Керівник відділу
Інституту ендокринології та обміну
речовин ім. В. Комісаренка
Олена БОЛЬШОВА
Кожна четверта дитина в країні, яка звертається до ендокринолога, має порушення зросту і статевого розвитку, а це може призвести до ліліпутії. З такою проблемою людина може народитися, а інколи вона дістає її у процесі життя…
Яким чином у нашій державі опікуються маленькими людьми й чи існує панацея від ліліпутії, «УК» з’ясовував у доктора медичних наук Олени Большової.
— Олено Василівно, чи справді в нас існує проблема низькорослості?
— Проблема є, і пов’язана вона саме з недостатністю гормона зросту. Це відбувається здебільшого через генетичний збій або тяжкі хвороби ендокринної системи. Гіпофіз не виробляє потрібну кількість гормона зросту для повноцінного розвитку організму. Людина у дорослому віці з таким порушенням може досягти лише 120-130 см. Проте низькорослість — ще не вирок.
До відділу ендокринної патології звертаються діти з такими проблемами з усієї України. У нас є власний реєстр статистичних даних, який наші фахівці зібрали за останні роки. У ньому зазначено понад 700 осіб, що страждають на соматотропну недостатність. Звичайно, це дані приблизні, бо чимало людей через небажання лікуватися не звертаються до ендокринолога. Приміром, у цирку працюють артисти з таким захворюванням, яких влаштовує маленький зріст, бо якщо вони виростуть, то можуть втратити цікавість до себе з боку публіки, а отже й професію.
— У якому віці можна помітити недостатність зросту?
— Уважні батьки та небайдужий педіатр можуть помітити порушення вже у два-три роки. Але найчастіше до нас звертаються з п’яти-семирічними пацієнтами. Вони залишаються на кілька днів у стаціонарі для проведення функціональних проб-тестів, що визначають рівень секреції гормона зросту. У випадках, коли він низький, ми призначаємо довготривале лікування (п’ять років і більше). Протягом цього часу щодня або через день шляхом ін’єкцій вводять гормон зросту. Препарат надходить в Україну з-за кордону і коштує, звісно, недешево: лише одна ін’єкція в середньому — п’ятдесят гривень. Та діти з порушенням зросту до 18-ти років мають право отримувати гормон безкоштовно за місцем проживання. Якщо вчасно звернутися до лікаря, низькорослість добре лікується.
— Чи є додаткові засоби, що допомагають рости?
— Під час лікування виконуються вправи на розтягування. Аби покращити зріст, потрібно повноцінно харчуватися. Особливо корисна їжа, що містить білок (молоко, м’ясо, сир, риба), вітаміни (А, Е, групи В), мікроелементи (цинк, залізо, йод, кальцій). Обережними треба бути з солодкими й борошняними стравами, вони призводять до збільшення маси тіла, що в свою чергу може гальмувати процес зросту та порушувати обмін вуглеводів. У багатьох випадках хворий потребує додаткової терапії іншими гормональними препаратами. Не можна піддавати організм, особливо той, що росте, різним фізичним перевантаженням. В усьому має бути міра.
— Як почувають себе маленькі люди в соціумі?
— Коли дитина не отримує належного лікування і залишається зі зростом нижчим за норму, їй дуже важко. Як і інших людей з вираженими фізичними проблемами здоров’я, суспільство сприймає їх неоднозначно: одні жаліють, іншим байдуже, а дехто поводиться жорстоко. Частіше погане ставлення спостерігається у шкільних колективах. Однокласники сміються над дитиною з відставанням у зрості й не бажають з нею дружити. Дитина переживає, замикається у собі… У дорослому віці такі люди теж потерпають від багатьох незручностей. Вони обмежені у виборі професії, дівчата практично не можуть народжувати. У таких випадках потрібна підтримка психологів. Тому своєчасне виявлення та лікування низькорослості має як медичне, так і велике соціальне значення.
Наталка ЩЕРБАНЬ,
«Урядовий кур’єр»
ДОСЬЄ «УК»
Олена БОЛЬШОВА. Народилася 1956 р. у Києві. Закінчила Київський медичний університет і почала працювати в Інституті ендокринології та обміну речовин. Була головним позаштатним дитячим ендокринологом МОЗ. Стажувалась у клініках Великої Британії і США. Має 250 наукових праць. Доктор медичних наук.