Генеральний директор
ДП «Укрметртестстандарт»
Олександр ПІЧУГІН

Минулого тижня суспільство відсвяткувало Всесвітній день захисту прав споживачів. Хоч свято вже минуло, однак усі ми були, є і будемо споживачами. Тож питання щодо якості і безпечності як промислових, так і  продовольчих товарів не втрачає актуальності. Тим паче, що сьогодні це — болюча тема. Не секрет, що виробники під час виготовлення продуктів харчування частенько підміняють якісніші, а отже, і дорожчі інгредієнти дешевшими, подекуди небезпечними. Водночас є на наших теренах виробники, які можуть пишатися своєю продукцією.

Про те, як відрізнити справді якісну продукцію від не дуже, «Урядовий кур’єр» попросив розповісти Олександра Пічугіна — генерального директора ДП «Укрметртестстандарт», організації, яка вже багато років перевіряє та сертифікує не тільки продуктові, а й промислові товари. 

Так маркуватимуть продукцію, яка відповідатиме встановленим вимогам.

Розпізнати небезпеку

— Олександре Юрійовичу, на вашу думку, якими галузями ми можемо пишатись, а за які стає соромно?

— Я б категорично не стверджував, що можна провести таке розмежування. Адже із нашого багаторічного досвіду бачимо, що в кожній галузі життєдіяльності країни — більшість добросовісних виробників та імпортерів, але, звичайно, ще зустрічаються такі, за яких справді соромно перед нашими споживачами.

— На жаль, нині багато виробників указують не всю правду про склад продукту. Чи не простіше було б ввести якісь «розпізнавальні» знаки для перевіреної і справді якісної продукції?

— У більшості країн такі знаки вже є. І це справді дуже зручно. Приміром, прийшла людина в магазин, взяла товар до рук, уважно вивчила маркування і одразу розуміє — якісний чи ні продукт вона тримає в руках. Тому ми також запроваджуємо свій знак відповідності продукції встановленим до неї вимогам. Наш знак гарантуватиме споживачам, що продукція пройшла відповідний контроль в ДП «Укрметртестстандарт» і відповідає вимогам законодавства та нормативних документів, а також прописаному в маркуванні складу продуктів.

— Хто з виробників зможе маркувати свою продукцію цим знаком?

— Ті, у кого буде відповідний сертифікат та право використання знака, який отримати не так-то й просто. Перед тим, як видати сертифікат, ми ретельно перевірятимемо продукцію, і тільки якщо вона справді відповідає всім встановленим до неї вимогам (ДСТУ та ГОСТ чи ДСТУ та ISO), виробник зможе нанести цей знак на пакування. Зазначу, що наші фахівці відбиратимуть продукцію, марковану знаком ДП «Укрметртестстандарт» для контрольних перевірок у торговельній мережі. Ми досліджуватимемо її якість у лабораторіях. Причому про такий відбір ніхто не буде заздалегідь попереджати виробника чи торговельну мережу. Тож ми матимемо можливість відбирати саме ту продукцію, яку купують споживачі.

— Тобто ви досліджуватимете вже готову продукцію, придбану в торговельній мережі…

— Перевірятимемо і виробництво. Право маркувати продукцію цим знаком отримають підприємства, які випускають продукцію серійно, мають сертифіковану систему якості. Ми, у свою чергу, проводитимемо всі можливі перевірки відповідності продукції встановленим до неї вимогам на всіх етапах її життєвого циклу. Тобто аналізуватимемо надану компанією інформацію щодо продукції, її виробництва та контролю, з’ясуємо, з якої сировини й матеріалів її виготовили, звернемо увагу на наявність претензій, рекламацій та стану задоволення вимог споживачів. Оцінюватимемо виробничий процес і системи управління  якістю та безпекою. Ну і, звісно, проводитимемо нагляд за продукцією, що маркується цим знаком.

— А якщо виробник спочатку випускатиме якісну продукцію, отримає можливість маркувати її цим знаком, а, приміром, через рік почне виготовляти не дуже хороші товари? Як бути з такими підприємцями?

— Такі підприємці будуть позбавлені права маркувати свою продукцію знаком ДП «Укрметртестстандарту», а інформація про це буде надана всім мас-медіа для попередження споживачів. Також поінформуємо відповідні контролюючі органи.

Перевірка на міцність випробування не пройшла. Фото Володимира ЛЕПЕТУХИ

Сертифікація  не обов’язкова,  але бажана

— Нещодавніми змінами до законодавства було відмінено обов’язкову сертифікацію для більшості видів продукції, натомість її можна робити добровільно. Таким чином, віднедавна у торговельній мережі може реалізовуватися небезпечна продукція?

— Гадаю, проблема не в цьому. Потрібно розуміти, що виробники, які бережуть свою репутацію, а також хочуть гарантувати споживачеві якість своєї продукції, самі зацікавлені в наших випробуваннях на відповідність нормативній документації. У всіх розвинених країнах світу кожен виробник самостійно досліджує свою продукцію на відповідність стандартам і гарантує її якість та безпеку споживачам. Сподіваюсь, що в найближчому майбутньому це стане нормою і для вітчизняних виробників та імпортерів. Оскільки товари, які виробник самостійно сертифікував, час від часу досліджують відповідні контролюючі органи, і якщо під час цієї перевірки з’ясується щось не дуже добре, виробникові буде несолодко. Він буде змушений заплатити настільки великі штрафи, що навряд чи зможе потім узагалі працювати. Тож ризикувати ніхто не бажає.

