Міністр юстиції
Олександр ЛАВРИНОВИЧ
Реформування державного управління стало наріжним каменем Національного плану дій щодо впровадження Програми економічних реформ «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава». Перший етап вітчизняної реформи, який зачепив вищі органи центральної виконавчої влади, завершено. Про те, що зроблено і куди рухатися далі, наш кореспондент розмовляв з міністром юстиції Олександром ЛАВРИНОВИЧЕМ.
— Пане міністре, як ви, керівник напрямку, оцінюєте результати І етапу? Чи реалізовано головне призначення змін на центральному рівні — залишити за виконавчою владою її прямі функції?
— Більшою мірою це завдання виконано. Певна річ, як і в більшості життєвих питань, не вдалося стовідсотково здійснити перетворення в межах концептуально визначеного плану: подекуди виникали особливі ситуації, які неможливо було не враховувати. Та результати, як мовиться, говорять самі за себе: Україна перейшла до п’ятивидової моделі органів виконавчої влади.
— Тобто можна говорити про європейське обличчя вітчизняної влади?
— Так. Відбулося істотне зменшення ролі держави там, де державне регулювання не є обов’язковим. Рівень ефективності державного управління зріс, оскільки після розведення функцій вже не можна поєднувати в одному центральному виконавчому органі діаметрально різні функції: вироблення рішень, контроль за ними, регулятивні та дозвільні дії.
Тобто ми реально зробили серйозний крок у напрямку до європейських засад урядування, водночас скоротивши і кількість центральних органів виконавчої влади з 111 до 75, а відомства, що здійснюють контролюючі функції, зменшили з 69 до 11.
— Це результативний початок, коли взяти до уваги, що архаїчна і громіздка система управління державою формувалася впродовж 20 років нашої новітньої історії. Часто-густо рішення про утворення чи ліквідацію того чи того міністерства або відомства приймалися спонтанно, хаотично. Та, напевне, і нині залишилися ще окремі невирішені питання?
— Справді, йдеться про дуже складний напрямок роботи і скажу відверто: окремі посадові особи в різних владних кабінетах без великого ентузіазму відносилися до цих перетворень. І те, що вони проведені за цієї ситуації, гадаю, є хорошим результатом. Проблемні моменти стануть предметом подальшого доопрацювання в наступний період реформи. Маю на увазі регіональний етап реформування державного управління.
— Олександре Володимировичу, будь ласка, розкажіть докладніше широкому загалу, що таке п’ятивидове європейське управління, яке віднині функціонує і в нашій країні.
— Рахуйте: міністерство, служба, інспекція, агентство і національний регулятор, отже п’ять видів. У міністерствах виробляють політику, їхні функції чітко окреслені. Віце-прем’єри в уряді тепер ще й очолюють певні міністерства, тобто здійснюють координуючі функції, а сам міністр, який очолює той чи той напрямок, відповідає за формування державної політики у визначеній сфері. Тобто, відпала необхідність у додатковій управлінській ланці. Також віце-прем’єри та міністри виконують координуючі функції щодо служб, інспекцій, агентств та національних регуляторів.
Це європейський досвід, в урядах багатьох країн Євросоюзу віце-прем’єри водночас є міністрами, а в одній навіть прем’єр-міністр очолює профільне міністерство.
— Отже, напрямки діяльності центральних органів виконавчої влади стали конкретнішими. То чи можна оцінити економічний ефект від оптимізації та структурної реорганізації ЦОВВ?
— Вочевидь так само, як оцінюється результат роботи доброго і поганого директора підприємства чи установи. Керівництво державою — це як вищий пілотаж менеджменту. Якщо мене?джмент високого ∂атунку, то й економічний ефект колосальний. Якщо він нездалий, то й результат слід очікувати відповідний.
— Як ви оцінюєте дієвість закону про Кабінет Міністрів? Він нормально виписаний, ефективно працює?
