ЕКОЛОГІЧНА АКЦІЯ

Упродовж минулого року «УК» досліджував стан басейну Славутича.  Що змінилося за цей час?

 

Назву акції — «Немає другого Дніпра» — підказав великий Тарас у посланні «І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм…». У низці газетних матеріалів ішлося про те, в якому стані перебуває річка і що ми можемо (й повинні!) зробити для її оздоровлення. В центрі уваги кореспондентів був не лише Дніпро, а й великі й маленькі притоки, які його живлять, береги річок, штучні моря й водосховища, промислові та сільськогосподарські підприємства — отруювачі води. До аналізу проблем приєдналися вчені, екологи, господарники, свої думки на шпальтах висловлювали ті, кому не байдужа доля великих і малих річок України. Що ж змінилося за рік після проведення акції? Чи є надії на поліпшення ситуації в басейні третьої за величиною річки Європи? Надаємо слово представникам Держводагентства та громадськості. Водночас зазначаємо, що увагу екологічним проблемам Дніпра та інших річок «УК» приділятиме і надалі. Розповідатимемо, як виконують нову Загальнодержавну цільову програму розвитку водного господарства, аналізуватимемо кращий досвід оздоровлення річок у наc, сусідів і загалом у світі.

Ольга ЛИСЮК: «Оздоровити басейн Дніпра можна лише спільними діями трьох народів»

 

Начальник управління
використання водних ресурсів
Держводагентства України
Ольга ЛИСЮК

У 1997 р. на державному рівні було прийнято «Національну програму екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості води», розраховану до 2010 р. Нею передбачали відновлення і забезпечення сталого функціонування екосистеми річки, якісного водопостачання, екологічно безпечних умов життєдіяльності населення і господарської діяльності, захисту водних ресурсів від забруднення й виснаження. На жаль, виконання національної програми провалили: із запланованого фінансування основних заходів її в сумі 533 млн грн фактично було виділено 102 млн, що становить лише 19%. На виконання ряду робіт (наприклад, щодо екологічно безпечного використання водних ресурсів) за багато років взагалі не спрямували жодної копійки. То чи можна дивуватися, що головна річка країни, як неодноразово наголошувалося в публікаціях «УК», перебуває в катастрофічному стані?

Влітку цього року в Україні набрав чинності новий документ, розроблений Держводагентством та Мінприроди і прийнятий Верховною Радою як закон — «Загальнодержавна цільова програма розвитку водного господарства та екологічного оздоровлення басейну річки Дніпро на період до 2021 року». Що можна очікувати від його виконання — про це ведемо мову з начальником управління використання водних ресурсів Держводагентства України Ольгою ЛИСЮК.

—  Які завдання, Ольго Гаврилівно, окреслено в новому законі?

— Це стратегічний документ розвитку водогосподарської галузі на тривалий період. Основна мета, яку переслідує закон, — задоволення потреб населення й галузей економіки у водних ресурсах, запобігання і захист від шкідливої дії вод. Адже відомо, що з економічної й соціальної точок зору краще попередити надзвичайну ситуацію, ніж потім її ліквідовувати. Серед напрямків програми — екологічне оздоровлення басейну Дніпра й поліпшення якості питної води. Назву деякі кроки на шляху досягнення  амбітної мети: відновлення й забезпечення сталого функціонування екосистеми головної річки країни. Даруйте, але без цифр тут не обійтися. Плануємо збільшити потужності очисних споруд водовідведення на 767 тис. м3 на добу; збудувати нові або капітально відремонтувати існуючі каналізаційні мережі завдовжки 990 км і мережі зливової каналізації — 370 км; потужність споруд оборотного водопостачання довести до 597 тис. м3 на добу. Крім того, на 47 тис. га передбачено побудувати протиерозійні об’єкти і здійснити відповідні протиерозійні заходи; 806 тис. га особливо цінних в екологічному плані земель перевести до природно-заповідного фонду. Вздовж річок і водойм басейну будуть упорядковані прибережні смуги.

Крім того, одночасно вирішуватимуть питання з попередження й ліквідації підтоплення, регулювання русел і охорони їх від замулення і впливу водної ерозії. В заплавах триватимуть гідротехнічні роботи, пов’язані з безпечним пропуском повеней і паводків.

—  За які кошти повинні виконувати цю програму?

—  Використовуючи ресурси держави, регіонів, приватного бізнесу. Загальний обсяг фінансування — понад 46,5 млрд грн, зокрема з держбюджету — 21 млрд грн. Відповідно до статті 32 Водного кодексу передбачалося, що збори за спеціальне водокористування повинні спрямовувати на здійснення заходів щодо охорони вод, відтворення водних ресурсів у належному стані, а також на виконання робіт, пов’язаних з попередженням шкідливої дії вод і ліквідації її наслідків. До 2001 р. так і було. Однак пізніше дію зазначеного положення щороку призупиняв закон про державний бюджет. Починаючи з 2005 р. це положення взагалі виключили з Водного кодексу. Тепер справедливість відновлено: до законодавства внесено відповідні зміни, що дасть змогу спрямовувати кошти від збору за спецводокористування в потрібне русло, тобто на поліпшення гідрологічного стану водних об’єктів. Маю на увазі розчищення водойм і русел річок, підтримання їх у належному стані, перекидання вод у маловодні регіони, встановлення прибережних захисних смуг, відновлення джерел і витоків річок тощо — і все це і на місцевому, і на загальнодержавному рівнях.

