Пости лікарки-інфекціоністки Ольги Голубовської у фейсбуці — без перебільшення пресцентр антиковідної боротьби. Там є все: і новини, і рекомендації лікарям та суспільству. Напевно, так і має діяти професіонал: шукати шляхи лікування і пояснювати, що відбувається, хоч для того, щоб зняти стрес у людей.
Ольга Голубовська побувала в Укрінформі на пресконференції як координаторка групи дослідників ефективності препаратів квертин і корвітин (обидва на ринку давно, але науковці вивчають їхню дію на ковідних пацієнтів, у яких є серцево-судинні патології). Цікаво, що таблетована (ми єдина країна, яка має внутрішньовенну) форма препарату рекомендована Американською асоціацією пульмонологів та інтенсивної терапії як профілактика лікування легких форм захворювання COVID і пневмоній.
До початку пресконференції Укрінформ поставив Ользі Голубовській запитання, продовживши їх вже на самому заході.
— Ольго Анатоліївно, ми з вами востаннє спілкувалися у квітні. Який підсумок вашої COVID-боротьби за ці три місяці?
— Найголовніше: нам вдалося зробити протоколи терапії. Це для клініцистів вкрай важливо. Є різні протиепідемічні заходи, але протокол — важливий крок. Березень для всіх нас був дуже важким, ми читали китайські, італійські, іспанські протоколи. Але одна річ — читати щось, а інша — реальна клінічна практика. І нам було дуже складно від цього потоку хворих, від того, що абсолютно незвичайне захворювання, ми ніколи з таким не стикалися, це не грип зовсім, від слова зовсім. Воно дуже тривале, дуже непередбачуване. І в період захворювання, і після виписки у нас пацієнти гинули від тромбоемболічних ускладнень. Тому підходи до лікування у світі постійно змінювалися, і ми потребували нашого нормативного документа. І він у нас є.
— Я його прочитала.
— Уперше за останні роки країна створила нормативний документ, тому що, вибачте, міжнародних рекомендацій офіційних інституцій на сьогодні бути не може. Адже немає чіткої доказової бази. Щоб провести великі дослідження, треба кілька років, рік як мінімум, а хворих треба лікувати просто зараз. І через наші руки пройшло багато лікарських засобів, які призначаються і рятують тисячі життів, і всі інфекціоністи мене розуміють з пів слова. Наше завдання — вчасно лікувати і не доводити пацієнтів до важкого стану, тим більше такого, що потребує ШВЛ.
Щодня виходить до пів сотні публікацій про лікування коронавірусної інфекції, дослідження іноді дають діаметрально протилежні результати. Ми до протоколу внесли найефективніші препарати, деякі з рекомендованих дуже серйозні, і ми використовуємо їх у найбільш критичній ситуації. Сподіваємося, що скоро внесемо антикоагулянтну терапію.
Ми спілкуємося зі спеціалістами з всього світу, і наші підходи загалом збігаються. На сьогодні завдяки цьому ми впевненіше почуваємося. Ми вже самі розуміємо багато речей, вже величезна кількість пацієнтів пройшла лікування. І для мене як для клініцистки це найголовніше. Тому що одна річ — створити нормативний документ, інша — навчити всю країну нюансів.
Прийняти протокол лікування дав змогу новий закон, який парламент ухвалив конкретно під це захворювання, бо всі призначення фактично йдуть off-label, тобто поза показаннями. У жодній інструкції світу не прописано коронавірусну інфекцію, це зрозуміло. І на жаль, на сьогодні в нас препаратів прямої дії на вірус немає. Вирішують питання з ремдесевіром (новий протиковідний препарат, затверджений в українському та міжнародному протоколах. — Ред.). Сподіваюся, він буде до кінця літа.
— Чи не буде дефіциту? Навіть Єврокомісія дуже суворо розподіляє ремдесевір у країнах ЄС. Ми зможемо його отримувати?
