Не знаю, як деінде, а у районі, де мешкаю, дедалі частіше помічаю, як магазини, які ще нещодавно торгували промисловими товарами, побутовою технікою, одягом та іншим неїстівним крамом, перепрофільовуються на продуктові. Таке враження, що кияни масово перетворюються на таких собі ненажер, які тільки й думають, як набити шлунок.
Звісно, зручно, коли біля дому є продуктова крамничка. Не потрібно йти по хліб чи молоко у супермаркет і простоювати у довжелезних чергах до кас. Але, повірте, є в цієї медалі й зворотний бік. І віднині мешканцям мого будинку доводиться спостерігати його чи не щодня.
Та починалося все доволі райдужно. Оголошенням на дверях під’їзду нам заздалегідь повідомили, що в будинку на першому поверсі незабаром відкриють продуктовий магазин. Умовили навіть вередливих бабусь, які завжди чимось не задоволені. Керівництво магазину розповідало, що віднині літнім людям не треба буде ходити далеко по продукти. «Це ж так зручно, коли все потрібне можна придбати, навіть не виходячи з двору! Не всім так щастить! Вважайте, що ви обрані!» І ми повірили… Перетерпіли незручності під час ремонту крамниці: сміття у дворі, уламки будматеріалів, розкидані скрізь. Так, зрештою їх прибрали, але далеко не одразу. І ось магазин відкрили…
Скажу щиро, спочатку мені це навіть подобалося. Справді, забула купити майонез чи закінчилася раптово сіль — нема проблем, вийшла у двір, зайшла в магазин — 15 хвилин і я з товаром удома. Швидко, зручно, майже ідеально.
Яка плата за таку зручність, почала розуміти вже за тиждень. Коли вранці поспішаєш на роботу, дратує будь-яка дрібничка. Що вже й казати про величезну вантажівку, яка підвозить продукти до магазину, що перегороджує вихід із двору. Ставлять її чомусь зазвичай в арці. І коли намагаєшся «просочитися» між нею і стіною, обов’язково забрудниш одяг або об крейду на стіні, або в машинне мастило. Є варіант оббігти навколо двору, але ж це додатковий час. На запитання, чому машина стоїть в арці саме тоді, коли люди йдуть на роботу, відповідь від водія отримала очікувану: «Я теж на роботі, які питання?»
А питання є. Сміття комунальники, як і з багатьох столичних подвір’їв, не завжди вивозять вчасно. І до того, яке виносимо ми з сусідами зі своїх квартир, тепер додається ще й сміття з магазину. Уявляєте, які вимальовуються терикони на смітнику, наприклад, зараз, коли пересування автомобілів у Києві ускладнене погодними умовами? Знову ж таки, як мами можуть спокійно відпускати дітей гратися у двір, до якого будь-якої миті заїде здоровезна фура?
Ось так ми стали заручниками удаваного комфорту, якого, до речі, й не просили. І знаєте, що найсумніше? Сусіди мовчки усе це терплять. Добре, кажуть, що це не магазин хімічних добрив чи будматеріалів…