Професор
Олег ПОКОТИЛО
Доволі часто на узбіччі автошляхів можна побачити траурні вінки. Це означає, що хтось обірвав тут своє життя. Місцеві жителі кажуть про такі місця, що вони згубні, пропащі чи дивні. Науковці, люди з екстрасенсорними здібностями називають їх геопатогенними зонами (ГПЗ). Професор Тернопільського національного технічного університету ім. І. Пулюя Олег Покотило — біохімік, захоплюється дослідженням аномальних явищ і прагне створити карту геопатогенних зон Тернопільської області.
Невидима причина захворювань
— Олеже Степановичу, отже, є щось невидиме, що діє на нас і навіть шкідливе для нашого життя. Більше того, знаємо, що минулий рік ЮНЕСКО оголошувала роком досліджень різних енергетичних систем, енергетичних впливів на людину. Справа, бачимо, глобальна. Нашу розмову, мабуть, було б доречно розпочати з просвітницького запитання: що ж являють собою геопатогенні зони та як вони впливають на стан здоров’я людей?
— Якщо коротко, то це локальні геофізичні аномалії у вигляді слабких електромагнітних полів Землі природного або техногенного походження. Із земних надр ідуть випромінювання, що створюють геопатогенні зони, які можуть впливати на самопочуття людини, руйнувати її організм, а отже — бути невидимою причиною захворювань. Офіційна медицина цей чинник негативного впливу відверто ще не визнає, хоч у багатьох університетах світу ним уже серйозно займається академічна наука.
Місця, де існує ГПЗ, важко уникнути без певних знань. Адже такі випромінювання невидимі, без запаху, кольору, зате мають фізичні характеристики: довжину хвилі, частоту коливань, потужність або інтенсивність, поляризацію. Здавна геопатогенні зони мали здатність відчувати волхви, так звані лозоходці, які за допомогою лози визначали, де можна будувати хату, а де зводити церкву, закладати цвинтар чи копати криницю. Багато хто з нас пам’ятає старі українські села. Там ніколи не було прямих доріг, вулички — закручені, будівлі не стояли вирівняні під шнурочок у ряд, а кожна мала своє особливе розміщення. Зараз споруджуємо будинки паралельно й перпендикулярно, тож не всім їхнім мешканцям щастить у тому, щоб не потрапити в таку несприятливу зону.
Ось, скажімо, з’явився, якщо можна так сказати, термін «онкопід’їзд». Упродовж 5-10 років чимало жителів одного з під’їздів міського будинку були прооперовані через онкологічні захворювання. Під час вимірювань з’ясувалося, що стоїть цей будинок на якомусь глибинному розломі кристалічних порід земної кори, з якого йде сильне енергетичне випромінювання, що однаково діє на всіх поверхах. Нині я також співпрацюю з обласним онкодиспансером у пошуках подібних «онкопід’їздів» і несприятливих будинків.
Проводжу й дослідження геопатогенних зон у житлових, службових приміщеннях. Адже завжди важливо, де розміщені письмові чи кухонні столи, ліжка, за якими людина може сидіти або спати годинами. Інколи навіть інтуїція змушує переставляти в помешканні чи офісі меблі. Багато негативних енергетичних згустків у кімнатах є і людського походження. Йдеться про конфлікти у сім’ї чи на роботі, прокльони, інше. Таких поганих речей-моментів, звісна річ, краще не допускати, але коли усе ж таки не втрималися й «вилили» на поверхню, варто їх «забирати» принаймні періодичним освяченням приміщення.
Олег Покотило під час досліджень геопатогенних зон. Фото Миколи ШОТА
— Чи є нині прилади, за допомогою яких можна було б виміряти, визначити чинники, пов’язані з аномальними явищами?
— Певна річ. Я ось користуюся приладом, який виготовили й запатентували науковці в Рівному. Таких у нашій країні понад десяток, адже їх серійно не випускають. Завдяки цьому спеціальному пристрою можна вимірювати низьку частоту випромінювань у широкому діапазоні (від 1 до 1000 Гц) і в конкретному — 8 Гц, який вважають найнебезпечнішим для людини. Кожен людський орган теж має свій діапазон випромінювання. Скажімо, серце — 600-700 Гц, печінка — 400-500 Гц, нирки — 300-400 Гц. Якщо такі ж показники вони отримують з іншого поля, починається порушення роботи органів і систем організму. Випромінювання ГПЗ негативно впливає й на психіку. Статистика засвідчує, що щоденне тригодинне перебування в зоні енергетичного негативу упродовж місяця викликає перші прояви гіпертонії, а більше 50 годин на місяць протягом року призводить до онкологічних, серцево-судинних чи психічних захворювань.
