Майже вісім років триває гібридна агресія Росії проти України, внаслідок якої на тимчасово окупованих територіях (ТОТ) Донецької і Луганської областей, Автономної Республіки Крим та міста Севастополь опинилося близько мільйона неповнолітніх, з яких понад 400 тисяч — діти шкільного віку. І добре, що відтоді й донині чимало з них й далі пов’язують своє подальше життя та здобуття вищої освіти саме з Україною.

Цьогорічна вступна кампанія вже завершилася. Тож міністр освіти і науки Сергій Шкарлет оприлюднив дані щодо вступу у виші нашої держави молоді з тимчасово окупованих територій. Він зауважив, що кількість таких вступників неухильно зростає. І якщо у 2016-му їх було 1008, то у 2021 році вже маємо 2083. Найпривабливішими для вступників через освітні центри «Донбас — Україна» стали Східноукраїнський національний університет ім. В. Даля — 152 студенти, Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» — 124, Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна — 91,  Державний заклад Луганський національний університет ім. Тараса Шевченка — 89, Горлівський інститут іноземних мов державного вищого навчального закладу «Донбаський державний педагогічний університет» — 85 осіб. 

Серед спеціальностей, які вони вподобали, найпопулярнішими були «право» — 111 студентів, «менеджмент» — 86, «медицина» — 79, «комп’ютерні науки» — 77, «інженерія програмного забезпечення» — 73 особи.

А до п’ятірки вишів із зарахування найбільшої кількості вступників із ТОТ через освітні центри «Крим — Україна» увійшли Таврійський національний університет імені В.І. Вернадського — 49 студентів, Херсонський державний аграрно-економічний університет — 37, Київський національний університет ім. Тараса Швченка — 34, Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» — 21 та Національний медичний університет ім. О. О. Богомольця — 12 осіб. 

Найпривабливішими спеціальностям для них стали «комп’ютерні науки» — 21 студент, «менеджмент» — 18, «медицина» — 18, «інженерія програмного забезпечення» — 18 і «право» — 15 студентів.

Очільник Міносвіти також нагадав, що саме цього року запроваджено новий Порядок для організації вступу до закладів вищої, фахової передвищої, а також професійної та професійно-технічної освіти молоді з тимчасово окупованих територій і тих, що проживають на лінії зіткнення, через освітні центри «Донбас — Україна» й «Крим — Україна». Зокрема було вдосконалено механізм проведення річного оцінювання й державної підсумкової атестації. Також — отримання документа про базову середню освіту або повну загальну середню освіту. А прийом до закладів освіти для здобуття вищої або фахової передвищої освіти на конкурсних засадах і в межах встановлених квот відбувався за підсумками зовнішнього незалежного оцінювання за вибором заявника. Щодо здобуття професійної та професійно-технічної освіти, абітурієнти отримали можливість подавати до п’яти заяв на різні спеціальності через один освітній центр.

Перспектива гідного життя

Директорка Державної установи «Урядовий контактний центр» Ольга Холомєєва повідомила, що цього року до них надійшло понад п’ять тисяч дзвінків і зареєстровано понад 4,5 тисячі звернень від абітурієнтів з Криму і Донбасу, а також з інших областей України, де проживають рідні майбутніх студентів. Майже 200 звернень направлено на розгляд до органів виконавчої влади, а на решту фахівці Центру одразу надали докладні й вичерпні відповіді. Вони також обробили понад 500 звернень у спеціальних чатах-віджетах, де спілкування відбувалося переважно анонімно.

На запитання, чому ці молоді люди хочуть вступити саме до вишів України, понад 60% з них відповіли, що саме тут бачать перспективи для подальшого гідного життя та розвитку, а також через перспективу потрапити згодом на навчання за кордон. А серед основних проблем називали період психологічної адаптації та проблеми з недостатнім знанням української мови.

Українську вчать як іноземну

І саме на цій проблемі акцентувала увагу голова Центру громадської просвіти «Альменда» Валентина Потапова. Адже, на її переконання, найпоширенішим бар’єром для вступу абітурієнтів з окупованого Криму до українських вишів є відсутність у цих дітей доступу до бодай прийнятного вивчення української мови та історії нашої держави. 

