ДУХОВНЕ БАГАТСТВО

На красуню церкву приїжджають дивитися не тільки з усіх куточків України, а й з-за кордону

Тисячі туристів, які щороку відвідують Cумський край, неодмінно обирають один з цікавих і захоплюючих маршрутів "Золоте намисто Сумщини". Саме він передбачає відвідування монастиря Різдва Пресвятої Богородиці Глинська пустинь, заснованого понад 450 років тому на околиці села Соснівка Глухівського району. Упродовж кількох століть ця святиня залишається справжньою православною перлиною України і Європи. Ось і в ці дні в Соснівці можна спостерігати своєрідне екскурсійне паломництво - на красуню церкву їдуть дивитися не тільки з усіх куточків України, а й з-за кордону. Побувавши тут, кожен везе насамперед незабутні світлі враження, особливе одухотворене піднесення, які роблять людську душу чистішою, а помисли - високими і благородними. І в цьому немає якоїсь нарочитості чи домислу, адже цілюща сила місцевої обителі давно відома і тутешнім старцям, і прочанам, і жителям.

Зійшла чудотворна ікона

Про заснування Глинської пустині є кілька красивих легенд і переказів. Одну з них віруючі й дослідники старовини вважають найближчою до історичної істини. У середині XVІ століття місцеві бджолярі обходили свої борті й на сосні помітили ікону з образом Різдва Пресвятої Богородиці. Як вважається, то була чудодійна Пустино-Глинська ікона, що випромінювала яскраве світло і тепло. Знявши її, бджолярі (швидше за все - то були ченці Путивльського Молчанського Печерського монастиря) принесли ікону до села. Та на ранок вона зникла і знову з'явилася на тій же сосні. Один із селян вирішив спилити дерево, але наступного дня раптово помер. А на тому місці, де росла сосна, з-під коріння потекла чиста і прозора джерельна вода. Саме там і стоїть нині Глинська пустинь.

Які тільки вітри не шуміли впродовж століть над святою обителлю! Однак усупереч різним негараздам і бідам неодмінно знаходилися добродійники, які приходили на допомогу. Серед них такі відомі постаті, як перший фундатор князь Михайло Глинський, імператор Олександр та його родина, сім'я царя Миколи І, фельдмаршал і генералісімус Олександр Суворов, полководець Михайло Кутузов, на кошти якого в 1826 році ченці почали будувати муровану церкву в ім'я Іверської Божої Матері, та багато інших.

Глинська пустинь завжди приймала під свій дах усіх, хто потребував духовної і душевної підтримки, кого переслідували побутові та інші житейські негаразди. Тут знаходили притулок сироти, погорільці, бездомні... Сама ж обитель славилася благодійною діяльністю. Наприклад, у 1913 році роздали 5 пудів хліба, а місцеву лікарню відвідали тисячі людей.

Водночас Глинська пустинь постійно залишалася центром духовної просвіти. Тут потужна бібліотека з літературою релігійного, історичного та світського змісту. Не цуралася місцева братія щоденної роботи, адже функціонували пральня, пекарня, свічковий завод, кузня, водокачка - всього до 30 виробничих приміщень. Події 1917 року не могли обійти стороною давню обитель. У 1922 році її закрили, вивезли 211 срібних предметів вагою 11 пудів. Під час війни церква певний час приймала прочан, однак на початку 60-х її знову закрили. І лише з проголошенням незалежної України вдалося реанімувати цю славетну перлину.

Доторкнутися душею

Як говорить намісник Глинської пустині єпископ Лука, зараз у церкві триває смиренне життя місцевої братії, яка основний час проводить у молитвах і праці. Протягом останніх двох десятиріч сталися благодатні події, що дало змогу поліпшити і духовні, і побутові умови церковного закладу.

Та чи не найбільший інтерес викликає Глинська пустинь серед туристів. Адже не багато зараз подібних монастирів з такою великою історією. Ось і їдуть за майже дві сотні кілометрів од Сум до мальовничої місцевості в оточенні лісів і річок, аби душею доторкнутися до святині. Немає сумнівів, що і надалі ця історична намистина в золотому разку Сумщини радуватиме як сучасників, так і нащадків.