покоління законодавства про торгівлю викидами. Воно буде більш жорстке. Для України це добрий шанс прискорити нашу трансформацію.

Нині Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства розробляє політику впровадження цієї системи і, звичайно, якщо ми хочемо нарощувати нашу торгівлю з ЄС, нам потрібно вводити цю систему якнайшвидше. Ми орієнтуємося на 2024—2025 роки, але, можливо, й раніше з огляду на тенденції, які мають місце в законодавчому полі.

— А коли, на вашу думку, ми зможемо повноцінно інтегрувалися в енергосистему ЄС? Ви якось казали, що раннє залучення України до реалізації європейського зеленого курсу та участь у модернізації політик Енергетичного співтовариства сприятиме безперешкодній інтеграції нашої держави в енергетичний ринок ЄС.

— Тут достатньо коротка і проста відповідь: коли Європейський Союз захоче цього. Тому що за останні сім років Україна повністю адаптувала своє законодавство до умов функціонування європейського ринку, починаючи від нормативного регулювання. Створено незалежні регулятори.

Наприкінці 2020 року я офіційно звернулася до Європейської комісії щоб розпочати скринінг українського законодавства і об’єднувати наші ринки. Отже, зараз м’яч на полі Європейського Союзу. Якщо Єврокомісія та Європейський Союз ухвалять політичне рішення, яке свідчитиме про готовність до об’єднання наших енергетичних ринків, ми зможемо приступити до роботи.

— На яку допомогу Німеччини в питанні інтеграції в європейський ринок загалом можемо розраховувати?

— Німеччина може стати потужним адвокатом цієї інтеграції! Це був один з основних моїх меседжів на бізнесфорумі. Адже і український, і німецький бізнес зацікавлені, щоб Україна була частиною єдиного ринку. Нагадаю, що весь Євросоюз — це ринок понад 500 мільйонів споживачів. Український ринок — це більш як 40 мільйонів споживачів. Ринок, який потрібно ще освоїти, і потенціал його не вичерпано.

Ми виробляємо все, починаючи від авіадвигунів і закінчуючи органічною продукцією. На бізнесфорумі багато говорили про високий рівень людського капіталу, високі професійні здібності українських інженерів, представників різних технічних професій. Тому німецькі та українські компанії, безумовно, виграють, коли економічні кордони Європейського Союзу перемістяться на територію України. Для цього важлива політична підтримка Німеччини на рівні ЄС.

Київ максимально цю ідею просуває. Однак її матеріалізація залежить від країн Євросоюзу.

Нато має визначитися щодо України

— Німеччина була й залишається чи не найбільшим опонентом щодо перспективи членства України в Північноатлантичному альянсі. 2008 року канцлер Ангела Меркель заявила, що Україна та Грузія не можуть розраховувати на членство. Що маємо зробити, аби Берлін змінив думку?

— Найважливіше: більшість громадян України підтримують членство країни в НАТО, євроатлантичну інтеграцію. Президент, парламент і уряд, політики з різних таборів готові об’єднуватися заради цієї мети. Ми продемонстрували, мабуть, найбільший за весь час Незалежності прогрес у реформі сектору безпеки і оборони. Ухвалено закон про розвідку, який базується на натовських стандартах, законодавство про оборонні закупівлі. Ми отримали статус партнера розширених можливостей, формуємо дорожню карту навчань щодо сумісності наших Збройних сил та військ членів НАТО. Українські військові вже довели високу боєздатність, а участь наших військовослужбовців в операціях НАТО оцінюють надзвичайно високо. Так само Україна задекларувала готовність бути надійним партнером НАТО в Чорноморському регіоні. Ми говоримо про долучення України до формування стратегії НАТО з безпеки в Чорноморському регіоні, де не лише Туреччина та інші країни, а й Україна відіграє важливу роль.

Нині рівень нашої взаємодії з Альянсом, як і рівень внутрішніх трансформацій, непорівнянні з 2008 роком. Тепер країни НАТО формують нове бачення до 2030 року. Україна має розуміти, де країни Альянсу бачать її в десятирічній перспективі. Тому важливо мати відповідь стосовно отримання Плану дій щодо членства.

Нагадаю, це ще не членство. План дій — це політичне рішення, яке дасть Україні змогу мобілізувати зусилля всередині країни для подальших реформ та інтеграції в євроатлантичну безпекову спільноту. Думаю, країнам Європи дуже важливо забезпечити так стабільність, посилити безпеку в Чорноморському регіоні. Сполучені Штати, де новий президент задекларував відновлення геополітичної ролі США у світі, гадаю, теж сприятимуть такому рішенню.

Нині готують зустріч лідерів НАТО, і ми сподіваємося, що українське питання буде в порядку денному.

Ольга ТАНАСІЙЧУК,
Берлін