ВИБІР
Навчання в Болгарії дає змогу молодим українським фахівцям бути конкурентними на світовому ринку праці
Від сивої давнини вільне переміщення в освітньому просторі вченого люду — студентів та їхніх викладачів — було справою звичною. Цей рух на шляху до прогресу не могли перекрити державні кордони. До речі, вже в наш час освітній чинник відіграв неабияку роль у їх стиранні. Досить згадати, що концепція західноєвропейської інтеграції передбачала широку інтернаціоналізацію вищої освіти: тамтешні студенти мали змогу протягом певного часу навчатися у вишах інших країн для поглиблення і вдосконалення своїх знань. Україна постійно декларує бажання інтегруватися у світове співтовариство. Цей процес не набере помітних зрушень без участі фахівців нової формації — різнобічно освічених, вільних у своїх поглядах, добре обізнаних із законами життя цивілізованого світу.
Тим часом зважитися на навчання за кордоном для молодих українців надзвичайно складно. Передусім такий крок у самостійне життя фактично повністю унеможливлює батьківську опіку, натомість додає низку проблем, які, власне, починаються з пошуку вищого навчального закладу. Цей процес забирає чи не найбільше часу, адже зазвичай майбутні абітурієнти не оминають своєю увагою таких освітніх європейських грандів, як старі університети Британії, Німеччини, Франції. І це небезпідставно: авторитет їхній непохитний. Але, будьмо відвертими, і коштує він недешево. Далеко не кожна навіть більш-менш заможна українська родина може викласти 20 або 30 тисяч євро на рік тільки як оплату за навчання. Тим часом нині дедалі помітнішої рейтингової ваги набуває низка нових вишів, які вже завоювали прихильність споживачів освітнього ринку завдяки співпраці з носіями традицій. Навчання в них має значні переваги — програми, узгоджені з партнерами, гарантують якісні знання, а помірні ціни відчиняють двері у світ обраних талановитій молоді з обмеженими фінансовими можливостями.
Не в останню чергу й через це вже 40 молодих українців, які мріють стати успішними менеджерами, обрали для навчання International University College (Міжнародний університетський коледж) у Болгарії. Нині це одна з найпрестижніших бізнес-шкіл у Східній Європі, де здобувають знання студенти з 20 країн. Більш того: за магістерськими програмами МВА цей навчальний заклад увійшов до десятки кращих у Центральній і Східній Європі.
У Болгарії здобувають освіту студенти з усього світу. Фото з сайту www.vumk.eu
Коледж веде свою історію від 1992 року, але справжнє визнання одержав після гармонізації бакалаврських програм за напрямками «Міжнародний бізнес і менеджмент», «Менеджмент готельного бізнесу», «Бізнес і інформаційні системи» з одним з найбільших університетів Великобританії Cardiff Metropolitan University і видачі подвійних дипломів — британського і болгарського.
Не секрет, що британська освіта традиційно вважається однією з кращих у світі. Плюсом є також її економічність. У болгарському коледжі, як і в Британії, здобути ступінь бакалавра і магістра можна всього за 3 і 1 рік відповідно, тоді як в інших країнах — за 4 і 2. Однак не слід забувати, що британська програма коротша за термінами виключно за рахунок своєї інтенсивності й насиченості. Тож тут здобувають освіту чимало європейців, зокрема й англійців, які через свої статки не можуть зробити це на батьківщині. Навіщо платити більше, розмірковують вони, коли можна отримати вагомий для світу диплом і навіть з рук принца Чарльза, який є почесним ректором Cardiff Metropolitan University.
Ясна річ, автоматом, як залік, його ніхто не видасть. Свою репутацію, набуту роками, англійці свято оберігають, тому ретельно контролюють дотримання академічних стандартів. Тож у болгарському коледжі застосовують такі самі методи навчання, студенти мають такий самий доступ до інформаційних ресурсів, складають однакові іспити і одержують однаково високий рівень знань.
ПРЯМА МОВА
Тодор РАДЄВ,
ректор International University College:
— Ми починали як болгарсько-голландський проект, а тепер маємо партнерів по всьому світу, бо гармонізували наші програми з багатьма іноземними університетами, де викладання ведеться англійською мовою.
Скажімо, якщо наш студент на останньому році навчання поїде у відповідний виш у Франції чи Голландії, Норвегії чи Австрії, то він також отримає два дипломи. Але чи не найпопулярніші такі програми з британськими університетами — їх обирає майже 90% студентів. Адже в будь-який момент вони можуть поїхати на навчання в Cardiff Metropolitan University або Бірмінгемський університет, щоб здобути ступінь бакалавра і магістра. Крім цього, в нас існують інтенсивні семестрові програми обміну з вишами Португалії, Іспанії, Фінляндії.
Загалом на таку співпрацю ми орієнтувалися від початку. Чому? Бо Болгарія маленька країна і їй складно переконати іноземців опановувати навчання болгарською мовою. А англійська, як відомо, відкриває всі кордони. Нам такі програми до снаги, бо маємо змогу розвиватися, брати все краще від освіти країн-партнерів. Тож чимало болгар, які могли б виїхати за кордон, тепер навчаються в нас.
Оскільки всі предмети в коледжі викладають виключно англійською мовою, студенти повинні знати її досконало. Можливо, для когось це прозвучить дивно, але наші абітурієнти можуть навіть не витрачатися на складання ТOEFL чи IELTS: у рівні його знань ми можемо пересвідчитися скайпом — папірець не головне. До того ж, коледж пропонує літні курси під керівництвом викладачів — носіїв мови або підготовчі — семестрові чи річні.
