ЛЕГКА ПРОМИСЛОВІСТЬ
Президент Ліги українських підприємств
— виробників взуття, шкіргалантереї,
хутрових виробів та шкіряних товарів
Олександр БОРОДИНЯ
Першими під прес руйнації, який запустили свого часу горе-реформатори, потрапили підприємства легкої промисловості. Зокрема, в столиці знищено взуттєві фабрики. Тисячі висококласних спеціалістів тепер або сторожують, або продають зарубіжний крам. Історію вітчизняної легкої промисловості перервано. Але ентузіасти зберегли головне для її відродження і продовження: традиції та вітчизняну школу. Важливо, що практики і вчені Київського національного університету технологій та дизайну зуміли створити базу для відродження галузі, конкурентоспроможної в сучасних умовах. Нині, коли реалізується Державна програма активізації розвитку економіки, це особливо важливо.
Про конкретні напрацювання, на прохання «Урядового кур’єра», розповідає Олександр БОРОДИНЯ.
— Олександре Григоровичу, спеціалісти знають, що насправді легка промисловість дуже важка. Приміром, вони стверджують, що кілограм взуття коштує вдвічі дорожче, ніж кілограм автомобіля «Мерседес»…
— Спасибі, що розмову спрямовуєте в економічне русло. Той, хто започатковував розвал галузі, на це не зважав. А саме легка промисловість важить для інноваційного розвитку держави дуже багато. Тому порівняння, яке ви наводите, — не фантазія.
Італійські фахівці-маркетологи враховували те, що в основі будь-якого виробу, який реалізується споживачу, лежить вартість природних ресурсів (нафти, газу, руди, деревини тощо) та додана вартість, отримана на всіх етапах його переробки. Як еталон було взято автомобіль «Мерседес» S-класу (наукоємність якого не викликає сумнівів), що важить близько трьох тонн і коштує 150 тис. доларів. Тобто 1 кг «Мерседеса» умовно коштує 50 доларів! Порівняння з українським взуттям було вражаючим. Одна пара якісного вітчизняного чоловічого взуття в середньому важить 0,5 кг і в роздрібних цінах коштує в середньому від 400 грн. Отже, 1 кг взуття коштує понад 100 доларів, тобто вдвічі більше, ніж кілограм «Мерседеса»! А первинна сировина та ж сама: вуглеводні, метал і навіть шкіра на сидіння.
Такий високий рівень доданої вартості і велетенський обсяг внутрішнього ринку робить виробництво взуття надзвичайно вигідним для економіки України. До того ж треба врахувати, що в собівартості виробництва взуття складова енергоресурсів становить лише 1—2% (в хімічній промисловості — до 90%, в металургійній — до 40%). Висновок: випереджаюче зростання частки взуття та інших аналогічних товарів у структурі промислового виробництва (а ємність внутрішнього ринку це дозволяє зробити!) в рази зменшить питому енергоємність ВВП і розвине внутрішній ринок для галузей, які наразі страждають від експортозалежності.
— Водночас у дослідженні, проведеному в 2012 році Інститутом економіки промисловості Національної академії наук України під керівництвом академіка О. І. Амоші «Нова промислова політика для України: курс на неоіндустріалізацію і матричне управління», зазначено, що в Україні «відбулась масштабна структурна деградація з поглибленням неефективної спеціалізації на низькотехнологічних енерго- і ресурсомістких виробництвах і фактичною втратою низки галузей, передусім таких, що мають інвестиційне (підвиди машинобудування) і соціальне (легка промисловість) значення».
— Для активізації економіки і усунення в ній структурних диспропорцій може багато зробити промисловість з виробництва взуття, шкіри, натурального хутра та взуттєвих матеріалів і комплектуючих виробів (підошв, каблуків, колодок тощо). Макро?економічний ефект від цієї галузі в Україні недооцінений, а він величезний: річний обсяг ринку взуття в цінах виробників становить 25 млрд грн (в роздрібних цінах в 1,5—2 рази більше) і може забезпечити до 150 тисяч робочих місць на виробничих підприємствах. На жаль, з різних причин внутрішній ринок взуття — це на 80% імпортна продукція, частина якої ввозиться з порушенням митних правил.
