Одеса відома не лише в Україні, а й за її межами. Навіть за океаном у восьми штатах США, Канаді та Бразилії є її тезки. Це місто по праву іменують морськими воротами України. Має Одеса й інші назви — Південна Пальміра, перлина біля моря, столиця гумору тощо. А якщо врахувати, що тут понад 900 пам’яток історії, архітектури й містобудування, то доведеться погодитися зі словами пісні Кості-моряка, що «вся Одесса очень велика». Звісно, аби побачити все, чим знамените це місто, потрібен не один день. Але якщо у вас обмаль часу, то поєднайте приємне з корисним: за пів дня прогуляйтеся пішки історичним центром Одеси, який занесено до Попереднього списку об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО.

Морські ворота України

До порту, який називають морськими воротами нашої країни, від залізничного вокзалу можна добратися тролейбусом або маршрутним таксі. Найкращий в Україні й один з найбільших у Європі, він щорічно першим зустрічає і проводжає мільйони туристів, що прибувають до Одеси морем. У 2002 році морський вокзал прикрасив пам’ятник Дружині моряка. Це данина представницям прекрасної половини людства, які чекають своїх коханих з плавання. За повір’ям, якщо у важку хвилину попросити Дружину моряка про допомогу, то з часом усе обов’язково зміниться на краще.

Ще один знаковий пам’ятник біля входу на морвокзал — «Золотий хлопчик», який, за легендою, дарує удачу всім, хто вирушає у плавання. На морвокзалі можна оглянути ще й експозицію якорів із різних регіонів Чорного моря, відвідати морську артгалерею та яхт-клуб, експозицію Музею морського флоту України, зрештою просто помилуватися морем. Далі рушаємо в історичну частину міста. До неї від морвокзалу ведуть найвідоміші на планеті сходи.

Парадний вхід у місто

Так, це не перебільшення — вони справді відомі всьому світові. Спроєктовані 1825 року сходи в різні часи іменували по-різному: Рішельєвські, Гігантські, Кам’яні, Портові тощо. Сучасна назва закріпилася після  кінокартини режисера Сергія Ейзенштейна «Броненосець Потьомкін». У фільмі, що належить до скарбниці світового кіномистецтва, є сцена, коли в трагічний момент сходами котиться дитячий візочок. Цей епізод настільки вразив глядачів, що сходи перейменували на Потьомкінські.

Доля цих сходів завдовжки понад 140 метрів дещо схожа на історію з Ейфелевою вежею: спершу її не сприймали, а потім вона стала символом міста. Одесити спочатку також жартували, що ця недешева й безглузда примха графа Воронцова, за наказом якого її звели, потрібна тільки для того, щоб бронзовий Дюк міг спуститися до моря. Нині ж Потьомкінські сходи в рейтингу найкрасивіших сходів Європи посіли шосте місце. А 2015 року Європейська кіноакадемія надала їм статус «Скарб європейської кінокультури». Отже, через 192 сходинки ви потрапляєте в історичну частину міста.

Поряд з пам’ятками архітектури історичні постаті

Вас зустріне бронзова постать Армана Емманюеля дю Плессі, герцога (дюка) де Рішельє, яку одесити з теплотою називають просто пам’ятником Дюку. Перший градоначальник Одеси доклав чимало знань і енергії для розвитку міста. Далі за маршрутом Приморський бульвар, знайомство з яким варто почати від Думської площі. Свого часу тут була Міська дума, нині — Одеська міськрада. На цій площі одесити збираються гуртом на свята й різні акції.