Не кривитиму душею: навчатися в нас складно. Зазвичай у першокурсників 20% відрахувань. Ми вважаємо, що нечесно брати гроші, коли студент не в змозі засвоїти знання, які потрібні для отримання двох дипломів. Зате їхня успішність усіляко заохочується, передусім матеріально. Лише 5% студентів не отримують стипендії, а кращі можуть не думати про підробіток.
ВЛАСНА ДУМКА
Ольга ЛЕВОЧКІНА,
студентка третього курсу (МВА):
— Можливо, одразу після закінчення школи в інших країнах складно адаптуватися, але тільки не в Болгарії: близькість культури і мови дає змогу не витрачати на це часу. До того ж місцеві жителі такі доброзичливі, а надто в місті Добрич, де розташований наш коледж.
Мені дуже імпонує форма навчання тут — щомісяця опановуємо по два головних предмети в такій послідовності: начитка лекцій, виконання курсових і екзамен. Такого поняття, як сесія, коли всі предмети змішуються, не існує. Спілкуюся зі своїми однокласниками, які навчаються вдома: те, що вони вивчили за два роки, і я — рахунок не на їхню користь. Лекції на нашому відділенні читають викладачі з Великобританії, які мають по 20 років практики. Тому кожне їхнє слово підкріплене реальними прикладами, а це найголовніше.
Сама ідея бізнес-освіти — не тільки вчитися в аудиторії, а й одночасно досвіду набувати. Практики в нас набагато більше, ніж теоретичних занять. Найголовніша — літня, яка триває мінімум 10 тижнів і зараховується лише тоді, коли її оплачує роботодавець: студенти навіть можуть заробити собі на оплату навчання. Щоправда, її сенс не тільки в тому, щоб якісно виконувати свою роботу. Скажімо, після першого курсу я працювала в інформаційному бюро найкращого готелю на Золотих Пісках, а потім писала аналітичний звіт, у якому проаналізувала сильні й слабкі сторони діяльності готелю, пропонувала варіанти її поліпшення тощо. У свою чергу роботодавці оцінюють нашу роботу. Нерідко від них надходять пропозиції щодо наступного працевлаштування практикантів.
Мабуть, моїм українським одноліткам це незвично, але тут усі ми плануємо своє майбутнє. Скажімо, я хочу закінчити магістратуру. Дякувати коледжу, в мене є можливість зробити це після бакалаврату, оскільки маємо щорічну оплачувану практику. Бо в Європі два роки перед цим треба попрацювати. Після цього хочу набути досвіду в одній з міжнародних компаній. А вже наступні варіанти не розкриватиму. Знаю одне: з дипломом, який котирується у світі, без роботи не залишуся.
Наталія КОРНІЛОВА,
керівник офіційного представництва
International University College в Україні:
— Чому ми почали співпрацювати з болгарським вишем? Бо наші випускники шкіл, які серйозно навчалися, вивчили англійську мову, тобто мають бажання і надалі здобувати знання, а не диплом — повинні мати вибір. Викладаю на кафедрі управління туризмом, тому можу порівняти наші програми. На жаль, у нас вони застарілі, не мають практичного застосування, не відповідають розвитку економіки. Такі конче потрібні нині предмети, як стратегічний менеджмент, антикризові заходи, аналітика бізнесу, і близько не вивчаються на бакалавраті. Та й звідки вони візьмуться, коли більшість наших викладачів не володіють англійською (а всі першоджерела виходять саме цією мовою), погано знають комп’ютер. Тому навіть за бажання вони не мають доступу до цієї літератури. Наші університети також не можуть запрошувати іноземних фахівців через фінансові проблеми, та й хто їх слухатиме, адже в масі своїй студенти теж недостатньо знають англійську.
Водночас у болгарському коледжі дуже сильний саме викладацький склад, усі фахівці мають планові стажування, беруть участь у конференціях. Я була свідком кількох перевірок із Британії, коли приїжджала спеціальна комісія і робила своєрідні заміри знань студентів. Контролери були на лекціях, давали контрольні: перевіряли дуже багато показників — кілька десятків пунктів, усе в письмовому вигляді. До того ж, велику кількість екзаменів і курсових робіт перевіряють і оцінюють у британському університеті.
Чому це важливо? Бо передусім українці їдуть по британський диплом, по практику — мовну і професійну, для того, щоб мати змогу легально працевлаштуватися за кордоном або на кращі робочі місця в Україні, бо перед своїми однолітками вони мають неабияку фору — володіння п’ятьма мовами плюс професійність.
Лариса ГАВРИК,
мама студентів, м. Городище:
— Обоє моїх синів навчаються в цьому коледжі. Мишко за спеціальністю «Туризм і менеджмент готельного бізнесу» вже на третьому курсі, молодший Сашко — першокурсник цього самого відділення. Рішення вчити синів за кордоном прийшло не спонтанно. Керую туристичною фірмою і не один рік поспіль переконуюся, що ті знання, які дають у наших вишах за цим напрямком, далекі від практики. Тим часом уже нині мені цікаво професійно спілкуватися зі старшим сином, спостерігати за його успіхами, за вмінням приймати самостійні рішення. Радію, коли він ділиться зі мною планами на майбутнє — вони конкретні й виважені. На все це передовсім впливає стиль навчання в коледжі. Для нашої родини важливо і те, що вартість навчання тут значно нижча, ніж в таких самих вишах Заходу, як, до речі, і витрати на проживання та харчування. І ще. Болгарія безпечна і дуже доброзичлива країна. Мої хлопці навчаються тут одразу після школи — я спокійна за них.