Карантинний рік для уряду, яким він був? Якщо дивитися очима споживача, то, напевно, непоганим, незручності не стали катастрофами. Необхідні виплати проводилися, необхідні довідки отримувалися, сервіси, хоч і не миттєво, але працювали. Втім, яким він був, якщо дивитися очима власне посадовця, який координує роботу міністерств? Що вдалося, що ні, наскільки уразливою була бюрократична машина і чого чекати наступного року?
Про це ми говоримо з міністром Кабінету міністрів України Олегом Немчіновим.
— Олегу Миколайовичу, якщо говорити про рік, що минає — з чим упорався уряд? А з чим — ні, тобто що з серії викликів натомість перетворилося на загрозу?
— Ми записуємо інтерв’ю, коли до 31 грудня ще є тиждень. А цей рік настільки непередбачуваний, що ще можливі сюрпризи. Оцінювати себе непросто, але майже з усіма викликами ми впоралися. Не можна сказати, що все є досконало, але ситуація унікальна і для нас, і для світу. Один відомий журнал у світі взагалі вийшов з обкладинкою, на якій була лише перекреслена цифра 2020 — як рік, викреслений із сучасного життя.
Втім, я б його не викреслював, тому що, попри пандемію, він дав нам багато речей. Земельну реформу, децентралізацію і багато інших локальних перемог, які, можливо, затьмарені продовженням конфлікту на Сході, коронавірусом, спадом у певних галузях економіки. І хочеться оминути якісь категоричні висловлювання, тому що такого року ні в кого ще не було. І я щиро хочу, щоб отаких випробувань в Україні й у світі так само більше не було.
— А як змінився функціонал міністра Кабінету міністрів з переходом в онлайн?
— Ми достатньо швидко зорієнтувалися, ми ще в березні передбачили для роботи Кабінету міністрів України можливість проводити наші заходи в онлайн-режимі, й вже під час другої хвилі з жовтня місяця перейшли на такий онлайн-режим. Зараз ми проводимо засідання в онлайні, окрім того — ми перевели всі урядові комітети і 99 відсотків нарад в онлайн-режим. Чому 99 відсотків? Тому що залишаються питання, які мають обмежений доступ і які вимагають проведення очних засідань. Але коли вони відбуваються, це є визначена кількість людей у приміщенні з певним метражем, і це дуже достатньо серйозно пильнується.
Ми в першу хвилю майже половину засідань провели дистанційно, зараз, під час другої хвилі, ми рекомендували структурним підрозділам робити це почергово. Персонал працює в основному “віддалено”, багато людей вже перехворіли — декілька членів уряду перенесли захворювання, керівництво секретаріату перенесло, керівники структурних підрозділів, працівники тощо. Якщо говорити про рівень захворюваності, то у нас такий самий зріз, як у місті Києві чи в Україні загалом, і це при тому, що ми дотримуємося достатньо жорстких заходів по контролю за працівниками — наприклад, зараз я вже майже не бачу, щоб хтось ішов по коридору з опущеною маскою чи маскою на підборідді, й це вже і самоконтроль, і контроль з боку структурних підрозділів. У нас в адмінбудівлі секретаріату Кабінету міністрів не тільки секретаріат КМУ розміщений, а й кілька міністерств, їхніх структурних підрозділів — тобто, це в принципі й їм так само притаманно.
А загалом, звичайно, важко порівнювати роботу уряду з доковідним періодом, тому що уряд був призначений 4 березня, а 11-го ми вже ввели карантин. Тож якщо говорити про мене та мій досвід на попередній роботі, то звичайно, що бракує живого спілкування з колегами, тому що ми живі люди, нам потрібен соціум, живий контакт і не всі питання ти можеш довести в дискусії в онлайн-режимі. Натомість, якщо подивитися статистику кількості засідань уряду, то зараз, коли у нас є онлайн-режим, залученість дуже висока — у ньому беруть участь колеги, які перебувають на лікарняному, що було немислимо за інших обставин.
— У цьому році не вдалося відновити конкурс по призначенню на держслужбу. Чому не можна було просто зняти заборону на проведення таких конкурсів, чому це стало такою довгою, дивною історією?