— Значною мірою так. Як ви знаєте, ми ухвалювали не концептуально новий закон, а змінили чинний в кількох частинах, які зачіпають питання функціонування цього вищого органу системи виконавчої влади. А ось щодо урядового Секретаріату, то він після оптимізації, на мою думку, додав чіткості й оперативності в роботі. І хоча й став наполовину меншим, гірше свої функції не виконує. Вочевидь, це яскрава ілюстрація того, що половина попереднього штату тут була фактично зайвою.
— За вашими спостереженнями, українське суспільство вже відчуло антикорупційну складову адміністративної реформи?
— Судіть самі. У виконавчих органів влади завжди була спокуса поєднувати питання визначення якогось різновиду діяльності, передусім там, де є дозвільні або регуляторні функції, і здійснення цих функцій чи контроль за ними. В результаті структуризації ми поклали край такому неприродному симбіозу.
Тепер той, хто визначає вид діяльності, не може здійснювати дозвільні функції, а той, хто має дозвільні функції, не може їх контролювати. Можливо, це складно пояснити широкому загалові, та, гадаю, бізнес-середовище, отримувачі адміністративних послуг вже відчули, що старі схеми не працюють, а отже, ми істотно погіршили життя корупціонерам.
А загалом нам усім ще доведеться чимало працювати, щоб суспільство побачило конкретні результати боротьби з корупцією — задавненою хворобою, яка все ще становить серйозну небезпеку для нашої країни.
— Чи слугують цій благородній справі створені Мін’юстом реєстри осіб, які заплямували свій мундир тим чи тим корупційним злочином?
— Можливо, ще не всі читачі вашої газети знають, що державний службовець, інший посадовець чи будь-яка людина, які потраплять до цього реєстру, ніколи не зможуть вступити на державну службу.
Реєстр вже працює, у нас там уже понад три тисячі осіб, які назавжди розпрощалися з думкою знову стати держслужбовцями.
Дехто з колег закидає, мовляв, навіщо складати такий список, якщо будь-хто його не може подивитися.
Відповім так: є конституційні права громадянина, який припустився порушення під час роботи. За це його покарано, він має обмеження в своїх діях. Та постійне оприлюднення цього факту — вже втручання в особисте життя людини, це та межа, за яку не варто переходити в цивілізованій державі.
— Коли варто очікувати переходу адміністративної реформи на регіональний і місцевий рівні? Чи достатньо законодавства для здійснення управлінських змін на територіях ?
— Законодавства якраз не вистачає. Мінімальні структурні зміни ми вже розпочали. Розводимо функції територіальних структур центральних органів виконавчої влади та підрозділів місцевих державних адміністрацій.
Нині у Верховній Раді є сім законопроектів, внесених представником Президента України в парламенті, які чітко визначають функції як місцевих адміністрацій, так і інших державних територіальних органів. Наступними кроками буде внесення змін до окремих функцій держадміністрацій та виконавчих органів.
— А входять до цієї сімки зміни до законів про місцеве самоврядування та про місцеві державні адміністрації?
— Ні. Потреба цих змін очевидна, та вона перебуває в конституційному полі, отож вимагає корекції тих положень Основного Закону, які зачіпають питання організації територіальної влади в країні.
Насамкінець скажу, що напрямок подальших кроків адміністративної реформи окреслений: це децентралізація і збільшення повноважень місцевого самоврядування.
Ірина НАГРЕБЕЦЬКА,
«Урядовий кур’єр»
ДОСЬЄ «УК»
Олександр ЛАВРИНОВИЧ. Народився 28 червня 1956 р. в Овручі на Житомирщині. Освіта вища. За фахом фізик, юрист, кандидат фізико-математичних наук, кандидат юридичних наук. Народний депутат України ІІ — V скликань. У 2002-2005 рр. — міністр юстиції. З вересня 2008 по березень 2010 р. — перший заступник Голови Верховної Ради. З березня 2010 р. по цей час міністр юстиції.
КОМЕНТАР ЗАКОНОДАВЦЯ
За європейськими принципами урядування
Василь ДЕМЧИШИН,
голова підкомітету державного будівництва
Комітету Верховної Ради з державного
будівництва та місцевого самоврядування:
— Адміністративна реформа в Україні розпочалася — і це головне. Певна річ, є закиди: щось не так, не все врахували, подекуди оптимізація не виправдала себе повною мірою. Та зазвичай критикують тих, хто що-небудь робить.
