Поширювані чутки про переїзд керівників Донецької облдержадміністрації з Краматорська кудись у безпечніше місце — чергова дезінформація, щоб посіяти паніку і дестабілізувати ситуацію в місті. Адже відповідні підрозділи обласної влади працюють тут у звичному і водночас особливому режимі визволеної і прифронтової території. І саме вісті з місць боїв часто ламають попередні графіки і розпорядки, бо змушують реагувати на події дуже оперативно.
Того дня, коли кореспондент «УК» побував у переповненій приймальні керівника області, точилися важкі бої під Дебальцевим та Вуглегірськом і тут, схоже, було не до преси. «У вас 10 хвилин!» — дала лаконічну настанову секретарка на порозі кабінету. Втім, його господар, попри неабияку зайнятість, погодився поспілкуватися більше. Бо кожна публікація у ЗМІ про справжній стан справ — ще одна крапля, що точить камінь інформаційної блокади, який важким тягарем тисне на жителів Донбасу.
.jpg)
— Олександре Тимофійовичу, на жаль, жителі донедавна відносно безпечних населених пунктів знов опинилися у зоні бойових дій і є багато охочих тимчасово залишити цю територію. Як влада у таких ситуаціях може допомогти людям уникнути небезпеки?
— Саме перед цією зустріччю я повернувся з Дебальцевого, куди виїжджав із робочою групою, щоб на місці оцінити ситуацію, яка там надзвичайно складна. Оскільки тривають інтенсивні обстріли, побільшало людей, готових залишити небезпечну зону. Донецька ОДА разом із керівниками міста та правоохоронцями робить усе можливе, щоб організувати безпечне пересування таких колон, але з питань безпеки не афішуємо маршрути.
У нас працюють попередньо створені регіональна комісія з надзвичайних ситуацій та оперативний штаб, що займаються переміщенням осіб за межі небезпечних зон. Відкрито «гарячу лінію», людям пропонуємо безкоштовно транспорт і місця тимчасового розташування. Насамперед піклуємося про найбільш незахищені верстви населення, серед яких діти, інваліди, літні особи. Цю важливу роботу виконуємо у тісній взаємодії з представниками Червоного Хреста, місії ОБСЄ та волонтерами. Зовсім недавно перевезли лікарню з пацієнтами зі Світлодарська до Артемівська, а 75 дітей відправили до Дніпропетровської області. Тепер доводиться вивозити людей із Дебальцевого, Авдіївки, Ясинуватої. Їхня кількість щодня збільшується, і продовжуємо узгоджувати списки, створювати резерви автобусів, аби могли оперативно впливати на ситуацію, яка швидко змінюється.
Приміром, розпочалися бойові дії у недавно мирному Вуглегірську, і виникла необхідність створити безпечний коридор для тих, хто вирішив тимчасово виїхати звідси. На жаль, існують перешкоди, що позначаються на роботі: дуже складно проводити оповіщення про евакуацію, оскільки через пошкодження нема зв’язку та електропостачання. Доводиться вдаватися до інших методів, серед них виїзд представників облдержадміністрації у зону бойових дій, де вони інформують людей. А оскільки насамперед опікуємося дітьми, то необхідно дотримуватися певних формальностей, приміром, потрібна згода батьків.
Звичайно, ми завчасно подбали про місця для розташування людей на території Донецької області: понад дві тисячі місць підготовлено у Святогірську. Також охочі мають змогу виїхати до інших областей.
— Від краян дуже часто доводиться чути чимало нарікань на систему перепусток через лінію розмежування. Як ви оцінюєте це нововведення, довкола якого чимало суперечок?
— Людей зрозуміти можна: за нашими даними, після запровадження пропускного режиму пасажиропотік між окупованою та підконтрольною українській владі територіями скоротився на 90 відсотків. Моя пропозиція така: відтермінувати введення цієї пропускної системи, бо вона нині навіть небезпечна! Ми не можемо вивезти людей із зони бойових дій, бо у них немає перепусток. З цієї причини нема доступу до певних населених пунктів волонтерам, які везуть туди продукти харчування чи медикаменти. Цю систему потрібно змінювати і зробити її зручною для місцевих жителів та людей, готових їм допомагати.
Під час зустрічі з керівниками АТЦ я вже висловив свої пропозиції щодо того, що саме треба змінити, але якщо цього не зробимо, будуть неприємні наслідки.
— Яких змін донеччанам варто очікувати після оголошеного Кабміном у Донбасі режиму надзвичайної ситуації? Як це позначиться на житті пересічних людей та життєдіяльності краю?
— На житті звичайних людей нововведення може позначитися тільки позитивно, бо їхні права і свободи ніяк не обмежуються, а навіть збільшуються. Адже вони додатково матимуть право на отримання інформації про небезпечні ситуації, забезпечення засобами колективного та індивідуального захисту, звернення до органів влади з різних питань під час небезпеки, соціальний захист та відшкодування заподіяної шкоди, медичну чи психологічну допомогу.
Істотно збільшуються можливості місцевих органів влади. Ми можемо активніше залучати керівників підприємств та їхні ресурси щодо забезпечення транспортом чи складськими приміщеннями. В умовах режиму надзвичайної ситуації працює оперативний штаб, до якого входять представники місцевої влади, військові, правоохоронці, служби НС. Щодня підбивають підсумки зробленого і уточнюють подальші завдання. Дуже актуальним залишається напрацювання найбільш ефективних засобів відселення людей, які перебувають у так званій сірій зоні, де тривають бойові дії.