— Почнемо спочатку. Отже, конкурсна процедура призначення на державну службу була введена змінами до Закону про Державний бюджет — відповідно, щоб її відновити, треба вносити зміни в цей Закон або ухвалити інший. Не можна просто відкрити зараз конкурсну процедуру, не внісши змін у порядок проведення конкурсу, тому що у нас залишається коронавірусна інфекція. Ми не уявляємо собі, щоб одночасно 60 людей перебували в одному приміщенні й проходили тестування з іноземної мови чи на знання законодавства. Це питання треба прописати, врегулювати. Окрім того, постає питання співбесід на визнання тих чи інших кваліфікаційних вимог, тобто, це непросте рішення. І насправді, коли народні депутати ініціювали це, вони орієнтувалися на те, що карантинний період буде дуже коротким. А на що орієнтувалися всі громадяни України? Що весну ми перейдемо, влітку інфекція, як колись сезонний грип, мине і ми повернемося до нормального життя — всі рахували дні до кінця карантину. Далі стає зрозуміло, що це надовго, а у нас при цьому відбувається карколомне зростання вакансій, бо життя триває, люди займаються своїм особистим життям, звільняються, переходять на інші посади, відбувається реорганізація.
На прикладі секретаріату Кабінету міністрів продемонструю: оскільки передбачався механізм добору як винятковий випадок, ми провели чотири добори і фактично до осені нових доборів не проводили. Зараз, коли всі розуміють, що ми з цим надовго (ВООЗ каже про період 18-24 місяці), ми зробили кілька важливих кроків: у двох законопроєктах ініціювали механізм переходу від доборів до повернення до конкурсної процедури, ми ухвалили постановою Кабміну спеціальний порядок її функціонування, але мотиви народних депутатів, які не підтримали останню редакцію законопроєкту, як на мене, є суто політичні.
— Скажіть, тема грального бізнесу суспільством до кінця не проговорена, навіть журналістами непрофільними та й аналітиками. Не існує єдиної думки щодо його легалізації. Що зробив уряд, щоб ця сфера мала контроль та дієвий регулятор?
— Ми відповідно до ухваленого нового закону, який фактично визначає регулювання грального бізнесу та лотерей, утворили робочу групу, яка почала підготовку до запуску комісій з питань регулювання грального бізнесу і лотерей, провели декілька засідань цієї робочої групи під головуванням віце-прем’єр-міністра Михайла Федорова, підготували цілу низку документів. Але в законі були закладені дві взаємовиключні вимоги щодо процесу формування цієї комісії: одна вимога передбачає її формування згідно з Законом про державну службу (а її функціонал обмежений у зв’язку, власне, з ковідною процедурою доборів), друга — спеціальний механізм формування через обрання і затвердження членів комісії з профільним комітетом Верховної Ради. Оскільки там була така дуалістична ситуація, ми на робочій групі рекомендували Кабінету міністрів України піти шляхом доборів, а мене, як міністра Кабінету міністрів, було уповноважено провести такі добори. Під час першого добору ми рекомендували Кабміну призначити двох членів комісії й повторно оголосити добір ще на чотири вакансії. Ми рекомендували чотирьох осіб, двоє з них станом на зараз призначені, одна кандидатура відхилена, тому що не пройшла спецперевірку. Одна людина продовжує проходити спецперевірку. Комісія вже подала на засідання уряду проєкт ліцензійних умов, які дозволяють розпочати процес отримання ліцензій. Зараз секретаріат Кабінету міністрів спільно з Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством юстиції це допрацьовує, і я думаю, що найближчим часом будуть оприлюднені ліцензійні умови, що дозволить розпочати процес залучення бізнесу на це нове, скажімо так, поле для інвестиційної діяльності.
Тож, відповідаючи на ваші запитання, скажу: регулювання буде, ним займатиметься комісія зі спеціальним режимом, я до неї дотичний виключно в частині її кадрового забезпечення і запуску її роботи.
Комісія має визначати ці ліцензійні умови, перевіряти їхнє дотримання. Окрім того, там є важлива соціальна функція, що пов’язана з відстеженням людей, які мають проблеми з лудоманією. Там апарат передбачає, здається, 230 осіб, це достатньо серйозний орган з регіональними підрозділами, який має по всій Україні працювати. Тобто, це комісія, яка має центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом. Це не напрямок роботи, який визначається якимось конкретним міністерством, це якраз той момент, коли створюється спеціальний орган для регулювання грального бізнесу, лотерей і букмекерської діяльності.
Але взагалі, законом все прописано — інвестиційні ліцензії для п’ятизіркового готелю, або ліцензії, які ти можеш купити і для лотерейного бізнесу, і для букмекерського — закон це все виписує. А вже умови — як це дотримується — контролюватиме комісія.
