Торік майже 11 тисяч киян захворіли на злоякісні новоутворення, майже п’ять тисяч померли від них. Про те, як ведуть боротьбу за кожне життя та що заважає цьому, говоримо з головним лікарем Київського міського клінічного онкологічного центру Олександром КЛЮСОВИМ.
— Віднині держзакупівлі лікарських засобів здійснюють за допомогою трьох міжнародних організацій, оминаючи фірми-прокладки. У Мінздоров’я вважають, що це дало змогу зекономити 40—60% держкоштів. Чи відчув онкоцентр поліпшення в постачанні медикаментів?
— Важко сказати, чи зекономила держава кошти, бо нині ми отримуємо препарати за 2015 рік. Ліки за 2016 рік,.jpg)
які планують до закупівлі за новими правилами, ми ще не отримували. Коли до нас дійдуть ці закупки, зробимо відповідні підрахунки. Зло для наших пацієнтів — брак хіміопрепаратів.
— Як фінансують лікування хворих в онкоцентрі?
— Фінансування отримуємо з двох джерел — державного й місцевого бюджетів. Препарати, закуплені за кошти держбюджету 2015 року, отримали тільки у червні. А наші потреби у їхній закупці на цей рік становлять 220 мільйонів гривень. Завдяки тому, що столична влада нас почула, ми одержали медпрепаратів майже на 20 мільйонів гривень. Нині триває тендер ще на 20 мільйонів гривень. Разом з коштами державного бюджету 2016 року це становитиме приблизно 60 мільйонів гривень. Тож прогнозна цифра задоволення потреби у хіміопрепаратах може вперше за часи незалежності України досягти 30%, що є значним проривом. За понад 20 років моєї праці тут цей показник не перевищував 20% потреби, а під час коливань курсу долара становив і 7%.
— А що за 50 диво-швабр по 2,5 тисячі гривень за штуку закупив онкоцентр у цьому році через систему електронних закупівель ProZorro?
— Для потреб реанімації й хірургії закуплено металевий утримувач з насадкою і трьома змінними елементами для вологого прибирання. Ця система санітарно-гігієнічного контролю схвалена висновками профспілки онкоцентру й київської санепідемстанції. Такими пристроями ми користуємося з 2004 року, один з них функціонує досі, що свідчить про їхню якість. Інші заклади охорони здоров’я також використовують ці системи. Утримувач і насадка дають змогу мити плінтус і прибирати в інших важкодоступних місцях. Змінний елемент у пристрої вдвічі економить дезінфікуючі засоби, в півтора раза — воду, дає змогу в півтора-два рази швидше прибирати великі території. Діяльність будь-якого медзакладу починається із запаху, як театр починається з вішалки. В онкоцентрі, зокрема й у хоспісі, де лежать 25 важкохворих пацієнтів, запахів немає.
— Але ж у тендері через систему ProZorro брав участь лише один продавець такого товару…
— У чому тут моя провина? За системою ProZorro працюємо ще з минулого року, коли така співпраця для комунальних підприємств мала рекомендований характер (лише з 1 серпня цього року — обов’язковий. — «УК»). Згадана система дає змогу уникати про йдисвітів, яких нині багато на медичному ринку. З початку року за цією системою ми закупили обладнання й товарів на суму 8 мільйонів 132 тисячі гривень, що зекономило нам близько 1 мільйона гривень. Ще з 2012 року в нас періодично виникають інформприводи на кшталт «швабрового», через які маю по дві перевірки на рік. Триває перевірка і з цього питання.
— Онкоцентр перевантажений, чи створюватимуть його філію на лівому березі?
— У травні цього року під онкологічні ліжка денного перебування для хіміотерапевтичних пацієнтів перепрофільовано відділення на 30 ліжок Другої київської клінічної лікарні. Крім того, в Київському міському центрі радіаційного захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи перепрофільовано п’ять ліжок для лікування онкохворих, постраждалих від аварії на ЧАЕС. В Україні, як і в інших державах, онкозахворювання зростають щороку на 1,5—3% унаслідок екологічного забруднення, неправильного харчування, хронічного стресу. І онкоцентр, побудований 26 років тому, має встигати за викликами часу і зміною філософії надання онкологічної меддопомоги. 600 ліжок онкоцентру працюють з перевантаженням, і лише будівництво нового хірургічного корпусу дасть змогу реконструювати старі корпуси.
Небагато держав утримують систему надання онкодопомоги, тому Україні потрібно її зберегти. Обладнання для опромінення, наприклад, не поставиш у лікарню, де немає спеціальних умов для дотримання правил радіаційної безпеки. А ми маємо такі приміщення. Спеціалізовану допомогу онкохворим не можна розпорошувати. Нині опрацьовують наказ щодо створення єдиного медичного простору в Києві. На жаль, дуже багато професійно не підготовлених людей хочуть займатися цією допомогою в державних та приватних установах.
— Як здійснюють паліативну допомогу київським онкохворим?
— У нас працює хоспіс, а точніше, — відділення паліативної допомоги онкохворим. Показання для розміщення в ньому — наявність онкозахворювання четвертої стадії. Нині відділення обслуговує 25 пацієнтів, хоч потреба міста Київ — 300.
— Чи мають тяжкі онкохворі, які лікуються вдома, проблеми з доступом до знеболювальних ліків, зокрема наркотичних препаратів?
— Ні. Для цього родичі лежачого онкохворого мають звернутися за консультацією до районного онколога за місцем проживання.
— Як часто виявляють у нас рак на ранніх стадіях, коли пацієнтові можна допомогти?
— Здебільшого таке трапляється випадково. Проблема захворювання раку в усьому світі — брак симптомів на ранніх стадіях. Рак посідає третє місце в Україні за смертністю після інсультів та інфарктів. Цим захворюванням легше запобігти, ніж лікувати їх. Профогляди могли б поліпшити лікування хворих і статистику хвороб. Слід запроваджувати пропорційну відповідальність держави, роботодавців і самої людини за профілактичні огляди, і законодавчо це прописати. Все покласти на людину, яка нині зазвичай не має коштів навіть на нагальні потреби, неправильно.
— Яка доля пілотного проекту зі створення Опікунської ради у вашій клініці з реформування онкології у столиці, анонсованого у 2015 році?
— За рік її існування залучено 500 тисяч гривень, які зокрема використано на закупівлю медобладнання. Ми також ініціювали звернення до представників київської влади, щоб онкохворих прирівняли до людей з особливими потребами.
Вікторія КОВАЛЬОВА
для «Урядового кур’єра»
ДОСЬЄ «УК»
Олександр КЛЮСОВ. Народився 1962 року в Луцьку. Закінчив Дніпропетровський медінститут. Працював лікарем-анестезіологом, реаніматологом. З 1993 року — завідувач відділення Київського міського онкологічного центру, з 2004-го — заступник головного лікаря, а з квітня 2011 року — головний лікар. Має вищу кваліфікаційну категорію за фахом онкологія та анестезіологія, з організації та управління охороною здоров’я.