Урядовий уповноважений з прав інвалідів
Олексій ЖУРАВКО
Як важливо для людини, коли поруч є надійне плече, на яке можна розраховувати! Такою опорою для людей з особливими потребами і захисником їхніх прав є Урядовий уповноважений з прав інвалідів Олексій Журавко. Сам інвалід І групи, він як ніхто інший розуміє і знає, що потрібно робити для такої категорії людей, щоб вони почувалися повноцінними громадянами нашої країни. Своєю життєвою позицією і роботою на цій посаді Олексій Журавко ділиться з газетою «Урядовий кур’єр».
Для мене важливе кожне звернення
— Понад 16 років ви займаєтеся проблемами людей з інвалідністю в різних напрямах: законодавча діяльність, працевлаштування, створення робочих місць, благодійництво тощо. Обійнявши посаду Урядового уповноваженого з прав інвалідів, ви одразу розуміли, що в першу чергу треба зробити?
— Із самого початку мені було зрозуміло, що робота Урядового уповноваженого з прав інвалідів дуже різнобічна і складна. Є нормативний документ (розпорядження Кабінету Міністрів), у якому чітко визначено основні напрями та завдання моєї діяльності.
Найголовніше, що потрібно зробити, — налагодити співпрацю з громадськістю. Передусім консолідувати зусилля всіх громадських організацій інвалідів, оскільки невеликі групи (в нашому випадку це громадські організації) не спроможні істотно впливати на формування державної політики, та знайти ефективні зони взаємодії держави і людей з інвалідністю.
Окрім того, першочергового розгляду потребують питання, які турбують людей. Тому окремо виділив би роботу зі зверненнями громадян та громадських угруповань. З огляду на порушені ними проблеми окреслюю коло найгостріших і суспільно значущих проблем, а потім уже формую основні орієнтири своєї роботи.
— Які проблеми та порушення найчастіше зазначені в заявах та скаргах громадян з обмеженими можливостями? Яким зверненням ви приділяєте більше уваги?
— Серед проблем, з якими до мене звертаються люди, немає дрібниць. Для мене важливе кожне звернення громадян, з усіма проблемами та турботами. За час роботи на цій посаді (із 17 квітня. — Авт.) я отримав близько півтисячі звернень від громадян і громадських об’єднань. Якщо їх узагальнити, то найпоширеніші труднощі з дотримання соціально-економічних прав. Це проблеми соціального захисту, отримання пільг, які гарантовані законодавством, але, на жаль, не профінансовані.
Деякі скарги були пов’язані з порушеннями з боку медико-соціальних експертних комісій та соціальних служб, що вказують на необхідність відповідальніше підходити до таких питань, як встановлення інвалідності, ефективне надання соціальних послуг тим, хто їх потребує. Люди також повідомляють про тяжке матеріальне становище, через що не можуть придбати ліків, оплатити дорогі операції тощо. Повірте, питань багато, і всі вони різнопланові. Проблеми ж, як і люди, однаковими не бувають.
— Чи вистачає повноважень, аби в повному обсязі допомогти людям, які до вас звертаються?
— Ви ж розумієте, що річ не у визначених повноваженнях, а в пошуку шляхів розв’язання проблеми. Ось, наприклад, до мене звернувся завідувач медичної лабораторії (в якій обслуговуються інваліди) з проханням виділити кошти на буріння свердловини. А в мене як Урядового уповноваженого з прав інвалідів немає спеціальних фондів для надання матеріальної допомоги. Проте є прагнення допомогти, звернувшись до небайдужих людей. Завдяки спонсорським коштам вдалося налагодити постійне постачання води в медичний заклад.
Ще один приклад — врегулювання ситуації навколо севастопольської школи підводного плавання для діток з інвалідністю «Дайв». У листі від засновників та вихованців спортивної школи була викладена непроста ситуація: проти «Дайву» було порушено справи за фактами нецільового використання частки земельної ділянки та звільнення школою самостійно зайнятих земельних ділянок, з чим керівництво школи не було згодне. З метою розв’язання проблеми я подав звернення до різних відомств, у яких висловив прохання розібратися в ситуації і захистити дітей-інвалідів, не позбавляти їх права на заняття спортом. Після проведених додаткових перевірок місцевою владою та прокуратурою обвинувач відкликав свої позови, судові справи проти «Дайву» припинено.
— Деякі громадяни не знають, куди в першу чергу звертатися, коли їхні права були порушені. Що порадите?
— Як я вже казав, кожен випадок потрібно розглядати окремо. Для відстоювання своїх інтересів комусь слід звернутися до органів внутрішніх справ або до суду, хтось потребує юридичної консультації тощо. Тому спільною для всіх порадою тут не обійтися.
Зазначу лише одне: якщо ви інвалід і порушуються ваші права й інтереси або ж якщо на ваших очах відбувається беззаконня щодо людини з інвалідністю, будь ласка, звертайтеся до мене, ми розберемося та спробуємо допомогти.
— А є випадки, коли ви не можете прийняти звернення?
— На жаль, є. Ми не можемо зареєструвати листи громадян, які надходять електронною поштою. Відповідно до Закону «Про звернення громадян» письмове звернення має бути підписане заявником. Водночас хочу запевнити, що електронні звернення не залишаються поза увагою Урядового уповноваженого. Мої помічники одразу ж зв’язуються із заявником (якщо є контактні телефони) або ж надсилають відповідь на електронну адресу з проханням надіслати лист поштою. І тільки-но воно надходить до мене, ми запускаємо його в роботу.