А щодо членів комісії, то це люди з серйозним бекграундом. Це, як правило, або практикуючі юристи, або економісти, або ті, хто працював у галузі публічного адміністрування. Але важко говорити про досвід саме в цій галузі, тому що десять років цей ринок перебував у сірій зоні. Тобто, з одного боку, ніби існували лотереї, де-факто існували якісь букмекерські асоціації, які в якийсь спосіб оформляли свою діяльність, і начебто взагалі не існував бізнес, пов’язаний з казино.
Окрім того, в цьому ж законі окремо визначено, що є види спорту, які не вважаються азартними іграми — спортивний покер, боулінг і більярд. Тобто, це три види спорту, які законодавець окремо вивів як такі, що не відносяться до азартних, а їхня діяльність регламентується профільним міністерством, зокрема, затвердженням правил всеукраїнських змагань, які відповідають вимогам відповідних міжнародних федерацій.
Закон — цікавий, він, можливо, буде удосконалюватися, але Верховна Рада провела величезну роботу. І це якраз перемога, яка просто непомітна на фоні великих ковідних проблем.
— Коли реформа починалася, то владу, та й європейських партнерів, критикували за те, що в міністерствах створили паралельне врядування, ввели молодих фахівців із питань реформ, які приходили на зарплату в кілька тисяч доларів — і складали конкуренцію існуючим головам департаментів із зарплатою у 10 тисяч гривень. Це тоді створювало конфлікти. А яка ситуація зараз?
— 21 грудня 2020 року відбулася чергова Координаційна рада з питань реформи державного управління, і секретаріат Кабінету міністрів в особі керівника відповідного директорату пана Андрія Беги поінформував членів Координаційної ради про проміжні результати реформування власне міністерств у частині створення директоратів.
Хочу нагадати, що основна мета реформи була позбавити міністерства непритаманних їм функцій, зосередити їхній функціонал на формуванні політики, а реалізацію політики делегувати іншим структурним підрозділам. Це починалося в 2016-му році, в 2017-му почалися перші конкурси для персоналу директоратів. Дійсно, була величезна різниця у зарплатах. Але хочу нагадати, що у 2018 році було ухвалено зміни, які, по-перше, серйозно змінили структуру цих директоратів, було вирівняно посадові оклади в департаментах. І різниця в зарплаті зараз залишається, але вона не є такою великою. Особливо, коли було встановлено карантинне обмеження в 47 тисяч гривень, і всі — й міністри, і державні секретарі, й керівники ЦОВВ ледь до них дотягували.
З іншого боку, без фінансового стимулу важко говорити про те, що ця робота є привабливою для фахівців, які відповідають даним критеріям. Загальновідомою є статистика про те, що відбувається відтік кадрів, особливо це було під час ковіду, коли запровадили обмеження на заробітну плату, і достатньо багато людей з середньої ланки керівництва знаходили себе в іншому виді бізнесу. До слова, для посад, які віднесені до категорії фахівців з питань реформ, це останній рік, яким передбачена фінансова підтримка — вже з 2022 року ми маємо перейти на нові умови оплати праці, де будуть т.зв. грейди проплат, тобто, умовні конкретні вимоги до кожної посади, і де це питання взагалі має бути зняте. А фахівці з питань реформи ймовірно стануть просто фахівцями, які займаються формуванням політики міністерства, і фахівцями, які працюють в департаментах, в управліннях, у відділах, секторах, які займаються реалізацією політики, або працюють в центральних органах виконавчої влади, створених для реалізації політики. Наприклад, Міністерство культури створило декілька ЦОВВ, які реалізовують політику в сфері культурної спадщини, туризму, мистецької освіти чи просто мистецтв тощо. Тобто, це питання буде врегульовано.
Але нагадаю, що через обмеженість процедури доборів — спочатку за пропозицією бюджетного комітету було взагалі заборонено проводити добори на посади фахівців реформ, потім вони двічі приймали рішення, які дозволяли внесення змін до штатного розкладу Міністерства реінтеграції та Міністерства ветеранів, які сформували свої підрозділи, і хотіли наповнити їх, власне, людьми, які знають, як формувати політику — у першому випадку щодо окупованих територій, у другому — щодо військовослужбовців та добровольців, які мають статус учасника бойових дій.
