Олександр БЕЗЛЮДНИЙ: «Людяність і чуйність — це також патріотизм»

Нині на перший план поряд із підготовкою фахівців для різних галузей у роботі з молоддю виходить виховання свідомого громадянина, патріота України. Це особливо актуально для вищого навчального закладу, який готує майбутніх педагогів. У нас склалася ціла система національно-патріотичного виховання, яка, окрім офіційно запланованих заходів, передбачає ще й ініціативу викладачів і громадських організацій, самих вихованців. Студенти цілком усвідомлено й гордо підносять Державний прапор України, здобувши нову перемогу на різних міжнародних змаганнях, предметних та мистецьких конкурсах. Юнаки та дівчата виявляють велику любов до всього національного: фольклору, звичаїв, символіки, одягу, ремесел. В університеті успішно діють лабораторії, наукові школи, творчі майстерні народних промислів, майстер-класи «Український рушник», «Народна іграшка». Навіть іноземні студенти проймаються духом нашого патріотизму. Про актуальні виховні аспекти цієї роботи наш кореспондент говорить із в. о. ректора Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини Олександром БЕЗЛЮДНИМ.

— Олександре Івановичу, на чому все-таки грунтується система патріотичного виховання, без чого в цій роботі обійтися не можна?

— Звісно, без яскравих особистостей наших провідних викладачів тут не обійтися. Адже перш ніж прищеплювати вихованцям ті чи інші якості, ти сам мусиш бути переконаним у тому, чого прагнеш, не тільки глибоко вірити в національно-патріотичну ідею, а й уміти переконувати молодь, глибоко аргументувати свої твердження.

Завдяки цьому патріотичні почуття та переконання переливаються, так би мовити, від серця до серця. Виховуючи студентів у дусі патріотичного обов’язку, поваги до засад демократичної правової держави, військової служби та готовності до захисту Вітчизни, професорсько-викладацький склад закладу враховує соціальні, цільові, функціональні, організаційні та інші аспекти. Примножує високі патріотичні почуття зокрема ритуал складання військової присяги на вірність українському народові студентами, котрі є одночасно і курсантами Військової академії (м. Одеса) та кафедри військової підготовки Сумського державного університету, проходять там фахову підготовку. На польових заняттях, стрільбищах курсанти повною мірою відчули, що є така професія — захисник Вітчизни і зрозуміли, яка відповідальність лягає на їхні молоді плечі.

Наш теперішній біль і тривога — воєнний конфлікт на сході України. Педагогічний та студентський колективи, профспілковий комітет закладу не лише долучаються до благодійних акцій на підтримку Збройних сил України, а й самі їх організовують. Усе й не перелічити. Насамперед це активна підтримка студентів заочної форми навчання, які беруть участь у бойових діях.

Активно пройшли в університеті акції «Підтримай армію, захисти Україну», «Чужої війни не буває», «Свічка пам’яті», збір коштів для батальйону «Миротворець» і курсантів Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького тощо. Викладачі та студенти відвідують поранених у зоні АТО, які лікуються у шпиталях, закуповують для них ліки, засоби гігієни, пишуть їм листи.

— Чи вдається студентам поспілкуватися з учасниками бойових дій?

— Студентство університету є ініціатором та учасником багатьох мистецьких акцій на підтримку бойового духу Збройних сил України. Зокрема тріо «Гонта», гурт «Місто мрій» брали участь у концертах у зоні АТО, про що в аматорів залишилися незабутні враження. Важко переоцінити незабутню зустріч у переповненій вщерть актовій залі студентів і викладачів університету із земляками, учасниками АТО — представниками Уманського взводу 2-го батальйону Національної гвардії України Миколою Біланом, Сергієм Тімановським, Володимиром Врадієм, Романом Петришиним, Ігорем Кузем, Андрієм Біланом. Відповідаючи на численні запитання студентів, вони розповідали про своє ставлення до подій, до настроїв місцевих жителів сходу. Багато говорили про патріотизм. Коли є загроза державності, треба єднатися!

