Побоювання щодо Закону №1115-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо ставки податку на додану вартість з операцій з постачання окремих видів сільськогосподарської продукції» (законопроєкт №3656), на жаль, справдилися. На сполох б’ють переробні підприємства м’ясної та молочної галузей — з набуттям законом чинності перед ними постали нові загрози.

Ці загрози представники галузей обговорювали недавно з експертами та народними обранцями, більшість яких виявилася співавторами злощасного законопроєкту. Про це повідомила пресслужба Асоціації «М’ясної галузі». Головне, про що вітчизняні переробники поінформували законодавців: відтепер підприємства молочної та м’ясної галузей, які працюють легально, не можуть конкурувати з тіньовими. Уся заковика в тому, що на сировину (зокрема сире молоко та живу худобу) діє знижений ПДВ (14%), а на продукти переробки цієї сировини — повний: 20%. Це і спричиняє збитки вітчизняному виробникові.

Покарання переробників

Скажімо, легальне м’ясопереробне підприємство купує свиней із часткою ПДВ 14% , а під час реалізації продукції переробки свинини мусить, окрім власних витрат, сплачувати націнку 6% різниці з ПДВ, а на додачу ще й 1,2% на цю націнку. А ось нелегальні переробники або ті, що зареєстровані як ФОПи на спрощеній системі оподаткування, не сплачують нічого.

Хто від цього програв? Передовсім покупці. Хоч їм обіцяли якесь зниження роздрібних цін у разі запровадження норм недавно ухваленого закону, а виходить навпаки. Адже якщо переробник мусить сплачувати додатковий податок, його продукція подешевшати аж ніяк не може! Ось і виходить, що на словах підтримуємо розвиток власної переробки, а насправді за рахунок переробників підгодовуємо експортерів сільськогосподарської сировини.

А ми ж казали!

Депутати тепер засмучено чухають потилиці: мовляв, хотіли як краще, а вийшло як зажди. Щоправда, не всі вони однаково щирі — частина чудово знала, що робить і на чию користь. Але інші, сподіваємося, таки справді піддалися омані. Та й не дивно, адже великі трейдери-експортери, в інтересах яких ухвалювали цей закон, мають достатньо грошей і впливу, аби переконати кого завгодно в чому завгодно.

Голова Комітету з питань фінансів, податкової та митної політики Верховної Ради Данило Гетманцев в одній із соціальних мереж зазначив: «За свідченням виробників, рішення про пільгову ставку ПДВ 14% фактично паралізувало їхню роботу, зумовивши здорожчання товару білих виробників порівняно з тінню на 7,2%, що вивело їх за межі рентабельності. Сумно. Помилку треба виправляти».

Певна річ, треба. Але ж здавна відомо: запобігти помилці набагато легше, ніж потім її виправляти. Хіба ж законодавців не застерігали про загрозу? Хіба ми не друкували застереження фахівців, що саме так і станеться («УК» від 4 вересня та 9 жовтня 2020 року)? І серед тих, хто оприлюднював свої застереження, була й Асоціація «М’ясної галузі».

Ще торік у жовтні у відкритому листі до Президента України вони зауважували: ухвалення законопроєкту призведе до подорожчання м’яса та молока для населення, а не їх здешевлення. Автори звернення наголошували на хибній практиці, яка у нас склалася вже давно: підтримувати одну ланку в ланцюгу агропромислового виробництва чомусь завжди намагаються за рахунок іншої, у даному разі — переробки сільськогосподарської продукції.

У такому разі, застерігали в асоціації, зниження ставки ПДВ на живу худобу та сире молоко з 20% до 14% без відповідного зниження на продукти їх переробки призведе лише до одного: переробні підприємства муситимуть платити 6% різниці у ставці ПДВ замість виробників. Натомість у країнах ЄС знижену ставку ПДВ застосовують до всього ланцюга — від первинного виробника аж до роздрібної торгівлі.

Але застереження не почули, і негативний прогноз справдився. І до речі, ніхто, навіть ті, чиї прізвища стоять у переліку авторів законопроєкту, не може пояснити, як і навіщо в документ, явно ухвалений на користь експортерів зерна, потрапили продукти тваринництва, зокрема живі свині та незбиране молоко.

Що робити?

Варіантів тут може бути кілька: перший — повернути все, як було, тобто усім по 20% ПДВ. Такий сценарій не надто вигідний для всіх, але принаймні ніхто не нарікатиме на несправедливість.

Другий — згадати про відхилену свого часу ініціативу аграрних спілок щодо зниження ставки ПДВ на соціально значущі продукти харчування, як у ЄС, до тих самих 14%, але на весь маркетинговий ланцюг — від виробника сировини до споживача. У країнах ЄС ця ставка становить 5—7%, у нас було б удвічі більше, однак полегшення для споживчого ринку.

Є й компромісний варіант: із 20% ПДВ для переробників молока та м’яса повертати 6% на спецрахунки, як було донедавна.

Ще один цікавий момент — прихильники ухвалення закону натхненно переконували, нібито він, попри інше, сприятиме боротьбі з податковим шахрайством. Але і тут вийшло настільки навпаки, що виникає сумнів: чи справді це було зроблено лише через нерозуміння, чи все ж із заздалегідь обдуманою метою?

ДУМКА ФАХІВЦЯ

Ситуація може призвести до подрібнення бізнесу

Леонід ТУЛУШ,
к.е.н.,
завідувач відділу фінансово-кредитної
та податкової політики
Національного наукового центру
«Інститут аграрної економіки»:

— Ринок м’ясо— та молокопереробки представлений платниками ПДВ і суб’єктами господарювання, які здійснюють постачання продукції без нарахування ПДВ. Відповідно формуються оптимізаційні схеми із застосуванням суб’єктів спрощеної системи оподаткування, яких, згідно із законом, звільнено від необхідності донарахування ПДВ у ціні їхньої продукції.

Такі схеми набули в Україні значного поширення. За оцінками операторів ринку м’яса та м’ясопродуктів та даними офіційної статистики, частка обсягів постачання м’яса (обробленого та фасованого) і м’ясопродуктів (без урахування обсягів постачання м’яса свійської птиці) без нарахування ПДВ становить не менш 35% загального його обсягу. На ринку молочних продуктів така частка перевищує 15%.

За розрахунками науковців Інституту аграрної економіки, у разі закупівлі м’ясо-молочної сировини з ПДВ за ставкою 20%, її переробки та подальшої реалізації вже в режимі без нарахування ПДВ, відповідні суб’єкти раніше отримували перевагу 2—4 % вартості кінцевого продукту. А після реалізації положень закону № 1115 вигода таких суб’єктів зросла до 6—7%.

За таких умов великі виробники м’ясо-молочної продукції, які працюють із нарахуванням ПДВ, зазнають податкової дискримінації і зменшують рентабельність своєї діяльності. Така ситуація може спонукати окремих операторів ринку м’ясо— та молокопереробки до подрібнення свого бізнесу задля уникнення необхідності нараховувати на виході ПДВ за ставкою 20%. Варто очікувати появу на ринку посередників, які забезпечуватимуть формування, зокрема для молокопереробних підприємств, вхідного ПДВ за бажаною для них ставкою ПДВ 20% за рахунок нових податкових оборудок, як призведуть до зменшення надходжень до бюджету.