У прифронтових українських населених пунктах дуже відчутний інформаційний вакуум. Нестабільне електропостачання спричиняє перебої в роботі мобільного зв’язку, інтернету, телебачення й радіо. У таких умовах додаткової ваги набуває друковане слово — місцеві та центральні газети. Але їх тут жителі та військові захисники бачать, на жаль, нечасто, хоч прагнуть читати новини й аналітику українською мовою.

Виполювати пропагандистський бур’ян

Чимало видань у містах поблизу фронту переставали виходити друком. Причин тут чимало — і безпекових, й економічних. Деякі редакції відновили роботу завдяки допомозі міжнародних організацій. А деякі медіа зникли, можливо, назавжди. Люди змушені докладати чимало зусиль, щоб самотужки знайти інформаційний антидот від російської пропаганди. А вона, ніби бур’ян, попри обмеження, які ставить влада, все одно вилазить і шкодить: демотивує, наганяє паніку, сіє розбрат і зневіру. Згадайте, скільки вже заяв лунало з-за «парєбріка» з вуст пропагандистів наприклад про взяття Бахмута?

Українські спецслужби раз у раз закликають не піддаватися на провокації ворожих ІПсО (інформаційно-психологічні операції). Однак медійники мають протидіяти ворогові власним вагомим словом — не пропагандистським, а фаховим.

Національна спілка журналістів України шукає нові способи підтримки видань на прифронтових і деокупованих територіях. Про це йшлося на нещодавньому засіданні секретаріату спілки. Заплановано надати місцевим газетам, передусім на прифронтових та деокупованих територіях, допомогу в підготовці важливої інформації загальноукраїнського змісту. Таке рішення 2 березня ухвалив секретаріат НСЖУ на засіданні. Спілка залучатиме кошти донорів для технічної та фінансової підтримки учасників. Це сприятиме фінансуванню роботи локальних медіа й донесенню до місцевої аудиторії важливої й корисної інформації загальнонаціонального і міжнародного рівня.

«Це стане продовженням роботи спілки задля відновлення місцевої преси на деокупованих і прифронтових територіях, — повідомив голова НСЖУ Сергій Томіленко. — Завдяки зусиллям НСЖУ вже вдалося надрукувати понад 20 тиражів місцевих газет — як правило, це були перші після значної перерви випуски. Частина видань згодом отримала від іноземних благодійників стабільну багатомісячну підтримку».

Як додала перший секретар НСЖУ Ліна Кущ, у прифронтових та деокупованих районах України, де часто немає інтернету й електропостачання, друкована преса не має жодних альтернатив.

Про досвід Харківщини, де вийшов перший об’єднаний випуск газет «Слобідський край», «Обрії Ізюмщини», «Вісник Куп’янщини» та близнюківського видання «Нове життя», розповів секретар НСЖУ, головний редактор видання «Обрії Ізюмщини» Костянтин Григоренко. Цей своєрідний дайджест друкованого слова безплатно роздають жителям прифронтових громад і військовим.

За словами журналістів, на прифронтових територіях відчувається  надзвичайно високий попит на українські газети. НСЖУ вирішила істотно поглибити співпрацю з Головним управлінням морально-психологічного забезпечення Збройних сил України. Зокрема, передбачено заходи зі стимулювання медіа до публікації матеріалів про героїчних військовослужбовців Сил оборони України та їхні родини. Для цього буде проведено всеукраїнський творчий конкурс, підсумки якого планують підбити у День захисників і захисниць України 14 жовтня 2023 року.

Журналісти пішли в центри зайнятості

Війна ставить на межу виживання не лише медіа у прифронтовій зоні, а й далеко від бойових дій. Про це говорили журналісти з активу Черкаської обласної організації НСЖУ під час зустрічі із Сергієм Томіленком. Очільник НСЖУ поділився враженнями від робочої поїздки в Запорізьку та Дніпропетровську області.