«Ми знаємо, що менше однієї десятої відсотка учнів на півострові мають змогу вивчати українську мову в школах. Фактично не мають вони і можливості отримати допомогу репетиторів. З’ясувалося, що у відкритих джерелах можна знайти тільки 25 репетиторів української мови, які не бояться відкрито говорити, що вони надають таку послугу, яку в Криму віднесено до опції «іноземна мова». А щодо репетиторів з історії України, яка також залишається обов’язковим предметом для вступу до національного вишу, таких ми знайшли загалом чотирьох», — із сумом констатувала громадська діячка.

Щодо онлайн-курсів із вивчення української мови, інформацію про них не систематизовано навіть на території материкової України.

«В Україні функціонує п’ять таких онлайн-курсів, які працюють безкоштовно. Лише одні мають ліцензію від Міністерства освіти і науки. Та чомусь на сайті Міносвіти саме на ці курси нема прямого посилання. Натомість знаходимо посилання на курси, які не мають ліцензії і не відповідають вимогам підготовки до складання ЗНО», — зазначила Валентина Потапова.

Доступ до якісного отримання знань з української мови для кримчан дає тільки приватна школа «Оптіма», однак вартість навчання в ній — аж 30 тисяч гривень на рік, що забагато для людей, які живуть в Криму. І це навіть певною мірою відбиває бажання вивчати її. 

Серед інших бар’єрів, з якими кримчани стикаються на шляху до отримання освіти в українських вишах, експертка назвала  необхідність дистанційного або екстернатного навчання в школах материкової України.

«Навчатися в таких школах для більшості кримських учнів не зовсім зручно, оскільки вони не можуть відмовитися від навчання в кримській школі за російською програмою, де зайняті фактично всю першу половину дня. Якщо підрахувати кількість часу, який може витратити учень 11 класу, навчаючись водночас у кримській школі та в дистанційній або екстернатній, виходить близько 90 годин на тиждень. А таке навантаження для дитини неприйнятне», — переконана фахівець.

Та основну проблему, на її думку, становить те, що не всі жителі Криму мають вільний доступ до мережі інтернет або фінансову можливість сплачувати за користування нею.

Серед проблем щодо складання іспитів очільниця «Альменди» виокремила дезорієнтацію вступників через поєднання профільного випробування з річними ДПА та ЗНО. 

«За спрощеною системою діти складають три вступні іспити, але два з них — саме в школі, тобто в уповноваженому закладі середньої освіти. І коли це відбувається, вони отримують довідку, що на них замовлено свідоцтво про закінчення загальної середньої школи. А профільний іспит вони складають в українському виші. Тож виходить, що отримати українське свідоцтво про повну загальну середню освіту кримчани не можуть без прив’язки до вступу до національного вишу», — пояснила вона.

Громадськість пропонує

Серед шляхів подолання окреслених бар’єрів запропоновано створення Єдиної інформаційної платформи (веб-порталу), де буде зібрано всі інформаційні матеріали для молоді з окупованих територій про можливості отримання освіти в Україні. Йдеться про створення у Херсоні окремого освітнього закладу змішаного формату онлайн/офлайн, який би надавав дистанційну освіту й сприяв інтеграції дітей з півострова в національні освітні процеси. 

Важливе й надання змоги всім категоріям громадян, незалежно від року закінчення школи в Криму, отримати cвідоцтво про базову чи повну загальну середню освіту за спрощеною системою. Адже не всі випускники шкіл мають намір вступати до вишів, принаймні одразу. Хтось, можливо, захоче спочатку визначитися з фахом, а до того десь попрацювати. Але щоб працевлаштуватися в Україні, їм потрібне свідоцтво про закінчення середньої школи саме національного зразка. 

«Альменда» також пропонує розмістити центри з тестування в населених пунктах, наближених до КПВВ, або розробити можливість складання ЗНО з використанням телекомунікаційних систем різного рівня.