Знаменно також, що центральна влада розпочала із себе, завдяки чому сьогодні маємо структуру центральних органів виконавчої влади, яка відповідає європейським принципам урядування.
Комітет Верховної Ради з питань державного будівництва та місцевого самоврядування саме і взяв на себе головне навантаження із законодавчого забезпечення адміністративної реформи. Ухвалено низку важливих законів.
Щоправда, як показала практика, окремі законодавчі норми слід удосконалити, і ми це обов’язково зробимо. Нині найперше завдання, зокрема і законодавців, — перевести реформування на регіональний та місцевий рівні.
Такі зміни вже готуються. Приміром, зменшується кількість чиновників у регіональних структурах центральних органів виконавчої влади: там ще й нині подекуди більше працівників, ніж у державних адміністраціях.
Розпочалося реформування медицини, освіти. Навряд чи доцільно утримувати освітній заклад, де на 10 учнів стільки ж педагогів. Треба шукати ефективніші форми, передусім маючи на меті підвищення рівня освіти сільських дітей, не завдаючи складнощів їхнім батькам.
Виправляємо помилки, допущені під час ухвалення нових законів щодо пенсійного забезпечення, податкової сфери. Їхнє застосування показало, що треба і законодавцям, і виконавчій владі уважніше вивчати думки людей, яким жити та працювати за цими законами.
На часі ухвалення закону про об’єднання громад. Маємо в країні такі дивовижні конгломерати, як у Ялті, Яремчі, Севастополі, Луганську, коли до складу одних міськрад входять інші міста і села. Ми в комітеті дуже прискіпливо обговорили законопроект, який має на меті виправити помилки в адміністративно-територіальному поділі. Шкода, що для підтримки згаданого законопроекту в залі Верховної Ради не вистачило кількох голосів.
На жаль, корумпованість усе ще заважає нормальному поступові нашої держави. Кілька законів, спрямованих на недопущення цього зла і боротьби з ним, ми вже ухвалили. Маю на увазі зокрема закон про адмінпослуги: це саме та сфера, де не чисті на руку держслужбовці нерідко вдаються до зловживань. Цей законодавчий акт чітко визначає перелік адмінпослуг, зокрема й платних, щоб громадяни знали, кому і за що вони віддають свої кревні. Закон зараз подано на підпис Президентові України. Сподіваюся, він багатьох застереже від корупції і зробить життя наших громадян комфортнішим.
Якісним, як на мене, вийшов Закон «Про державну службу». Він дав відповіді на багато запитань, унормував відносини в цій специфічній сфері, де природно існує конфлікт інтересів, та він не повинен шкодити виконанню службових обов’язків державних службовців.
У «портфелі замовлень» нашого комітету — законопроекти «Про місцевий референдум», «Про службу в органах місцевого самоврядування» та інші, які прислужаться якісному оновленню державного управління та територіальної організації влади.
РЕФОРМА В ЦИФРАХ І ФАКТАХ
• Зменшено кількість центральних органів виконавчої влади (ЦОВВ) з 111 до 75;
• затверджено нові положення про ЦОВВ;
• ліквідовано 46 урядових органів в системі ЦОВВ;
• реформовано систему прийняття урядових рішень;
• внесено зміни до Закону «Про Кабінет Міністрів України»;
• зменшено кількість членів Кабінету Міністрів з 36 до 18;
• скорочено чисельність працівників Секретаріату Кабміну на 50%;
• ліквідовано урядові комітети;
• скорочено кількість заступників міністрів та керівників ЦОВВ з 5–10 до 2–3, запроваджено в міністерствах посаду заступника міністра — керівника апарату (має статус державного службовця);
• реформовано систему контролю і нагляду;
• кількість контролюючих органів скорочено з 69 до 11;
• розпочато реформу системи технічного регулювання;
• закладено основу для оптимізації системи контролю за безпечністю харчових продуктів.