— Щодо ремдесевіру, приміром, компанія-виробник дала ліцензію на випуск генеричного препарату, і це розв’язує проблему. Це, звичайно, зовсім інша річ — ліцензований генерик.
— В Україні виготовлятимемо?
— Уже в Україні, я дуже сподіваюся. Виробники навіть готові надати, наскільки знаю, кілька безкоштовних курсів препаратів. Панацеї не буде, тому що це препарати прямої дії на вірус, але не строго специфічні, тобто їх можуть використовувати для багатьох РНК-вмісних вірусів. А якщо немає суворої специфічності, то й ефект уже не такий як, приміром, з азельтомівіром у разі грипу. Ці препарати, ремдесевір зокрема, застосовували під час спалаху лихоманки Ебола в Західній Африці, вони теж не показали великої ефективності.
У такої хвороби, як ця нова коронавірусна інфекція, де немає строго специфічних препаратів, увесь терапевтичний вплив має мінімізувати ризики розвитку важкого перебігу захворювання. Саме тому ми прописали госпіталізацію середньотяжкого перебігу, те, чого у світі не роблять, тому що у них не вистачає ліжок.
Те, що нам закидали як негативний момент — що в нас ліжок набагато більше, ніж в Європі й Америці, тому їх треба скорочувати і робити гарну лікарню одну на 200 км, якої ніколи не буде, поки у нас не йтиме на медицину менше 3% ВВП. Так-от, ці ліжка у регіонах, які не встигли скоротити, врятували тисячі пацієнтів. Якби коронавірусна інфекція прийшла на пів року пізніше, то тисячі людей не мали б доступу до медичної допомоги. До цих лікарень без будь-якої реанімації провели кисень, і лежать пацієнти.
Основне у лікуванні — це дихати киснем, а терапія є. Потрібні грамотні лікарі й елементарні дослідження. Мені страшно уявити, що було б без цього, у нас смертність була б у рази вищою. Адже смертність, яку показують італійці, іспанці, від важкого перебігу захворювання, тому і цифри у них такі. Що більше тестувати, то, природно, смертність буде меншою.
— Нині тестують більш як 100 вакцин. Україні щось світить, це хоч мінімально гарантує якийсь прогрес?
— Навіть Україна намагається розробити вакцину проти коронавірусної інфекції. Думаю, що коли її десь буде розроблено, то ми зробимо все для того, щоб доступ до неї був в Україні.
— Думаєте, два роки потрібно, більше?
— Із вакцинами ще рано про щось говорити, тому що в разі коронавірусної інфекції — SARS розробили вакцину, але, на жаль, небезпека її введення полягала в тому, що у деяких пацієнтів виникали тяжкі ураження легенів, спричинені вакциною.
— Публікують новину про те, що у Тернополі людина хворіла на ковід тричі. Тоді виникає питання про імунну відповідь.
— Ми це обговорювали. Немає чітких доказів, що було повторне зараження. Тому що ситуація, коли повторна форма розвивається протягом трьох місяців, — це схоже на біологічну фантастику. Якби таке було, то ми б не досягли спеціалізації, а постійно хворіли б.
Моя думка: повторне зараження можливе не раніше, ніж через рік. І за даними ВООЗ, теж немає доказів повторного зараження. Нібито повторне зараження базується на результатах ПЛР. І в нас теж були навіть співробітники, в яких легке нездужання і ПЛР позитивний. Але ПЛР буває хибнопозитивним, буває хибнонегативним. А потім ми думали: на щастя, вже, напевно, перехворіли, а виявлялося, що через три місяці розгорталася типова клінічна картина.
Одне слово, поки що чітких доказів повторного інфікування немає. Я як інфекціоністка погано уявляю, що можливе повторне інфікування протягом найближчих трьох місяців після захворювання. Не може такого бути. Якщо є якийсь збудник, наш з вами організм обов’язково йому протидіятиме. І ця пам’ять зберігається певний час. Скільки? Ми ще точно не знаємо.