Висока якість українського взуття підтверджується тим, що значна його частина експортується в країни Євросоюзу. Фото Світлани СКРЯБІНОЇ
— Іншим вагомим чинником конкурентоспроможності є те, що взуття — товар для людини, який має врахувати потреби індивідуума щодо якості і асортименту. В цьому питанні українські виробники мають суттєві досягнення. Чи не так?
— Ми систематично запрошуємо працівників Секретаріату Кабінету Міністрів, Міністерства економічного розвитку і торгівлі та Мінпромполітики відвідати Міжнародну промислову виставку взуття, яка двічі на рік проходить в Києві і де можна побачити реальний асортимент взуття, що виготовляється десятками українських виробників з різних регіонів: від Донецька і Харкова до Львова і Одеси. Причому це не «унікальні виставкові екземпляри», а конкретна серійна продукція, що пропонується оптовим і роздрібним торговельним закладам. Реакція представників владних органів така: «Невже це справді взуття наших виробників?! Де це взуття можна придбати?»
Об’єктивним підтвердженням високого рівня вітчизняного взуття є також значні обсяги експорту: 13,5 млн пар в 2012 році, 5,7 млн пар за січень-квітень 2013 року. Майже половина експорту припадає на країни Європейського Союзу (Італія, Польща, Чехія, Румунія, Бельгія та ін.), решта — на Росію, Білорусь та Казахстан. Вагомо, що більша частина взуття на експорт виготовляється не за давальницькими контрактами, а є на 100% власною продукцією вітчизняних виробників.
Утім, взуттєвики України далекі від того, щоб бути спокійними за перспективу свого розвитку. Більше того, останнім часом у виробників накреслилось очікування негативних тенденцій для бізнесу, що закономірно викликає занепокоєння і у Ліги «Укршкірвзуттяпром». Проведена нами оцінка ситуації свідчить, що для створення стабільних перспектив розвитку виробництва взуття, шкіри і комплектуючих виробів в Україні (а це дасть змогу створити десятки тисяч нових високопрофесійних робочих місць та наростити на багато мільярдів роздрібний товарообіг саме вітчизняного взуття) необхідно насамперед усунути недобросовісну конкуренцію імпортної продукції.
— Олександре Григоровичу, погодьтеся, що відродження галузі залежить від того, чи буде промисловість забезпечена кваліфікованими кадрами.
— На щастя, нам вдалося зберегти потенціал їх підготовки. Головним у цій сфері є Київський національний університет технологій і дизайну (КНУТД), який об’єднує цілу низку навчально-наукових закладів в Україні і забезпечує підготовку кадрів за такими конче потрібними промисловості професіями, як хімік-технолог виробництва шкіри, технолог взуттєвого виробництва, модельєр-конструктор взуття тощо. Вимоги сьогодення сприяли появі протягом останніх років, крім класичних «технологій виробів із шкіри» та «конструювання виробів із шкіри», нових спеціалізацій, за якими здійснюється підготовка магістрів та фахівців зі спеціальності «проектування взуття та галантерейних виробів». Це — «експертиза виробів із шкіри», «комп’ютерний дизайн взуття», «сервісні технології». КНУТД — альма-матер для більш ніж 7000 фахівців взуттєвої та шкіргалантерейної галузі. Це інженерна еліта, технологічний корпус фахівців та топ-менедж?мент малих, середніх, великих підприємств України, Росії, Болгарії, Угорщини, Чехії, Куби, Монголії та інших країн. Значна частина з них успішно працює на взуттєвих і шкіряних підприємствах України.
— Фахівці стверджують, що університет став науково-дослідною базою галузі, де вчені працюють на вимогу завтрашнього дня. Ви це відчуваєте?
— Звичайно. Так, надзвичайно вагомою подією для промисловості є наукові розробки прикладного значення. Прикладом є створення авторським колективом у складі С.С.Гаркавенко, І.М. Грищенка, А.Г. Данилковича, Е.Є.Касьяна, В.П. Коновала, В.П. Плаван, Н.Є. Скиби, О.Г. Жигоцького та В.І. Ліщука на базі КНУТД наукових, технологічних і проектних розробок за темою «Поліфункціональні шкіряні і хутрові матеріали». В рамках цієї роботи промисловість отримала цілу низку практичних рішень щодо зменшення енерговитрат, екологічного навантаження та покращення якості і розширення асортименту натуральних шкіри та хутра для взуття.