Інша зустріч із колишнім студентом історичного факультету університету Владиславом Сніцарем була не менш теплою і щирою. Пронизана болем розповідь Владислава, який понад півроку був у гарячих точках АТО, пробудила в юних душах співпереживання, викликала пошану студентів та викладачів до ратної праці воїнів Збройних сил України, які виборюють мир для нашого суспільства і всієї Європи.

— Весь комплекс згадуваних вами заходів, очевидно, був би немислимим без урахування історичної пам’яті, без систематичного спілкування з ветеранами війни, нащадками героїв визвольної боротьби?

— Так, в університеті свято шанують пам’ять про Велику Вітчизняну війну. Проводимо виховні години, уроки пам’яті на тему «Мужні визволителі мого краю», тематичні виставки до 9 Травня в бібліотеці та читальних залах, випускаємо факультетські стінгазети; у музеї історії університету постійно діє експозиція-стенд «Уманський учительський інститут у роки Великої Вітчизняної війни». Викладачі й студенти доглядають за могилами визволителів. Волонтерський загін, студентська соціально-психологічна служба та профспілкова організація разом із головою профкому Олександром Осадчим систематично навідують ветеранів Великої Вітчизняної війни, учасників бойових дій, які працювали в нашому закладі, надають їм матеріальну допомогу.

Студенти пам’ятають і Холодноярську республіку, і героїв Крут, і важкі наслідки Голодомору 1932—1933 років та жертв Голокосту 1941—1944, і фундаторів Народного руху України, і Чорнобильську трагедію. Влаштовуємо туристичні походи, екскурсії викладачів і студентів у музеї, шляхами бойової та козацької слави, історичними та визначними місцями рідного краю. Приміром, у День українського козацтва студенти відвідали Маньківський січовий курінь, пройнялися духом козацтва, відтворювали козацькі ігри, готували козацьку кашу та узвар. А волонтери Студентської соціально-психологічної служби для дітей з Центру соціально-педагогічної реабілітації у м. Умань організували у Білогрудівському лісі розважально-пізнавальний квест «Козацькі забави». На ньому юні вихованці дізналися багато цікавих фактів про історію козацтва, пройшли випробування на кмітливість, спритність, логічність мислення, навчались мистецтва бою на шаблях, потім їх посвятили у козачата. Тож традиції українського козацтва живуть, вони стали основою системи патріотичного виховання.

— Як вписується в цю систему волонтерський рух?

— Цілком органічно. Адже людяність, толерантність, чуйність до співвітчизників, до чужого лиха, які проявляють наші численні волонтери, — це також патріотизм. Не залишаються байдужими до потреб громади, приміром, волонтери Студентської соціально-психологічної волонтерської служби, робота якої набула регіонального значення. Служба постійно проводить соціальні та благодійні акції. З огляду на складну соціально-політичну ситуацію, підвищену психологічну напруженість учасники студентської служби працюють у пункті надання психологічної допомоги людям, постраждалим під час мирних акцій на Майдані та вимушеним переселенцям, постраждалим від подій на сході України. Дієва співпраця існує між студентською соціально-психологічною службою й міським і районним центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, відділами у справах сім’ї та молоді. Волонтери надають соціально-педагогічну підтримку сім’ям, що опинилися у складних життєвих обставинах, окрім того, вони є співорганізаторами Всеукраїнської благодійної акції «Серце до серця», благодійної акції «Допомагаємо творити добро», учасниками різних міських акцій.

Владислав КИРЕЙ,
«Урядовий кур’єр»

ДОСЬЄ «УК»

Олександр БЕЗЛЮДНИЙ. Народився 1955 року в місті Умань Черкаської області. Закінчив Черкаський державний педагогічний інститут, отримав кваліфікацію вчителя англійської мови. За 36 років пройшов шлях від викладача до першого проректора університету. У 1988 році захистив кандидатську дисертацію, у 1992-му йому присвоїли вчене звання доцента, з 2011 року — професор кафедри англійської мови та методики її викладання, із жовтня 2013-го — доктор педагогічних наук. З грудня 2014 року — в. о. ректора Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини.

Автор близько 100 публікацій наукового та навчально-методичного характеру, монографій, навчальних посібників. Заслужений працівник освіти України.