Масове тестування — за його якістю (як і чим робили забір) не простежиш — часто дає у людей щоразу різні реакції, і вони по три місяці не можуть вийти на роботу. А бувало, що у людини, яку доправили з вогнища, чітка картина хвороби, ПЛР негативна, а хворобу підтверджує ІФА.
Встановлення діагнозу в разі інфекційного захворювання — це сукупність клініко-лабораторних даних лише за одним критерієм.
— Крім того, що вакцинуватися, мити руки, носити маски, їсти фрукти та овочі, як можемо підготуватися до другої хвилі вірусу? Як на мене, ми трохи розслабилися.
— Усе дуже складно і дуже просто. Щоб мінімізувати ризики інфікування, треба дотримуватися дистанції два метри, оптимально — півтора-два. Якщо ви не можете дотримуватися такої дистанції, маєте дотримуватися маскового режиму. Можна мити руки не обов’язково антисептиком — можна їх просто мити. Маємо менше торкатися обличчя. Чим у масці добре, що навіть якщо руки постійно до обличчя тягнуться, це теж мінімізує ризики. Ось, напевно, і все. Більше ви нічого не придумаєте.
— А вакцинація від сезонного грипу допоможе?
— Це, до речі, ще теж обговорюють, тому що одні дані свідчать, що може збільшувати ризик у певної категорії людей, інші — що ні. Ще раз повторюю: подивіться, які діаметрально протилежні рекомендації — то гормони не можна, то можна, то гідроксихлорохін не можна, то можна.
— Ви казали, що американці використовують як профілактику від ковіду квертин.
— Так, як профілактику вважають його нешкідливим і дешевим. Вони використовують для профілактики вітамін С, вітамін Д і такий дивний для нас засіб, як мелатонін. І навіть в одній із країн триває дослідження, як він впливає. Але якщо говорити з точки зору доказової медицини, то таких доказів немає.
— А є у вас відчуття, що відступає COVID?
— Ні, жодного відчуття немає. Єдине, що можу сказати: дуже боялася другої хвилі й боюся її досі. Епідеміологи не люблять поняття «друга хвилі», це у них називається просто «епідемічне сезонне зростання захворюваності». Знаємо, що коронавіруси мають сезонність. З огляду на те що спостерігаємо зростання, це ще триває перша хвиля.
Дуже сподіваюся, що катастрофи особливої не буде, але ми повинні готуватися, тому що жоден прогноз щодо цього коронавірусу ще не справдився. Жоден! Побоююся осіннього зростання захворюваності. Але для того, щоб говорити про другу хвилю, сьогодні не мало б бути зростання захворюваності. А у клініках, у наших стаціонарах бачимо реальне зростання хворих. У деяких регіонах збільшується зростання важкохворих.
Якщо пам’ятаєте, Всесвітня організація охорони здоров’я, на жаль, теж трішечки пропустила цю проблему. Спочатку оголосили надзвичайну ситуацію, а потім вже, коли злягла вся Європа, — пандемію.
— Скажіть, а чому зростання? Ми ж так жорстко дотримуємося карантину.
— Ніхто не може дати чіткої відповіді й сказати, чому так сталося. Це може бути пов’язано із природними властивостями самого вірусу, про який ми мало знаємо. Або з річним скупченням людей. Показували Одесу, а там теж стаціонари переповнені. Ми очікували, що зі спекою буде вірусу менше, але цього немає.
Наші епідеміологи колись готували три сценарії пандемії: легкий, середній і важкий. Вважаю, що треба готуватися до гіршого сценарію, готувати стаціонари, інфекціоністів, бригади лікарів. Лікування інфекційних хвороб — це певна філософія, ми завжди прагнули до вищого пілотажу: не нашкодити хворому і мінімізувати ризики захворювання, хоч не вистачає реанімацій, персоналу. Загалом ми справляємося непогано і почуваємося набагато впевненіше, ніж у березні.
Лана САМОХВАЛОВА,
Укрінформ
Ми в Google+