За допомогою цього ж приладу досліджую й апаратуру, що випромінює різну частоту, приміром, мобільні телефони. Залежно від моделі, перші 5-7 секунд (старіші — і до 10 с.) збільшують своє електромагнітне поле майже вдесятеро. Тож бажано до 10 с., поки іде сигнал, тримати телефонний апарат на відстані. Це та мить, коли ретранслятор через супутник налагоджує постійний зв’язок, а потім електромагнітне поле зменшується. Але не варто й пізніше прикладати слухавку до вуха, адже це поле однакове в межах 20 см. Тобто хвилі йдуть через голову й, образно кажучи, плавлять наш мозок. Усе відбувається, як у мікрохвильовій пічці з їжею, яку підігріваємо, лише там значно потужніше. Взагалі мобільник варто тримати подалі від вуха, розмовляти з тим, хто вам зателефонував, через прилади, які допомагають зменшити випромінювання у 100-150 разів. Використовуйте активно для розмов і гучномовець.
Дезорієнтація на кілька секунд
— На Тернопільщині, як і загалом в Україні, чимало місць, де час від часу трапляються дорожньо-транспортні пригоди. Виною цьому — геопатогенні зони?
— Нещодавно я виїжджав на свою малу батьківщину на польові дослідження. Часто автоаварії трапляються біля села Кам’янки на трасі Тернопіль-Хмельницький. Тут про це нагадують численні вінки чи хрести. Прилад показав відхилення. Місцеві жителі стверджують, що колись на цьому місці був цвинтар. Отже, це не лише геопатогенна, а й антропогенна зона. Здавна відомо, що на праху предків не слід будувати ні будинків, ні доріг. Це — осквернення могил, тож працює закон зворотної дії. Бували випадки, коли ні з того ні з сього водій скеровував автомашину в кювет, а то й узагалі влучав у дерево. Це означає, що він потрапив під сильний вплив електромагнітного випромінювання. Причому потрапив лише на кілька секунд, але отримав великий стрес чи втратив свідомість, орієнтацію в просторі й часі. Коли згодом його розпитати про цю нещасну мить-подію, він нічого не пам’ятатиме.
Подібні випадки стаються не лише на дорозі, а будь-де. Є в народі такий вислів: «вчепився блуд». Ви, потрапивши в аномальну зону, можете заблукати і під час збирання грибів чи ягід у лісі, й у полі, де завгодно. Такі місця треба обов’язково позначати.
— Хто б мав позначати такі місця? Хіба на дорогах робити такі відмітки — не справа державтоінспекції?
— Науковці ведуть перемовини з обласним управлінням ДАІ про проведення науково-пошукових робіт на ділянках, де є підвищена аварійна небезпека. Якщо дослідження доведуть, що на тому відрізку шляху є ГПЗ, висуватиемо пропозицію про встановлення там знаків «Зона посиленої уваги» та обмеження швидкості. Такі дорожні знаки можна побачити нині в Чехії, Польщі, Німеччині, Франції. Гадаю, Україна мала б долучитися до такої доброї справи. Поки що в нашій державі немає закону, який давав би змогу займатися такими експериментами й у кінцевому підсумку — ставити на автошляхах подібні знаки. Але й немає заборони. Отож український законодавець мав би зважити на це якнайшвидше.
— Понад півроку тому Тернопільський національний технічний університет ім. Івана Пулюя розробив і підписав комплексну програму співробітництва з облдержадміністрацією, облрадою, Західним науковим центром НАН України. Чи є у цьому документі хоча б пункт про проведення досліджень геопатогенних зон?
— Так. Ідеться про проведення науково-пошукових робіт та екологічної експертизи природних територій Тернопілля на виявлення ГПЗ різного генезу, розроблення системи заходів для зменшення їх негативного впливу на людей. Як наслідок цієї праці має стати й створення мапи геопатогенних зон області.
У пошуках позитиву
— Які місця Тернопілля найперше хочете досліджувати на наявність ГПЗ?
— Окрім тих місць, які мають негативний вплив на людей, хочу дослідити й позитивні об’єкти. На Тернопільщині є дві християнські святині — Марійський духовний центр у Зарваниці та Почаївська лавра. До того ж цікаво було б дослідити й прилеглі до них території.
Нині до проведення досліджень у геопатогенних зонах не залучають студентів, адже у нашому університеті не викладають відповідної дисципліни, немає й гуртка. Але, гадаю, було б слушно створити навіть кафедру, де б академічно могли вести заняття, займатися дослідженнями. Це була б позитивна справа, адже вона на часі.
Микола ШОТ,
«Урядовий кур’єр»
ДО РЕЧІ
Коли вже зайшла мова про прилади, не треба забувати і про компас. Його може використати будь-хто задля досліджень геопатогенних зон, як кажуть, і в полі чи в лісі, і вдома. Якщо при повільному русі стрілка компаса починає відхилятися на 15-25 градусів, це свідчить, що в цьому є якісь відхилення. Якщо таке зафіксували в помешканні, не варто там ставити стіл, ліжко або крісло.
ДОСЬЄ «УК»
Олег ПОКОТИЛО. Народився 1 вересня 1970 року в с. Староміщина Підволочиського району на Тернопіллі. Закінчив Львівську академію ветеринарної медицини. З 2001 до 2009 року працював на кафедрах медичної біології, біохімії та клініко-лабораторної діагностики Тернопільського державного медичного університету ім. І. Горбачевського. Нині — професор кафедри харчової біотехнології та хімії Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя. Доктор біологічних наук.