— Щороку дедалі більше вітчизняних підприємств виготовляють продукцію на експорт. Чи готові наші фахівці проводити випробування на відповідність європейським стандартам?

— Звичайно, на сьогоднішній день наші центри оснащені сучасним матеріально-технічним обладнанням, методично-нормативною базою та висококваліфікованими фахівцями, що дає можливість працювати за міжнародними стандартами. ДП «Укрметртестстандарт» — найпотужніший в Україні орган з оцінки відповідності, що має власну випробувальну базу, визнаний в країнах СНД, Європейському Союзі та світовою спільнотою, що має багаторічний досвід оцінки відповідності продукції в національній системі сертифікації УкрСЕПРО, міжнародній системі IECEE (МЕКСЕ), компетентність якого підтверджена Національним агентством з акредитації України та Європейською асоціацією з акредитації «ЕА». Якщо виробник перевірить свою продукцію у нашому центрі, результати цих досліджень визнаються у 53  країнах світу. Таким чином, підприємцю не потрібно перевіряти свою продукцію по кілька разів — один в Україні і другий в країні, куди він експортує товари. Це стосується сертифікатів і протоколів випробувань побутової, радіоелектронної техніки та медичного обладнання, а також дослідження олії на вміст мінеральних домішок тощо.

— Торік відбулися зміни в системі Держспоживстандарту. Чи вплинуть вони на основні напрями діяльності ДП «Укрметртестстандарту»? Які плани на майбутнє підприємства?

— ДП «Укрметртестстандарт» бере участь у реалізації державної політики в сфері стандартизації, метрології, сертифікації, управління якістю, державного метрологічного контролю та нагляду згідно з вимогами чинного законодавства. Сподіваюся, ми й надалі будемо лідерами за основними напрямками: перший з них — забезпечення єдності вимірювань у державі. Це один із найважливіших напрямків, оскільки наш центр бере активну участь у реалізації державної програми розвитку та вдосконалення еталонної бази України, яка працює на всі галузі народного господарства. ДП «Укрметртестстандарт» володіє 13 державними, 32 вихідними, 1779 робочими еталонами, що стали складовою частиною Національної еталонної бази для забезпечення єдності вимірювань в Україні. Іншим важливим напрямком діяльності є сертифікація чи підтвердження відповідності продукції. На базі ДП «Укрметртестстандарт» працює 7 випробувальних центрів, які за технічною базою одні з найкращих в Україні і створені для допомоги малому, середньому і великому бізнесу для підтвердження відповідності їх продукції нормативним документам.

ДОСЬЄ «УК»

Олександр ПІЧУГІН. Має дві вищі освіти. Магістр економічних наук. У 2008 році нагороджений Держспоживстандартом України нагрудним знаком. Працював заступником голови Держспоживстандарту. Сьогодні — генеральний директор ДП «Укрметртестстандарт». 

Ірина ПОЛІЩУК,
"Урядовий кур'єр"
 

Трансгени наступають

ПРОБЛЕМА. Серед українців допоки немає одностайності щодо того, чи необхідно вирощувати ГМО-культури. Одні впевнені, що на вітчизняних чорноземах немає місця трансгенним культурам, інші — що в їх вирощуванні немає нічого поганого. Натомість більшість іноземних країн вже давно визначились у цьому нелегкому питанні. Тому кількість посівів генетично-модифікованих культур у багатьох країнах світу за останні роки лише зросла.

Так, у 2011 році площі посівів генетично-модифікованих культур у світі збільшились до 160 млн га, або на 8%. Торік виробництвом трансгенних культур займалось 16,7 млн фермерів, що на 8% більше, ніж у 2010 році. Загалом торік ГМО-культури вирощували 29 країн. На першому місці — США з 69 млн га, потім Бразилія — 30 млн га, Аргентина — 23,7 млн га та Індія — 10,6 млн. га. Проте в Європі генетично-модифіковані культури відіграють другорядну роль. Приміром, в Іспанії площа їх посівів становить 0,1 млн га. В Польщі, Португалії, Словаччині, Румунії, Швеції та Німеччині — менше 0,1 млн га.

Останнє дослідження Агро-біотехнологічного агентства показало, що майже 90% сільгоспвиробників, які посіяли ГМО-культури, – дрібні фермери з країн, що розвиваються. В Україні ситуація навколо ГМО залишається невизначеною.

— Сьогодні частка ГМО, які легально використовуються в Україні дорівнює нулю, — говорить експерт аграрних ринків Асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» Олександр Вержиховський. — Інше питання — скільки ГМО завозиться та використовується за тіньовими схемами. В ситуації, яка нині склалась із нелегальним обігом ГМО в Україні, питання пришвидшення їх реєстрації відповідними вітчизняними державними органами не варто розглядати як введення в обіг на українському ринку, а скоріше як виведення їх з тіньового обігу.