Хоча прогнози у нашій країні, як вважають експерти, річ невдячна, проте навіть пересічний громадянин вивів для себе формулу, яка у більшості випадків збігається з реаліями життя - стабільним у державі залишається лише підвищення цін на товари, послуги і т. д. Підтвердженням цього стало і зростання вартості на пальне, зокрема на світлі нафтопродукти, яке розпочалося ще в листопаді минулого року і не припиняється досі. Лише за останніх десять днів середня ціна на бензин та дизпальне підвищилась у середньому на 5,7 відсотка. Зокрема, сьогодні бензин А-95 найдорожчий у Донецькій області - 9 грн за літр, найдешевший у Київській - 7,9 грн за літр. Пальне марки А-76 у Криму сягає майже 8 грн за літр. У цьому ж регіоні найбільше доводиться "викладати" споживачам і за дизпальне - 8,3 грн за літр. Тобто стрибок цін був досить відчутним - подекуди різниця з торішніми літніми становить півтори гривні за літр. Чи є підстави для такого різкого підвищення вартості пального і наскільки вони обгрунтовані?
Перше, на що посилаються головні гравці ринку пального, - це передусім подорожчання сировини, тобто нафти. Справді, на Лондонській міжнародній нафтовій біржі протягом минулого року ціни зростали щомісяця приблизно на 2,5 долара за барель і сягнули в грудні майже 90-доларової відмітки при 73,94 долара за барель у червні минулого року. На сьогодні на кількох інших світових біржах нафтою торгують по 92 - 93 долари за барель, і експерти припускають, що до кінця року буде подолано і стодоларову планку. Зрозуміло, все це позначилося на вартості пального, в тому числі бензину. Приміром, ціна на А-95 у таких країнах, як Німеччина, Бельгія, Нідерланди, Греція, Норвегія становить 1,5 - 1,78 євро, а в Туреччині сягнула майже 1,9 євро за літр.
Однак посилатися на ці країни некоректно хоча б з огляду на рівень життя та доходи тамтешнього пересічного громадянина. Це по-перше. А по-друге, слід брати до уваги співвідношення ціна-якість. Якщо в Європі переходять на стандарти пального Євро-6, то у нас Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики продовжив дію стандартів виробництва бензинів і дизпального, що відповідають вимогам Євро-2 і Євро-3 до 1 липня 2011 року, хоча раніше планувалося, що з 1 січня 2011 року українські нафтопереробні заводи повинні були повністю перейти на стандарти, що відповідають вимогам Євро-4 і Євро-5.
Окрім цього, про брак економічно обгрунтованих цін на пальне в Україні свідчить і той факт, що запаси нафтопродуктів на початок 2011 року, за даними Міністерства енергетики та вугільної промисловості, були достатніми: за бензиновою і за дизельною групою вони становили відповідно 300 і 400 тис. тонн. Цифри відповідають обсягу місячного споживання пального в зимовий період. Сформовані ж вони були учасниками ринку до початку дії нових більш високих ставок акцизного збору у жовтні-листопаді 2010 року. Тобто законопроект, який вступив у дію з першого січня цього року щодо підвищення на 37 відсотків акцизного збору, який має компенсувати ліквідацію транспортного збору, аж ніяк не міг вплинути на цінову ситуацію ні минулого, ні цього року. Тому цілком умотивованим і своєчасним можна вважати порушення Антимонопольним комітетом справи за фактом різкого підвищення цін на бензин марок А-95 і А-92, що відбулося наприкінці 2010 і в перші дні 2011 року. Адже ще 24 грудня 2010-го комітет зобов'язав 18 операторів ринків нафтопродуктів не допускати необгрунтованого підвищення роздрібних цін на бензини і дизельне пальне, однак ті, очевидно, вирішили, що "держава - це добре, а повна кишеня - це краще". Залишається сподіватися, такі цінові ігри будуть належно "оцінені" державною інституцією, яка має оберігати наш гаманець від різних змов на ринку тих, хто прагне набити свої бездонні кишені за рахунок рядових споживачів.