Днями дві надзвичайні події — вбивство Олега Бабаєва, Кременчуцького міського голови, що на Полтавщині, і обстріл із гранатомета приватного будинку Львівського міського голови Андрія Садового — вразили суспільство. Війна пересунулася вглиб країни, її першими мішенями стали успішні місцеві керівники. Журналісти «Урядового кур’єра» досліджують тему.
 

На звичне щоденне ранкове тренування з футболу Олег Бабаєв того ранку так і не з’явився. Кременчуцького міського голови не стало приблизно о 10-й ранку минулої суботи. Його вбили трьома пострілами у спину відразу з кількох видів гладкоствольної зброї невідомі бандити, коли він викидав сміття біля будинку. Зробивши чорну справу, нелюди хутко сіли в білу «дев’ятку» і зникли. Згодом її знайшли на кордоні із сусідньою областю.

Очевидець події, який не побажав назватися, розповів, що чув три гучні постріли. Поранений тяжко застогнав і впав. Рука його ще рухалася, черевик з однієї ноги злетів. «Дивлюся, — каже очевидець, — у нього невеличка пляма на грудях із правого боку. Вона більшає, більшає, і хвилин за десять з-під спини побігла тоненька річечка крові».

Державні номери авто зловмисників та їхній детальний опис дали двоє хлопців, які йшли в магазин і стали свідками трагедії.    

У місті його любили

У Кременчуці «батько», як його називали жителі, мав величезну підтримку. За кілька днів перед цим місцева преса опублікувала результати соціологічного опитування щодо рейтингу місцевих політиків, і він був беззаперечним лідером. Три чверті, за іншими даними, 81% місцевих жителів віддали за нього голоси.

«Порівняно з іншими міськими головами він був кращий. Дороги зробив, інфраструктуру поміняв», — розповідає кременчуківець Василь Левченко. «Він вкладав кошти, розвивав культуру в місті, народ його завжди підтримував», — додає його земляк.

Олега Бабаєва поважали й за те, що був порядним, роботящим. Сам працював й інших до роботи заохочував. Мені запам’ятався під час приїзду до Кременчука делегації Міжнародного трейд-клубу. Тоді на зустрічі з іноземними дипломатами і торговими представниками 15 країн він ділився планами розбудови Кременчуцького індустріального парку «Центральний». Він тоді сказав: «Моя мрія — щоб працювали підприємства у Кременчуці, а наші люди мали роботу». І все для цього робив.

Ще комусь Олег Бабаєв подобався, бо не соромився лазити по дахах і  підвалах будинків, що потребують ремонту. Попри посаду й чималі статки, голова відкрито спілкувався з людьми і не відгороджувався охороною. «Його всі любили, це була добра людина, — плаче, витираючи кулаком очі, літня кременчуківка. — Хто міг його вбити?»

Не стало лідера

Під час Майдану він підтримував активістів, яких місцева міліція і прокуратура хотіли посадити в СІЗО. 8 грудня 2013 року сміливий міський голова зібрав сесію міськради, де закликав піти у відставку президента Віктора Януковича, Кабінет Міністрів Миколи Азарова та міністра внутрішніх справ Віталія Захарченка.

Олег Бабаєв вів активний здоровий спосіб життя, крім футболу, займався дзюдо і тенісом, був президентом полтавського футбольного клубу вищої ліги «Ворскла» та кременчуцького ФК «Кремінь».

«Якби не його допомога, наша команда не розвивалася б, — сумує заступник директора «Кременя» Вадим Маньковський. — Він побудував багато футбольних майданчиків у нашому місті».

«Багато міських програм він фінансував із власної кишені, — розповідають у міськвиконкомі. — У своєму кабінеті ремонт зробив власним коштом. На потреби української армії віддав 100 тисяч гривень, кілька разів здавав кров для поранених у зоні АТО».

Втративши такого лідера, тимчасово виконуючий обов’язки Кременчуцького міського голови Віктор Калашник турбується, щоб ситуація у місті залишилася стабільною, підозрює, що вбивці добивалися саме хаосу. «Дестабілізувати ситуацію — перша версія, а друга — це кримінал. За Бабаєва тут не було «беспредєла». 

У місті також обговорюють й інший мотив злочину, пов’язаний із можливим призначенням Олега Бабаєва головою Полтавської облдержадміністрації.

Між тим, убивці й досі на волі. Винагороду за будь-яку інформацію про них обіцяють друзі Олега Бабаєва. Вони вже створили спецфонд для збирання коштів: «На рахунку фонду поки що 100 тисяч гривень, але він значно збільшиться», — повідомив народний депутат України Юрій Шаповал.

Через трагічну подію Кременчуцька міська рада перенесла сесію, яка мала розпочатися найближчим часом, на невизначений термін. А в неділю ввечері у Жовтневому парку Кременчука пам’ять Олега Бабаєва вшанували мітингом-реквіємом. Чотири дні у місті над Дніпром тривала жалоба.

Тим часом до міста прибули батьки загиблого, які живуть у російському місті Курську, звідки родом і Олег Мейданович. Поширювалися чутки, що його поховають у РФ. Але остаточне рішення було прийнято на користь міста, яким він успішно керував із 2010 року.

Поховають Олега Бабаєва сьогодні, 29 липня.