У подальшому це питання буде врегульовано. І це дійсно проблема, коли при однаковому функціоналі різниця заробітної плати може відрізнятися в рази. І це не тільки питання для згаданих міністерств, це й питання осіб, які займаються цифровою трансформацією або ІТ-сферою, державних службовців; це питання фахівців, які займаються професійною організацією державних закупівель; це питання, які стосуються напрямків наскрізних професій, такими, якими є юристи, бухгалтери, кадровики.
— Є різні оцінки роботи державного апарату України. Наші європейські партнери у звіті її ніяк не оцінили, є думка, що реформа державного управління з 2017 року різко загальмувала. На одному з круглих столів окремі експерти казали про руйнацію державних інститутів. Які ваші оцінки державного апарату?
— Ну, я вважаю, що у нас системний збій відбувся у вересні 2019-го року, коли була ініційована паном Нефьодовим і підтримана тодішнім прем’єр-міністром ініціатива про внесення законопроєкту, який гучно називався “Про перезавантаження влад” і яким було запроваджено норму статті 88-1, яка дозволяла звільняти держслужбовців категорії А протягом чотирьох місяців після набрання повноважень політичної особи. Зараз це (збій — ред.) визнано фактично всіма, в тому числі народними депутатами, які в той момент це підтримували, і це напевно підірвало ту стабільність, про яку, в тому числі, говорять наші європейські партнери. Це, що стосується державних службовців категорії А — але вони складають мізерну частину в загальній кількості держслужбовців. Натомість під час роботи нашого уряду ми зробили два, як на мене, важливих кроки для того, щоб підтримати і піднести престиж державної служби. Це — ухвалення концепції реформування оплати праці державних службовців — як на мене, завдання якщо не номер два, то і не номер три. Це важливий пріоритет на наступний рік — проведення експерименту щодо початку оплати праці за цією концепцією і ухвалення змін, які дозволять там з 2022 року перейти на нову систему оплати праці.
І питання друге — це наша ініціатива із запровадження системи HRMIS, яка цього року запущена і почала працювати. Наступного року ми хочемо, щоб вона працювала повністю. Ця система дозволить державним службовцям планувати кар’єру і відстежувати в онлайн. Тобто це мегапроєкт, який уже від травня — в дослідній експлуатації, в якій дана система наповнюється як центральним органом виконавчої влади, так і територіальними підрозділами. І там постійно, майже кожного тижня, Нацагенція відкриває новий блок у цій програмі.
— Це софт?
— Так, це комплексне програмне забезпечення, достатньо серйозне, небезпроблемне, тому що все нове потребує часу для адаптації. Центральні органи виконавчої влади не завжди хочуть ділитися якимись там наказами, ну, це ж кадрова служба. Але я думаю, що ця ініціатива буде зреалізована, і забезпечуватиме стабільність державної служби.
— Чекайте, це як? Я прийшла на держслужбу і мене внесли в комп’ютер?
— Ви, один раз прийшовши на державну службу, отримали б доступ (чи кадрова служба за вас би заповнила), ви би потрапили в систему, й інші кадровики фактично мали б змогу бачити все, що у вас відбувається. Тож і вам, і кадровим департаментам не треба було б кожен раз подавати ті самі документи, шукати довідки. Тобто, це інтегральна система для всіх державних службовців. Це подарунок якийсь був би і кадровим відділам, і держслужбовцям, бо можна було б далі рости, дивитися, бачити вакансії, які для вашої компетенції підходять тощо. Це величезний виклик, і добре, що цього року ми розпочали його реалізацію.
— Як державна служба реагує на конституційну кризу?
— Я менш за все хочу говорити про те, до чого не маю відношення. Але хочу сказати, що уряд, коли з’явилися виклики зі спецперевірками, своїм рішенням надав можливість НАЗК проводити такі перевірки. Якщо ви пригадаєте, ми дуже швидко зібралися. Причому зібралися очно, чого ми вже на той момент не практикували, й ухвалили таке рішення.
— Що найбільше тривожить вас, якщо говорити про наступний рік?
— Я тут не буду оригінальним. Я думаю про те, що ми повинні вакцинуватися і перегорнути ту сторінку. Бачу по колегах з МОЗу, секретаріату РНБО, всіх тих, хто залучений зараз до прогнозів розвитку подій — це все ще виклик, і всі держави стоять у певних — формальних чи неформальних — чергах за вакцинами, а хтось намагається в Україну якісь несертифіковані препарати завезти і видати їх за панацею...
Я хочу, щоб кожен українець мав спокій за своє здоров’я, за захищеність від глобального виклику, яким стала коронавірусна інфекція.
Олена МІГАЧОВА,
Укрінформ