— Нинішні неймовірно важкі умови негативно позначилися на роботі ще донедавна потужної промисловості й зокрема вугільної галузі. Що роблять на місцях для стабілізації роботи шахт, розташованих на підконтрольній українській владі території?
— Вугільна галузь відіграє значну роль у промисловому комплексі Донбасу, але водночас навіть у мирний час вона виокремлювалася гостротою соціально-економічних проблем. Безумовно, у нинішніх умовах термінове відновлення та поліпшення роботи вугільних шахт і забезпечення держави власними енергоресурсами — одне з першочергових завдань для Донбасу і всієї України.
Проблем дуже багато, та частину з них нам вже вдалося розв’язати. Наприклад, відмовилися від використання графіків аварійних відключень електроенергії, що призводили до знеструмлення технологічного обладнання вугільників. Налагодили забезпечення шахт вибуховими речовинами і детонаторами, які використовують на підземних горизонтах. Свого часу гірники потерпали від нестачі порожніх вагонів, але нині ми вирішили це питання: вагони є в обсязі щодобового видобутку палива. Однак іноді спостерігається затримання завантажених вугіллям вагонів на станції Красний Лиман, де відбувається перевірка СБУ спільно з Краматорською податковою інспекцією. Приміром, увечері 28 січня тут було затримано 900 вагонів із паливом, якого чекали на ТЕС Донецької та Дніпропетровської областей. Наші пропозиції: щоб прискорити перевірки, їх слід перенести на кінцеві станції призначення, де й перебувають отримувачі вантажу, здатні надати всі документи та пояснення.
— А які зараз запаси палива на тутешніх ТЕС?
— Проведення бойових дій, пошкодження залізничної інфраструктури та обладнання вугільних шахт, нестача дизпального не могли не позначитися на поповненні запасів палива. Наприкінці січня на ТЕС Донецької області було у наявності 616,9 тисячі тонн вугілля за необхідних запасів для надійної роботи електростанцій 945 тисяч тонн, а це 65,3 відсотка.
— Олександре Тимофійовичу, на пропагандистському фронті, відкритому російськими ЗМІ, на жаль, без змін: поширювана цинічна брехня завдає донеччанам чималої шкоди. Що, на вашу думку, можна і потрібно протиставити цій ідеологічній агресії на території Донеччини?
— По-перше, потрібна урядова програма інформаційного наступу з потужним фінансуванням, використанням передових комунікаційних технологій та залученням найкращих спеціалістів у цій галузі. І це стосується не тільки Донецької й Луганської областей, бо маємо розв’язувати проблему інформаційної безпеки всієї держави.
По-друге, українські журналісти повинні приділяти значно більше уваги Донеччині та її жителям, які перебувають на передньому краї інформаційної війни. Для мене особисто люди, які нині на території, тимчасово не підконтрольній Україні, — це заручники, і їх потрібно визволяти, зокрема й з-під інформаційного впливу сусідньої держави. Необхідно доводити до цих людей правду, роз’яснювати їм, хто насправді обстрілює житлові квартали, вбиває мирних жителів, руйнує підприємства. Російська пропаганда розповідає: це робить українська влада — «київська хунта»… Звичайно, це неправда, але людям потрібно роз’яснювати реалії.
— Після трагедій під Волновахою, в Донецьку та Маріуполі, де загинули мирні люди, побільшало сумнівів, що із терористами можна про щось домовлятися. На вашу думку, яким шляхом доцільно надалі врегульовувати військове протистояння?
— Бачу тільки один шлях врегулювання важкої ситуації: шлях мирних перемовин. Іншого підходу, тобто військового, на сьогодні немає. Він міг бути раніше: правильне планування і проведення спеціальної операції. А нині вже тривають серйозні бойові дії й страждає мирне населення, тому потрібно виконувати мінські домовленості, відводити важке озброєння на безпечну відстань. Це буде перший крок до стабілізації у регіоні, й тоді відпаде потреба евакуації людей та створення безпечних коридорів. Припинення вогню дасть змогу нарешті допустити аварійні бригади до пошкоджених об’єктів — мереж постачання електроенергії, тепла, води. Ремонтники готові працювати, але поки що не можуть, тим часом ми щогодини втрачаємо сотні кубометрів води, і це велика проблема для всього краю. Необхідно зупинити цей хаос.
У мене працює «гаряча лінія», й під час спілкування люди крізь сльози прохають припинити обстріли. Отож треба домогтися припинення вогню з обох боків, а потім відбудовувати зруйновану інфраструктуру. Іншого шляху немає.
Павло КУЩ,
«Урядовий кур’єр»
ДОСЬЄ «УК»
Олександр КІХТЕНКО. Народився 1956 року в м. Богодухів Харківської області. Закінчив Омське вище загальновійськове командне училище ім. М. Фрунзе та розвідувальний факультет Військової академії. З 2001 року — перший заступник, а з 2005-го — командувач Внутрішніми військами України. Генерал армії.
10 жовтня 2014 року його призначено на посаду голови Донецької ОДА.