Діалог із громадськістю
— На початку розмови ви почали говорити про налагодження діалогу влади та суспільства через громадські організації. Місяць тому було підписано Меморандум про співпрацю між Кабінетом Міністрів та всеукраїнськими громадськими організаціями інвалідів. І, як мені відомо, вже триває робота щодо реалізації певних домовленостей…
— Працювати над реалізацією завдань, визначених меморандумом, ми з керівниками громадських об’єднань розпочали одразу після зустрічі з Прем’єр-міністром. За цей час провели кілька зустрічей, визначили основні напрями діяльності, розпочали активну роботу над створенням моделі діяльності регіональних захисників прав інвалідів та обрання самих представників Урядового уповноваженого з прав інвалідів на громадських засадах. Разом із громадськими активістами вже розробили проекти положень про Громадську консультативну раду у справах інвалідів та Положення про регіональних представників Урядового уповноваженого з прав інвалідів.
Завдяки регіональним представникам я матиму можливість оперативно отримувати інформацію про правопорушення на місцях та за потреби зможу негайно втрутитися. Також це буде хороша практика залучення громадян до діяльності місцевих органів влади, місцевого самоврядування.
— Іноді кажуть, що кадри добирають за політичними поглядами або ж завдяки особистим стосунками. Не боїтеся, що, обираючи своїх представників у регіонах, ви теж зіткнетеся з тим, що вам закидатимуть подібні речі?
— Не знаю, як добирають кадри десь. Але для мене єдиним критерієм довіри є професіоналізм і практичний досвід роботи. Зрозумійте, на такій посаді не можуть працювати ті, хто прийшов просто так, через дуже високу ціну некваліфікованості. Разом із громадськими організаціями ми виробили механізм обрання кандидатів на посаду регіонального представника Урядового уповноваженого з прав інвалідів, який унеможливить будь-які особистісні стосунки. Адже всі хочуть, щоб наша діяльність була результативною, без браку.
— Говорячи про діалог із громадськістю, хочу дізнатися про ваше ставлення до нинішніх подій у нашій країні.
— Події на Майдані не залишають осторонь людей, усі хвилюються й очікують, що буде далі. На останній зустрічі з громадськими організаціями інвалідів ми також порушили це болісне питання, в результаті чого підготували звернення до тих, хто стоїть на Майдані. Лідери всеукраїнських громадських об’єднань інвалідів закликали людей замислитися над тим, що нині відбувається, й почати будувати державу цивілізованими методами виключно на основі поваги до прав людини. Європейські стандарти життя починаються з кожного із нас.
Нахабство вражає найбільше
— Розкажіть про інші напрями вашої правозахисної діяльності. Приміром, чи дотримуються права інвалідів у закладах та установах, пов’язаних із життєдіяльністю людей з інвалідністю?
— Особливу увагу я приділяю вивченню стану роботи закладів та підприємств, призначених для праці, реабілітації і проживання (утримання) осіб з обмеженими можливостями. Особисто я і мої представники відвідали вже понад 20 спеціалізованих установ, ознайомилися з досвідом роботи освітянських, спортивних закладів, адаптованих до потреб людей з інвалідністю.
Добрим прикладом підтримки діяльності реабілітаційного центру з боку місцевої влади може бути досвід Центру соціальної реабілітації дітей-інвалідів у
м. Славутичі. А ось під час відвідування психоневрологічних установ Одещини та Київщини, зокрема у Великорибальському психоневрологічному будинку-інтернаті, були виявлені грубі порушення санітарних умов перебування тут інвалідів, харчування тощо.
— Що найбільше вас вразило як Урядового уповноваженого з прав інвалідів?
— Хоч як прикро казати, але це нахабство деяких наших співгромадян, які завдяки різноманітним махінаціям намагаються привласнити те, що належить інвалідам. За останній час майнові конфлікти, на жаль, стали непоодинокими випадками. Дедалі частіше доводиться захищати власність громадських організацій інвалідів. Ми живемо в цивілізованому світі, і ось такі рейдерські спроби відвоювати собі ласий шматок роблять із сучасних толерантних, демократичних людей якихось нелюдів.
— До вас звертається багато інвалідів по зору з проханнями допомогти відновити видання шрифтом Брайля: як вирішується це питання?
— Випуск друкованих видань за Брайлем (підручників, художньої літератури, преси) — одна з найактуальніших проблем Українського товариства сліпих. Із цього приводу я побував у Республіканському будинку звукозапису та друку УТОСу, Центральній спеціалізованій бібліотеці для сліпих ім. М. Островського, зустрівся з директорами цих установ. На жаль, через неналежне фінансування друкарня не має можливості випускати книжки й журнали для сліпих, тож не поповнюється і фонд спеціалізованої бібліотеки. Нині я працюю над цим питанням, воно одне із пріоритетних у моїй роботі.
Анастасія САМСОНЕНКО
для «Урядового кур’єра»
ДОСЬЄ «УК»
Олексій ЖУРАВКО. Народився 1974 року в м. Жовті Води на Дніпропетровщині. Інвалід І групи з дитинства. Виховувався в Будинку дитини у м. Жовті Води та Цюрупинському дитячому будинку-інтернаті. 1992 р. закінчив Луганське середнє профтехучилище за фахом «Складальник верху взуття», 2007 р. — Херсонський держуніверситет за спеціальністю «Економічна теорія». 1993-го заснував приватне підприємство «Журавушка» в Цюрупинську Херсонської області. 1997 року разом з іншими інвалідами створив у Херсоні ТОВ «Співдружність ініціативних працездатних інвалідів», його обрано директором. 2004 року обрано генеральним директором ТОВ «СІПІ». З травня 2006-го по грудень 2012 р. — народний депутат України. 17 квітня 2013 року призначено на посаду Урядового уповноваженого з прав інвалідів.
Ми в Google+