"Обманути Європу втретє не вдалося"

Василь ТУГЛУК
7 лютого 2012

СИТУАЦІЯ

Чергова спроба «Газпрому» звинуватити Україну в несанкціонованому відборі газу провалилася

Ще не так давно європейців намагалися переконати, щоб вони не вірили своїм очам.  З одного боку, всі, хто дивиться російські телеканали, могли спостерігати, як майже в урочистій обстановці російська сторона закручує газовий вентиль, а з другого — через російські ЗМІ всім нав’язували думку, що у недопоставках блакитного палива в країни ЄС  винна Україна. Мовляв, саме тут крадуть газ, який має йти в Європу. Але якщо у 2006 році українська сторона фактично програла так звану «газову війну», то вже до наступної у 2008—2009 роках ми підійшли більш підготовленими. І попри величезні кошти, вкладені російським газовим монополістом у піар-технології для дискредитації України як головного транзитера блакитного палива, війна завершилася, можна сказати, внічию. В Європі все-таки розгледіли і почали розуміти тактику російської сторони в цьому питанні, яка зводилась до поширеного принципу, коли одна сторона, щоб відвернути увагу від себе, починає кричати: «ловіть злодія!».

 Як не можеш кусати, не показуй зуби

  Вже проторованим шляхом спробував піти російський газовий монополіст і цього разу. Другого лютого заступник голови правління  «Газпрому» Олександр Медведєв заявив, що у зв`язку із суворою зимою компанія максимально наростила обсяги поставок до Європи, і висловив подив із приводу повідомлень про нібито значні скорочення поставок російського газу до Європи. А далі, начебто знічев’я, спробував знову перекласти вину на українську сторону. Мовляв, «сидячи на транзитних трубах, Україна відбирає зараз газ значно більше за контрактні обсяги». Тобто український «Нафтогаз» спробували звинуватити в тому, що саме через нього знизились поставки на 7% до Польщі, на 20 — до Італії, на 30% — до Австрії і Словаччини. Однак звинувачення щодо Польщі, як-то кажуть, не лізе ні в які ворота. Оскільки ж вуглеводні в цю країну надходять по білоруській «трубі», яка на сьогодні належить російському газовому монополістові, то виходить, що блакитне паливо міг «відбирати» хіба що сам «Газпром». 

Не «зрослося» й з іншими звинуваченнями, оскільки 2 лютого НАК «Нафтогаз України» чітко і однозначно заявила, що збільшення споживання природного газу в Україні, пов`язане із значними морозами, компенсується виключно за рахунок відбору газу з українських підземних газосховищ. А наступного дня міністр енергетики і вугільної промисловості Юрій Бойко пояснив, що європейські країни одержують менше природного газу через те, що російський «Газпром» зменшив його поставки. При цьому він додав, що за технічної угоди в 490 млн куб. м газу на добу зараз поставки газу до України йдуть на рівні 415 млн куб. м газу на добу. «Ми відбираємо газ строго відповідно до контракту, але через те що не доходить газ із Росії, то, природно, він не доходить і до Європи».

Перестала довіряти на слово газпромівським «спікерам» і Європа. Фактично в унісон з українським міністром прозвучала 3 лютого заява  речника єврокомісара з питань енергетики Марлен Холзнер, яка заявила, що Росія скоротила поставки газу в дев`ять європейських країн.  Від імені Єврокомісії вона зазначила, що внаслідок цього зменшення поставок газу  спостерігається в Польщі, Словаччині, Австрії, Угорщині, Греції, Румунії та Італії. Окрім того, вона нагадала, що після перебоїв з поставками газу у січні 2009 року комісія вжила низку заходів для убезпечення країн ЄС від такої політики «Газпрому». Зокрема, допомогла профінансувати проекти з об’єднання енергетичних мереж країн-членів Євросоюзу. При цьому, ЄС схвалив директиву, що зобов’язує країни-члени вживати відповідних заходів, щоб вони могли прожити 30 днів за відсутності поставок газу чи в умовах перебоїв з його надходженням.    

А після того, як 4 лютого заступник голови правління холдингу «Газпром» Андрій Круглов все-таки визнав, що Росія знизила поставки газу,   Прем’єр-міністр Микола Азаров навіть великодушно запропонував допомогу «Газпрому» в забезпеченні Європи необхідним обсягом газу шляхом використання для власних потреб газу із підземних газосховищ: «Коли Росія скоротила подачу газу на Європу й офіційні представники «Газпрому» це визнали, ми їм запропонували:  будь ласка, звертайтеся до нас — складемо договір. Допоможемо. Якщо ви вважаєте це за потрібне».

Баланс газу: своя сорочка ближче до тіла

   На думку експертів, європейські країни, в тому числі й Україна, цього разу одержали змогу переконатися у небезпідставності оцінок, які давалися у 2006—2008 роках стосовно причин так званих «газових воєн».  В їх основі лежала спроба замаскувати «Газпромом» свою неспроможність виконувати експортні поставки в повному обсязі. Зокрема, на думку незалежного експерта Валентина Землянського, за обвинуваченням України у відборі понадконтрактних обсягів газу приховується спроба виправдати недостачу ресурсу, який у піковий період зимових холодів Росія направляє на зростаючі потреби внутрішнього споживання. І, як зазначив в інтерв’ю УНІАН  директор енергетичних програм центру «Номос» Михайло Гончар,  нині газодобування в Росії працює практично на межі своїх можливостей. За аномально низьких температур на території самої РФ головним споживачем газу стала сама Росія. «Спочатку вона бере стільки, скільки потрібно їй, а потім поставляє іншим. Не стільки, скільки зобов`язалася, а стільки, скільки може. І для споживача, який перебуває в кінці труби (Італія перебуває в кінці труби), відводиться мінімальна кількість газу. І це відбувається не з вини «Нафтогазу», румунського «Трансгазу» або інших східноєвропейських компаній. Кожна трубопровідна система через свої фізико-математичні параметри в цих обставинах братиме необхідний обсяг газу. Україна має унікальні можливості використовувати сховища газу і зараз використовує це максимально».

А щоб уникнути будь-яких інсинуацій з приводу того, хто і скільки відбирає газу і скільки насправді постачає «Газпром», експерт вважає, що  єдиним виходом із  цієї ситуації може стати встановлення режиму контролю за газовими потоками. «Якби Росія встановила режим енергетичної прозорості, коли контролювалися б фізичні параметри руху газових потоків від постачальника до споживача, тоді можна було б бачити баланс газу на вході і виході з кожної країни».

Безумовно, «Газпрому» це невигідно хоча б з причини «засвічення» реального стану у видобутку газу. Адже якщо монополіст не може  в повному обсязі виконувати навіть діючі контракти через зростання внутрішнього споживання газу, то що він збирається поставляти по «Північному» та «Південному потоках», не кажучи вже про амбітні заяви про будівництво нового газопроводу до Китаю?! Судячи з цього, мають рацію експерти, які вважають, що в газовій галузі РФ більше політики, ніж економіки. 

 



При копіюванні даної статті посилання на джерело обов'язкове: http://www.ukurier.gov.ua