Якщо ви вирішили скористатися послугами Київського Головпоштамту, то заходячи до цього солідного закладу, тримайте напоготові балончик зі сльозогінним газом або інший засіб самооборони. Гадаєте - це жарт? Можливо, і я раніше б усміхнулась, якби почула таку пораду, але 16 лютого дуже пошкодувала.
Сплативши комунальні послуги, вже ховала квитанції до сумки, аж раптом відчула, що хтось мене вдарив. Озирнувшись, побачила жінку, яка нападала на мене та звинувачувала у якомусь убивстві. Кілька секунд шоку, а потім, зрозумівши, що це хвора людина, я спробувала просто відійти. Однак нападниця виявилась на диво сильною - не пускала до виходу, від потужних ударів та поштовхів мене рятувала лише шуба. А далі жінка почала просто здирати з мене одяг...
Ця подія трапилася у самісінькому центрі Києва, та ще й у приміщенні державної установи! Коли я зрозуміла, що хвора розпалюється все більше і більше, почала кликати на допомогу, просила викликати охорону або міліцію. Як ви гадаєте, якою була реакція персоналу і відвідувачів? Усі просто спостерігали - ніхто (навіть чоловіки!) у черзі не зрушив з місця.
Коли нарешті вдалося вирватись від нападниці та дістатися посту охорони, на мене очікувала чергова несподіванка.
- А що ми можемо зробити, - відрізала жінка на бойовому посту. - Це не вперше, ми вже раніше викликали міліцію, правоохоронці її забрали, а потім відпустили, бо вона ж хвора.
Після цього жінка-охоронниця мене і зовсім приголомшила, порадивши написати скаргу, й пожалілася, що ця хвора нещодавно побила й її.
Нагадаю, події відбувалися на території державної установи, точніше, на тій її частині, яка не відгороджена високою стіною.
У наш неспокійний час навіть маленькі крамниці тримають охоронців. А Головпоштамт - місце, куди люди приходять переважно задля здійснення фінансових операцій: сплатити комунальні та інші послуги, отримати переказ або пенсію, відправити гроші тощо. Виходить, тутешній адміністрації байдужа безпека своїх відвідувачів. Їм за високою стіною, мабуть, комфортно та цілком безпечно?
До речі, Головпоштамт уже деякий час проводить експеримент із впровадження системи регулювання потоку клієнтів. Не так давно у центральній залі встановили автомати, де кожен відвідувач реєструється, а потім, отримавши квитанцію, має очікувати своєї черги, згідно з електронним табло. Для зручності у центрі навіть з'явився м'який диван. Однак на цьому дивані переважно відпочивають... бомжі. Так, так! Справжні бомжі, з характерним запахом та відповідною "живністю", яка зазвичай мирно співіснує з такими людьми.
Регулярно користуючись послугами Головпоштамту, жодного разу не бачила, щоб цих "постійних клієнтів" співробітники виводили із зали. Інколи бомжі сваряться поміж собою, б'ються. А тут ще й психічно хворі! А раптом у руці такої людини з'явиться ніж або просто олівець? Фахівці кажуть, що людину можна вбити навіть за допомогою зубочистки. Чи буде за такий випадок нести відповідальність адміністрація Головпоштамту? Чи усе скинуть на хвору людину, яка не відповідає за свої дії та є непідсудною?