Головний режисер Луганського
обласного академічного театру
ляльок Олексій Кравчук
Одразу два луганських академічних театри включили у свої програми твори відомої письменниці Ліни Костенко. «Містерія понівеченої душі» — так група постановників із Херсона на чолі з режисером Сергієм Павлюком позиціонує прем’єру, з якою стартував сезон в українському академічному музично-драматичному театрі. Вистава «Маруся Чурай» створена групою запрошених постановників, які заручилися згодою автора. Її на постановку вистави «Сніг у Флоренції» отримав і головний режисер обласного академічного театру ляльок, заслужений діяч мистецтв України Олексій Кравчук.
— Пане Олексію, у вас давня дружба з письменницею — свого часу ви брали участь у першій постановці «Снігу у Флоренції» у Львівському театрі мені Леся Курбаса...
— Ми з Ліною Василівною мали діалог, бо тут буде інше трактування. У драмі є персонаж Марієла, молода дівчина, яку митець кохав завжди і зробив у скульптурі, що вкрали. Тож я хотів зробити розповідь через призму цієї жінки. Бо тут, на сході України, дуже сильне жіноче начало. Набагато сильніше, ніж у центрі, або на заході країни. Пояснюється це певним архетипом. Чоловік воює, а дружина залишається, утримує господарство, виховує дітей, ставить їх на ноги. І це вклалося в ментальність. Тобто жінка, яка вистоює.
— Але чому звернення саме до цього твору й автора?
— Ліна Костенко завжди ставить такі глибинні запитання, на які кожна людина має шукати свої відповіді. А в «Снігу у Флоренції» дуже важлива тема: хто з вас кого зрадив: чи ти талант, чи твій талант тебе?
— Чи готова публіка, яка частіше відвідує театр ляльок, до такої вистави?
— Поза сумнівом, готова. Я переконався на тих виставах, які вже були в театрі. Лялька — це форма. І за допомогою форми дуже багато можна показати й розказати. Публіка потребує дуже хорошої інтелектуальної драматургії. Нині такої літератури бракує. Тоді ми формуємо свого глядача й діалог, і тоді театр має змогу стати таким культурним центром, де перетинаються різні точки зору на світ, мистецтво і культуру. Вважаю, що нині для країни це важливо. Луганськ має дуже сильну, хорошу перспективу в театральній галузі. Бо в багатьох театрах є так званий «комплекс столиці» — це коли все є і нічого не треба. А Луганськ розташований на кордоні — і ця територія перетину кордонів не тільки географічна, а й духовна. Це може давати щось нове, талановите. Єдиний момент: до того треба дуже обережно й розумно ставитися через комунікації. Тож ми готуємося запропонувати новий проект, який передбачає зустрічі з різними людьми. Перша зустріч планується з головним художником Харківського театру ляльок Оксаною Дмитрієвою, заслуженою артисткою республіки Крим. Вона зробила неймовірно цікаві вистави. Потім приїхати в Луганськ мають Юрій Андрухович та Іван Малкович задля обговорення проблеми перекладів. На ці зустрічі запрошуємо всіх охочих.
Олена ОСОБОВА,
«Урядовий кур’єр»
ДОСЬЄ «УК»
Олексій КРАВЧУК. Народився 1963 року в місті Лієпая (Латвія). Закінчив у Харківському інституті мистецтв імені Котляревського акторське та режисерське відділення. У 2006 році здійснив постановку «Чекаючи на Ґодо» за С. Беккетом, що отримала чимало престижних театральних нагород. Викладав акторську майстерність у Львівському національному університеті імені Івана Франка. Головний режисер Луганського академічного обласного театру ляльок. Заслужений діяч мистецтв України.