Цьогорічні підсумки курортного сезону в анексованому Росією Криму навряд чи істотно відрізнятимуться від торішніх. Ані рекламна кампанія, ані сумнозвісний Керченський міст не здатні привабити на півострів бодай третину туристів від тієї кількості, яка побувала там останнього перед окупацією року.
За оцінками колишнього міністра курортів і туризму Автономної Республіки Крим Олександра Лієва, який уважно стежить за ситуацією на півострові, отримуючи інформацію з власних надійних джерел, у 2019 році Крим прийме близько 1,2 мільйона росіян. Із них майже 450 тисяч — люди, котрі скористалися соціальними путівками, або працівники бюджетних галузей, яких відправляють на відпочинок мало не за планом-розподілом на оздоровлення, добровільно-примусовою.
«Жодних підстав для зростання або падіння немає. Ситуація там стабілізувалася», — написав у мікроблозі на одному з ресурсів експосадовець, повідомляє УНІАН. За його інформацією, в мирний час Крим приймав щорічно близько 1,2—1,3 мільйона росіян. І це був той максимум, якого вдавалося досягти завдяки напруженій роботі в дуже привабливих для росіян умовах. Нині умови змінилися на доволі не привабливі. Чому ж так сталося?
Крим став майже удвічі дорожчим і набагато небезпечнішим. Адже самі російські ЗМІ не втомлюються волати про українських терористів у Криму. Крім того, півострів заповнено військовими, що також не додає відпочинкового настрою. Та й набагато якісніших українських продуктів харчування, якими Крим славився серед приїжджих із Росії, там нині зустрінеш нечасто. «А приїжджати із Сургута й пити порошкове молоко в кримській оздоровниці сенсу немає», — констатує Олександр Лієв. Тож, за його словами, підбити підсумок сезону можна однією фразою: «Дорого й небезпечно».
Трохи меншим став потік і українців, які, втім, таки перетинають адміністративну лінію. В одних там живуть родичі, інші вважають себе космополітами (тобто виявляють цілковиту байдужість до політичної ситуації), дехто мотивує свої візити дуже просто: мовляв, Крим — це Україна. Погодитися з ними можна лише в одному: складно передати відчуття блаженства, коли лежиш на пляжі під лагідним промінням літнього сонечка й акомпанемент морських хвиль, а навколо тебе…нікого!
Натомість протилежне постійно намагається довести кремлівська верхівка, представники якої інколи відвідують анексовану в сусідів вотчину, перевіряючи стан русифікації та вдаючись до підтримки ницих з точку зору нормальної людини проєктів.
Так, цієї суботи президент РФ Путін відвідав окупований Крим, де взяв участь у міжнародному байк-шоу «Тінь Вавілона», організованому мотоклубом «Нічні вовки». Так, тамтешній очільник укотре намагався представити суспільству себе в образі крутого мачо, цього разу хвацько осідлавши раритетний радянський мотоцикл. І техніка, і їздун мали, мабуть, символізувати вічність й незмінність усього російського. Насправді ж засвідчили дряхлість і того, і іншого. Водночас, саме того дня в Москві проходила третя хвиля масштабних акцій протесту на підтримку заарештованих раніше протестувальників, повідомляє Укрінформ.
Вітчизняне зовнішньополітичне відомство вкотре відреагувало на порушення українського законодавства посадовими особами сусідньої держави, висловивши рішучий протест у зв’язку з черговим не узгодженим з українською стороною відвіданням 10 серпня президентом Російської Федерації Володимиром Путіним тимчасово окупованих територій України — Автономної Республіки Крим і міста Севастополь.
У відповідній заяві МЗС вказано, що ця поїздка, як і всі попередні не узгоджені з українською стороною відвідування російськими посадовцями тимчасово окупованого регіону України, — грубе порушення державного суверенітету й територіальної цілісності нашої держави. «Cпроби російської сторони та мас-медіа інтерпретувати такі «візити» як звичайні внутрішньодержавні поїздки російських посадовців нікчемні. Крим і Севастополь — невід’ємна частина суверенної території України, — підкреслили в МЗС. — І жодні вояжі російських посадовців не спроможні змінити визначений Конституцією і законами України статус цих територій, а лише вкотре демонструють нехтування Російською Федерацією загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права, зокрема Статутом ООН, резолюціями Генеральної Асамблеї ООН, а також зобов’язаннями РФ за двосторонніми та багатосторонніми договорами, сторонами яких виступають Україна й Російська Федерація».
Михайло ЮРЧЕНКО
для «Урядового кур’єра»
Ми в Google+