—  Ще одне запитання, Ольго Гаврилівно. У середньому за рік приблизно 63% стоку Славутича формується в Росії і Білорусі. Чи на достатньому рівні співпраця наших держав, поєднаних великою слов’янською рікою, в царині відродження її краси та багатства?

— Оздоровити басейн Дніпра можна лише спільними діями трьох народів. Про наміри щодо цього було підписано Заяву міністрів охорони навколишнього середовища України, Росії і Білорусі ще в травні 2003 р. — під час проведення в Києві П’ятої пан’європейської конференції міністрів «Довкілля для Європи». Відтоді зроблено багато, зокрема й за допомогою міжнародної спільноти — урядів Канади й США, Європейського Союзу. Досі, скажімо, успішно працює Програма екологічного оздоровлення Дніпра ПРООН-ГЕФ.

Проте, зрозуміло, головна роль тут має бути наша — українців, росіян, білорусів. Наше розуміння проблем і наше бажання їх розв’язувати. Разом ми можемо повернути Дніпру славу річки, яка б стала гордістю не лише трьох країн, і й усієї Європи. Другого Дніпра в нас немає. 

ТОЧКА ЗОРУ ГРОМАДСЬКОСТІ

Доля Славутича — в наших руках

Причини погіршення екологічного стану Дніпра не можуть залишати байдужими нікого. Долею його переймаються й українські неурядові організації, які нещодавно разом з посланцями громадськості Білорусі та Росії провели в Києві міжнародний форум. Учасники зібрання висловили глибоку стурбованість тим, що поліпшення здоров’я великої річки не відчувається.

— Неможливо уявити розвиток промисловості й сільського господарства без використання водних ресурсів дніпровського басейну, проте погіршення якості води, деградація екосистем, стрімке зникнення  флори й фауни змушує нас переглянути своє ставлення і сприйняття річок у глобальному сенсі, — наголосив член ради Національного екологічного центру України Віктор Мельничук. — Час, коли ми розглядали Дніпро як ресурс для задоволення побутових і промислових потреб, минув. Вода — це джерело життя, лише в такому сенсі ми можемо розглядати сьогодні всі водні ресурси.

Протягом минулих років, йшлося на форумі, наша держава переглянула програми, що стосуються питної води й розвитку водного господарства, в тому числі й Національну програму екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води. Було зроблено принципові коригування їх, але, на думку екологів, не завжди на краще. Так, із Загальнодержавної цільової програми розвитку водного господарства на період до 2021 р. зникли питання «поліпшення якості води». Немає ∂рунтовного аналізу невиконання попередніх програм, не визначено вимірюваних цілей та індикаторів оцінки прогресу їх досягнення. В нових програмах немає механізмів координації, системи моніторингу й відкритої звітності про результати виконання заходів. Не адекватне рівневі державного пріоритету бюджетне фінансування. Не розроблено дієвих механізмів залучення додаткових інвестицій і співфінансування заходів покращення доступу до безпечної питної води й умов санітарії населення країни, надто в сільській місцевості й малих містах. Торік і позаторік уряд спрямував основні бюджетні кошти на доочищення питної води, що вкрай важливо й актуально. Але такі заходи слід упроваджувати на тлі здійснення стратегічних довгострокових дій з охорони джерел питного водопостачання, поліпшення управління стічними водами, запровадження повного очищення промислових і комунальних стоків, що скидають у річки. На сьогодні ж, попри затвердження нових санітарних норм і правил щодо питної води у 2010 р., які відповідають сучасним вимогам ВООЗ і європейським стандартам, триває тенденція до отримання водоканалами тимчасових дозволів на постачання питної води з відхиленням від затверджених норм.

1996 р. Україна приєдналася до Водної конвенції ООН з використання транскордонних водотоків і міжнародних озер, однак досі у вітчизняному законодавстві, включаючи Водний кодекс, не закріплено основи впровадження її — принципи інтегрованого управління водними ресурсами (ІУВР) і басейнового підходу. Головною на форумі була думка: проблеми оздоровлення басейну Дніпра можуть бути вирішені за умови укладання Дніпровської конвенції, яка забезпечила б спільні дії трьох держав на засадах ІУВР всього басейну. Проект такої Конвенції був розроблений ще 2003 р., але він так і залишився проектом. Громадські організації звернулися до урядів країн, які розташовані вздовж Дніпра, з вимогою сприяти укладанню Дніпровської конвенції на найвищому рівні, враховуючи важливість ріки в житті трьох народів.

Сподіватимемося, що саме наша країна виступить ініціатором доопрацювання й підписання конвенції, і найближчим часом буде нарешті розроблено План управління басейном ріки Дніпро — відповідно до «Основних принципів державної екологічної політики України до 2020 р.». 

Сторінку підготував Микола ПУГОВИЦЯ для «Урядового кур’єра»