Атестат підтвердити непросто

Більшість випускників шкіл, які перебувають на тимчасово окупованих територіях, все-таки залишаються там і намагаються вступати до місцевих вишів. За даними окупаційного міносвіти в Криму, бакалаврат цього року закінчили 4,5 тисячі студентів, а магістратуру — 500, розповів юрист громадської приймальні Української Гельсінської спілки з прав людини з питань Криму Леонід Сітченко. 

Однією з причин фахівець вважає те, що атестація тих, хто намагається вступати до вишів України, і досі регулюється 537 наказом МОН від 2016 року. І жодних змін до цього документа з тих часів не вносили. Та слід зважати, що тодішні випускники починали своє навчання за часів України. І різниця в отриманих знаннях з українськими випускниками була ще не дуже відчутною. Достатньо було скласти одну сесію. Але час минав, і нині для підтвердження своїх знань через атестацію, скажімо, на бакалавраті таких сесій слід скласти аж вісім, на магістратурі — три. Це дуже велике навантаження, по суті, — це екстернат української освіти для цих молодих людей. І це дуже відлякує їх від вступу до вишів України.

Крім того, конкретно не визначено, скільки саме в часі триватиме процедура атестації. Тож кожен виш нині визначає це на власний розсуд. І, з одного боку, це нібито й добре, адже дає час молодій людині на підготовку. Та з іншого, — виїхавши з дому, хлопцеві або дівчині слід розрахувати, де цей час жити, чим харчуватися і чи вистачить на це коштів. А за таких умов це майже неможливо.

Без батьків кордон не перетнути

Серед проблем, на яких наголошували ті, хто звертався по допомогу, передусім була одна, яка властива для всіх років, — жителі ТОТ, які подають заявку на вступ до українських вишів, повинні мати офіційну реєстрацію місця проживання на цих територіях. На цьому наголосила заступниця голови правління громадської організації КримSOS Ольга Куришко 

В Україні після реформи децентралізації повноваження надавати такі документи нині мають місцеві органи влади. Однак на ТОТ така реформа не відбулася і відповідних органів там немає. Тож коли школяр з України отримує паспорт у формі ІD-картки, він водночас отримує і витяг із зазначенням зареєстрованого місця проживання. У дітей із ТОТ в цьому додатку стоїть прочерк або зазначено, що місце реєстрації відсутнє. І це стає значною перешкодою для вступу в національні виші за спрощеною процедурою.

Ще одна проблема — необхідність подавати документи особисто, особливо зважаючи на те, що вже майже два роки тривають карантинні обмеження через пандемію. За цей час український уряд запроваджував обмеження на перетин кордону лише двічі й на нетривалий термін. А ось РФ обмежила перетин кордону з окупованим Кримом, який триває і донині. Виняток становить одноразовий перетин кордону або перетин через гуманітарні проблеми. Крім того, за правилами країни-окупанта, діти до 18 років мають перетинати кордон неодмінно в супроводі одного з батьків. Проте якщо батьки через роботу або інші причини не можуть цього зробити, то й дитину автоматично позбавляють такої можливості. Тому слід розглянути можливість, аби молоді люди з Криму і Донбасу могли подавати документи дистанційно.

А ще під час подачі документів дитина з ТОТ повинна мати довідку ВПО, датовану роком вступу. Тому було багато звернень від молодих людей, які переїхали на підконтрольну українському уряду територію раніше, наприклад для того, щоб отримати адміністративні послуги. І їм була необхідна для цього довідка ВПО. Або батьки раніше зверталися до українських органів соцзахисту та отримували таку довідку для своєї дитини. Усі ці діти, на жаль, втратили можливість вступу до українських вишів за спрощеною процедурою. І, мабуть, настав час спробувати це виправити.

Проблеми здолають гуртом

Отже, проблемні питання є, вони гострі та невідкладні до розв’язання. Представники громадськості запропонували створити платформу для комунікації з цього питання на рівні органів державної влади. Увійти до її складу могли б, наприклад, представники МВС, якому підпорядковано Державну міграційну службу; Мінсоцполітики, де надають довідки ВПО; Прикордонної служби і, звісно ж, фахівці МОН. Залучити туди було б доречно і представників вишів, освітніх громадських організацій, а також батьків і абітурієнтів із тимчасово окупованих Росією українських територій.