А ще — нові циклотермічні способи створення фіксації форми заготовок взуття з кріоскопічною обробкою його деталей, що відповідають світовому рівню; метод проектування технологічних процесів складання взуття та шкіргалантерейних виробів за модульним принципом; нові ресурсозбережні технології формоутворення взуття.
Розроблено механізм цільового розволокнення вторинних ресурсів та теоретичні основи технологій переробки шкіряних відходів у композиційні матеріали, зокрема для взуттєвого виробництва.
Запропоновано концепцію формування конкурентоспроможності шкіряних матеріалів, взуття та шкіргалантерейних виробів при проектно-технологічних роботах в умовах невизначеності чинників зовнішнього середовища, зменшення обсягів сировинних ресурсів, імпорту продукції, монополізації ринку.
Великий попит мають комп’ютерні програми для автоматизованого розрахунку параметрів стоп та проектування контурів колодки тощо.
— Чи впроваджуються ці розробки у виробництво?
— Так. Вони дуже позитивно вплинули на ефективність національного виробництва в галузях з виробництва натуральної шкіри і хутра, взуття та шкіргалантереї. Зокрема, ефективному застосуванню поліфункціональних шкіряних матеріалів сприяла розробка нових типів та видів конструкцій взуття для таких груп споживачів, як військовослужбовці, шахтарі, сталевари та інші робітники, що працюють в умовах низьких і підвищених температур та водного середовища.
Загалом, комплекс зазначених вище робіт впроваджено протягом останніх років на понад 20 шкіряних і взуттєвих підприємствах України та понад 10 підприємствах за кордоном (Литва, Молдова, Естонія, Німеччина, Чехія, Іспанія, Польща). Автор?ським колективом одержано 108 авторських свідоцтв і патентів на винаходи та корисні моделі СРСР, України і Росії. Захищено 9 докторських і 34 кандидатські дисертації. Загальний фактичний економічний ефект від впровадження цієї комплексної роботи становить 3,24 млрд грн, також вдалося запобігти екологічному збитку на трьох підприємствах за період 2000—2012 років на суму 175,2 млн грн. Роботи науковців свідчать про те, що промисловість України має потужну підтримку з вагомим потенціалом для її розвитку з метою збільшення частки вітчизняних товарів на внутрішньому ринку.
Насамкінець хотів би торкнутися надзвичайно важливої як для виробників, так і для споживачів проблеми оцінки та вибору якісного взуття. Проблема в тому, що споживач на полиці магазину не може відрізнити якісне взуття, виготовлене з дотриманням технології. Ця проблема є в усьому світі. Тому споживач орієнтується на логотип фірми. В Італії, наприклад, майже 1000 виробників виготовляють взуття з власними торговими марками. Зрозуміло, що споживач не може пам’ятати всі ці назви, однак орієнтиром є загальний бренд — «Made in Italy». На жаль, «Зроблено в Україні» ще не може бути таким брендом.
Проте десятки українських підприємств виробляють взуття світового рівня якості. І щоб споживачам легше було зорієнтуватися, Ліга «Укршкірвзуттяпром» реалізує програму, згідно з якою вже десять найавторитетніших виробників взуття отримали право наносити на свою продукцію текст «Виробник з надійною репутацією», який захищений від несанкціонованого застосування свідоцтвом Державної служби інтелектуальної власності України.
Микола ПЕТРУШЕНКО,
«Урядовий кур’єр»
ДОСЬЄ «УК»
Олександр БОРОДИНЯ. Народився 1955 року в Києві. Закінчив Київський технологічний інститут легкої промисловості. Працював на провідних підприємствах взуттєвої промисловості, а також у міністерствах легкої та промислової політики. З 2005 року — заступник директора департаменту регуляторної політики Міністерства економіки. Водночас очолює Лігу українських підприємств — виробників взуття, шкіргалантереї, хутрових виробів та шкіряних товарів.