«Думаємо над тим, як можемо бути ефективнішими для інформаційного фронту, відсічі окупантам, — сказав Сергій Томіленко. — Хоч би на які теми ми нині писали, хоч би які мирні проблеми порушували, доки окупант в Україні — тема війни й усе, що з нею пов’язане, буде основною. Покликання журналістів нині — об’єктивно інформувати аудиторію, викривати воєнні злочини, надихати українців на опір, розповідати про подвиги наших героїв-захисників».

Прифронтовий Оріхів, звідки й приїхав на Черкащину голова НСЖУ, за його словами, спраглий до правдивої й актуальної інформації. Це стало зрозуміло під час зустрічі з тамтешніми жителями, спілкування з колегами, представниками влади і силових структур. Електроенергію в місто постачають із перебоями, більш-менш стабільно на кількох вулицях у центрі, тому електронні медіа людям здебільшого недоступні. Та вони з радістю беруть пропоновані газети, просять налагодити інформування.

Про досвід роботи черкаських журналістів у період війни розповіла під час зустрічі голова Черкаської обласної організації НСЖУ Тетяна Калиновська. За її словами, нині серед найгостріших викликів — серйозні економічні проблеми більшості редакцій: «На Черкащині, як і в усій Україні, третина газет не виходить. На облік у центри зайнятості стали представники багатьох колективів. У редакціях медіа по одному-троє працівників. Також бентежить те, що немає газет, які охоплювали б усю аудиторію новостворених укрупнених районів.

Така ситуація в більшості районів області. Деякі місцеві газети виходять нерегулярно. До того ж подекуди в області досі немає інтернету. Чи не єдине джерело інформації в цих місцях — телебачення».

Тетяна Калиновська розповіла, що кілька черкаських журналістів надсилають репортажі із прифронтових територій, але не мають захисного спорядження для таких поїздок. Реагуючи на це, Сергій Томіленко зазначив, що серед головних пріоритетів НСЖУ — безпека журналістів, підтримка колег, які опинилися в біді, документування воєнних злочинів, сприяння медіа у продовженні їхньої роботи в умовах війни. Було вирішено передати Черкаській обласній організації спілки два бронежилети і два захисні шоломи — їх редакції зможуть використати під час відряджень у небезпечні регіони.

Ефективний антидот

У зустрічі взяв участь секретар спілки, колишній багаторічний очільник Донецької обласної організації НСЖУ Олександр Бриж, який після вимушеного від’їзду з Донецька живе в Черкасах.

«Для мене війна триває із 2014 року. На жаль, на той час ми програвали інформаційну війну. Про це свідчило засилля російських газет, телебачення, які зомбували жителів східних областей, твердячи, що із приходом росії їм нібито буде краще, — поділився думками Олександр Бриж. — Тому люди й не виступили різко проти навали російських диверсантів».

Олександр Бриж зазначив, що не пориває зв’язків з донецькими журналістами, більшість із яких нині працює за межами рідної області. Майже всі вони зберегли вірність Україні, лише одиниці погодилися на співпрацю з окупантами. За його словами, нині ситуація в царині медіа значно поліпшилася. Однак щоб виграти інформаційну війну, потрібно докласти ще чимало зусиль.

Директорка ТРК «Ільдана», відповідальний секретар облорганізації НСЖУ Валентина Душок відзначила активність спілки в обстоюванні інтересів журналістів, що привабливо для молоді, яка і в період війни вступає до лав журналістської організації.

Ефективний антидот в інформаційній війні, як наголошують фахівці, — комплекс заходів під спільною узагальнювальною назвою інформаційна гігієна. Адекватні реакції на будь-які новини і події, перевірка відомостей про їхню достовірність і додержання простих правил цифрової безпеки — запорука вдалої профілактики ворожої пропаганди. В умовах постійного потужного інформаційного потоку це допоможе захистити людину від комунікаційного маніпулювання.