Тепер прямуємо бульваром до Воронцовського палацу і водночас милуємося вилаштуваними  в одну лінію 15 неповторними будинками. Після палацу графа Воронцова наближаємося до мосту через Військовий узвіз. За ним у кінці бульвару виринає пам’ятник Апельсину, який, за легендою, врятував Одесу. Його містяни з гумором охрестили першим хабаром. І небезпідставно. Свого часу імператор Павло I ліквідував Будівельну експедицію, відкликав у Петербург адмірала де Рибаса, який завзято розбудовував Одесу і порт. До речі, славнозвісну Дерибасівську вулицю названо на честь адмірала, якому 25 років тому тут встановили пам’ятник. А тоді,1800-го, після блокування розбудови міста життя в ньому наче завмерло. Тому члени магістрату вирішили направити до царя посланця з клопотаннями і подарунком. Дочекавшись прибуття судна з помаранчами, відібрали та оплатили три тисячі  найкращих апельсинів й відіслали їх імператору. Цареві подарунок припав до смаку, і він скасував свої заборони.

Храм Орфея й Терпсихори

Побувати в Одесі й не побачити Одеського національного академічного театру опери і балету неприпустимо. Тож робимо від Приморського бульвару кілька сотень кроків — і ми вже біля нього. Серед 11 найвизначніших пам’яток Східної Європи за рейтингом журналу «Форбс» лише один театр — Одеський. Його слава виткана з безлічі імен всесвітньо відомих артистів і музикантів. У ньому дав шість блискучих концертів Ференц Ліст, тут виступав композитор Петро Чайковський, якому артисти української драми, що гастролювали в Одесі, вручили лавровий вінок із написом «Смертні — безсмертному». Пам’ятає театр і виступи славетних співаків М. Баттістіні, С. Крушельницької, А. Солов’яненка, Є. Мірошниченко, Б. Гмирі, М. Кабальє, майстрів балету І. Моісеєва, П. Вірського, гастролі А. Дункан, Г. Уланової, М. Плисецької та багатьох інших.

Місто-фортеця і українська Венеція

Білгород-Дністровський має одну з найбагатших історій серед українських міст. Вона сягає кінця VI ст. до н.е., коли вихідці з малоазійського міста Мілета на березі Дністра заснували місто Офіуссу — Тиру. Рештки стародавньої Тири залишилися на місці нинішнього міста. Вони унікальна пам’ятка історії та культури. Ця фортифікаційна споруда завжди захоплювала і вражала потужністю та неприступністю. Сьогодні фортеця — пам’ятка національного значення, приваблива для численних туристів. У ній відбуваються пісенні фестивалі, стіни фортеці штурмують у театралізованих виставах, проводять тут і лицарські поєдинки.

Містечко Вилкове, яке іменують українською Венецією, —останній населений пункт нашої країни на берегах Дунаю перед його плином у Чорне море. Для місцевих жителів човен став звичнішим засобом пересування, ніж автомобіль, оскільки каналів тут значно більше, ніж вулиць. Цікаво, що серед туристів понад десять відсотків — іноземці. Вони з круїзних лайнерів пересідають на моторні човни місцевих жителів, щоб побачити Вилкове та нульовий кілометр, розташований на намитому водними потоками острові. Цей шматок суші вилковчани називають місцем, з якого починається Україна. Оскільки тутешні жителі займаються риболовлею та виноградарством, то лише тут ви зможете поласувати оригінальною юшкою, дунайським оселедцем, який за смаком різниться від звичних чорноморських, та особливим вином «Новак», зробленим з винограду, що росте лише у цій місцевості.

Як у Білгороді-Дністровському, так і у Вилковому, не кажучи вже про Одесу, до послуг туристів чимало готелів, апартаментів, є також хостели. Тож вибір за вами, куди і коли поїхати. Але будьте впевнені: Одеса вас не розчарує!

Детальніше про ці та інші туристські маршрути Одеської області можна дізнатися:

Управління туризму, рекреації та курортів Одеської ОДА за адресою:
пр-т Шевченка, 4, м. Одеса, 65032, тел (048) 718 93 31
електронна скринька: odtravel@odessa.gov.ua

Туристично-інформаційний центр м. Одеси за адресою:
вул. Леха Качинського, 5, м. Одеса (048)7251717, (094)9174691
https://www.tic.in.ua/?lang=uk