Артист і продюсер 
Олександр ЦЕКАЛО

Глядачі часом наївно припускають, що коміки і гумористи такі самі весельчаки і в житті. На жаль, таких мені доводилося зустрічати досить рідко. Можу назвати хіба що Володимира Винокура. Не можу сказати, що Цекало поза екраном похмурий. Радше зосереджений і по-олімпійському спокійний. Таким він і був під час нашої розмови.

— Олександре, нині серед телевізійних гумористів конкуренція. Як вдається вижити?

— Не думайте, що я намагаюся уникнути відповіді, тому що почну здалеку. Наша компанія «Середа» (творець програм «Велика різниця» — Авт.) стоїть дещо відокремлено від інших телевиробників. По-перше, ми виробляємо лише те, що нам подобається, іноді відмовляючись від досить вигідних замовлень каналів, наприклад, мильних серіалів. Бо спеціалізуємося в так званому «іншому гуморі» — це термін, придуманий нами. Скажімо, нині ми за замовленням Першого запустили у виробництво російську версію англійського культового детективно-містичного серіалу «Життя на Марсі» (режисер Олександр Котт). Крім того, в партнерстві з Першим каналом зняли романтичну комедію «Попелюшка», яка вийде на екрани в лютому 2012. Повертаючись до питання про конкурентів, вважаю, що найбільш близькі нам за змістом компанії, об’єднані брендом «Камеді Клаб», — вони також виробляють розважальні програми та фільми. Щодо «95 кварталу»: в Росії їх знають в цілому як кіновиробників і творців серіалу «Свати», а в Україні, зрозуміло, видають більше телевізійного гумору, ніж українська «Середа». На додаток до «Великої Різниці» для 1+1 ми робимо програму «Хвилина для перемоги» для каналу «Україна». Тож відбувається взаємна інтеграція в телепростір наших  країн. Це чудово, бо більше доброго гумору на душу нашого населення!

— На телебаченні не вистачає не тільки веселих, а й по-справжньому добрих програм. У тому числі, й на Першому каналі. А частина з них — наприклад, деякі випуски «Пусть говорят» – виглядають не дуже гідно...

Щоб  розвеселити глядача, треба серйозно працювати. Фото з сайту ivanurgant.com

— Завдання  програми «Пусть говорять» — привнести на канал цивілізовану «жовтизну». Так, звичайно, в ній є елементи «смаженого», але при цьому вона робиться на максимально високому рівні. Головне, що телебачення все-таки розвивається. Причому активність українського телеринку набагато вища, ніж російського, хоча сумарний рекламний бюджет менше. Кількість конкурентоспроможних каналів у нас однакова — приблизно  5-6. До речі, в США конкурують в основному 4 канали. Наше телебачення розвивається хаотично, так само як і сам російський і український капіталізм — потворно. Лають телевізійників нині практично всі: і глядачі, й критики. Але  згадаймо, що ми дивилися по телевізору 10 років тому — це, як кажуть, дві великі різниці. А 20 років тому, коли було всього 2-3 канали?  Звідси висновок: глядач бурчить завжди, а критикам зручніше і приємніше лаяти, ніж хвалити. Між тим наше телебачення продовжує йти вперед і послідовно проходить етапи свого розвитку. Але, на жаль, відбувається це з 10—15-річним запізненням порівняно зі світовими лідерами  — США і Великою Британією. Наздогнати їх за якістю драматичних серіалів у найближчий час можливо, а ось що стосується розважальної частини — тут ми  відстаємо.

— Повернімося до вашого улюбленого проекту «Великої різниці». Його трупа  вже чималенька, є також запрошені артисти, тому цікаво дізнатися, як відбувається розподіл персонажів?

— Насамперед зазначу, що пародію роблять ті, в кого це виходить найкраще на даний момент. Якщо це новий персонаж, ми, продюсери, сідаємо за стіл з режисерами і гримерами, розкладаємо фотографії і вирішуємо, кого будемо пробувати. Потім проходять кастингові зйомки.

— Не секрет, що ваші з Іваном Ургантом словесні перепалки глядачеві подобаються не менше, ніж самі пародії. Чи багато в них імпровізації?

— У «Великій різниці»  ведучі імпровізують набагато менше, ніж, скажімо, у «Прожекторперісхілтон». Хоч буває по-різному. Наприклад, нещодавно під час зйомок у нас відмовив один з мікрофонів, і Ваня зорієнтувався миттєво: «Я передаю мікрофон Олександру і викликаю на сцену представника служби заміни батарейок у мікрофоні Івана Урганта!» А «конфлікт» між нами продиктований самим форматом двох ведучих. Оголосити номер може і один. Ось так і жартуємо-шпинаємо один одного на радість глядачам.

Гурген ГРИГОРЯН 
для «Урядового кур’єра»

ДОСЬЄ «УК»

Олександр ЦЕКАЛО. Народився 22 березня 1961 року в Києві. Закінчив Київське естрадно-циркове училище. Працював в Одеській філармонії. Після створення кабаре-дуету «Академія» переїхав до Москви. Брав участь у низці телепроектів.