Передбачено, що новий орган, який заплановано як аналог ФБР, забере функцію слідства у прокуратури та займатиметься досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень і корупційних адміністративних проступків, скоєних посадовими особами «особливої ваги». До цієї категорії належать президент, голова Верховної Ради та його заступники, народні депутати, прем’єр-міністр і члени уряду, судді, працівники прокуратури та правоохоронних органів. У профільному комітеті парламенту запевняють, що вже восени відповідний законопроект можна ухвалити у першому читанні.
На посиленому пайку
Відповідно до законопроекту, автор якого голова Комітету ВР з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Андрій Кожем’якін, хоч би що скоїв суддя, прокурор або високопоставлений чиновник — з∂валтування, вбивство, хабарі, — цим питанням займатиметься Державне бюро розслідувань. Створювати ДБР пан Кожем’якін пропонує на базі слідчих управлінь прокуратур: «Адміністративні будівлі, матеріально-технічна база і кошти, передбачені законодавством на утримання слідчих управлінь прокуратури, спрямовуються на забезпечення діяльності бюро». Передбачається, що воно складатиметься з центрального апарату та обласних управлінь. Штат бюро затверджуватиме Верховна Рада, а призначатиме голову президент. Нагляд за дотриманням законності під час проведення ДБР досудового слідства здійснюватимуть прокурори, йдеться в документі. А щоб слідчі держбюро сумлінно виконували свої завдання, їм запропоновано виплачувати підвищену зарплату.
Чи стане таке бюро серйозним інструментом у боротьбі з корупцією та зупинить свавілля чиновників і правоохоронців? Чи лише ще більше обтяжить державний бюджет витратами і не дасть жодної користі? Відповіді на ці запитання шукала кореспондент «УК».
За державу прикро
Ще в 1990-ті роки тодішній президент Леонід Кучма видав указ про створення Національного бюро розслідувань, доручивши уряду вирішити питання матеріально-технічного забезпечення. Але грошей так і не знайшлося. І бюро існувало деякий час лише формально, на папері. Та й то не надто довго. Конституційний суд України за поданням 45 народних депутатів розглянув питання про нову структуру і визнав указ президента таким, що не відповідає Основному Закону країни за цілою низкою статей. Створення подібних державних органів, на думку шанованих суддів, повинно проводитися на підставі законів, а не указів.
Дати країні НБР обіцяв 2005 року ще один президент України — Віктор Ющенко. Він заявив про необхідність такого органу в день, коли оголосив про розкриття справи Гонгадзе. І вже 15 березня 2005 року видав указ про створення робочої групи з питань НБР, яка повинна була подати пропозиції до 1 квітня. Але й ця спроба успіхом не увінчалася.
Відразу після обрання Президент Віктор Янукович акцентував на необхідності боротьби з корупцією у вищих ешелонах влади. Він висловив упевненість, що в Україні буде створено антикорупційну службу розслідувань за європейським зразком.
Варто зазначити, що Віктор Федорович виявляє послідовність у цьому питанні. Уперше він заявив про нагальну потребу створення НБР під час передвиборчої президентської кампанії ще в 2004 році, пояснивши, що цей орган необхідний «для наведення порядку і встановлення панування закону».
Силовики також у різний час висловлювалися на підтримку ідеї створення НБР. Екс-глава СБУ Володимир Радченко вважав, що цю структуру потрібно створювати за рахунок кадрів міліції та СБУ. Екс-начальник ГУБОЗ МВС Ігор Білозуб, говорячи про потребу розформувати структури УБОЗ, підкреслив: «Слід повертатися до того, з чого все починалося: з шостих відділів карного розшуку, які фактично боролися з бандитизмом, вуличними угрупованнями. А боротьбу зі справжньою мафією, що засіла у владі, необхідно доручити службі за прикладом ФБР, про яку так давно говорять в Україні».
Депутати кількох скликань поспіль намагалися ухвалити закон, який би урегулював питання створення такої антикорупційної структури. Але їм так і не вдалося досягнути у цьому питанні консенсусу.
До справи залучать журналістів?
Останнім часом спроби створити спеціалізованій орган для боротьби з корупцією нагадують казку «Ріпка». Коли і баба з дідом намагалася витягти з землі овоч, і кішка із собакою. Добре хоч миша повз цю веселу компанію проходила. У неї, до того ж, вистачило сил, щоб усіх урятувати. Приблизно так само роблять наші народні обранці, намагаючись створити законопроект про окреме бюро розслідувань, яке б займалося виявленням корупційних злочинів у вищих ешелонах влади. Чекають чи то на мишу, чи то на доброго чарівника, щоб довести цей процес до логічного завершення.
Тому що рік у рік просто провалюють голосування з цього питання. Так, навесні, підтримавши новий антикорупційний закон, депутати не захотіли надати голоси для створення спеціального бюро.
«Ми зробили перший крок до того, щоб у державі нарешті почалося законне документування легальності отримання доходів чиновників найвищого рівня — президента, прем’єр-міністра, членів уряду, всіх народних депутатів України, незалежно від політичної сили. А головне — відповідності їхнім витратам і тому способу життя, який вони ведуть, — каже народний депутат Валентин Наливайченко. — Але те, що це ще не панацея і за один день не зможемо зламати схеми, які будувалися роками, ми також розуміємо. Тому і наполягали на створенні Антикорупційного бюро — державного правоохоронного органу зі спеціальним статусом — і підпорядкуванні його Верховній Раді. Особливістю цього бюро має стати введення у керівну раду журналістів, представників правозахисних організацій та різних парламентських фракцій».
На думку народного депутата Геннадія Москаля, робота такого спеціального органу повинна ∂рунтуватися на аналітиці. «Вважаю, що антикорупційній службі не треба ні форми, ні спецназу, ні масок, ні автоматів, ні пістолетів. Нехай вони борються з корупцією у вищих ешелонах влади. Нехай займаються політичною корупцією в парламенті, шукають, хто купує «тушок». Усі говорять, що дають гроші. Хто їх дає?» — зазначив політик.
Проти системи не попреш?
Хоч би якими були структура та функції такого бюро, насамперед потрібно створити правила гри, які дадуть змогу зробити чиновника «прозорим» для суспільства і контролюючих органів, тоді все стане простіше, впевнена народний депутат Оксана Калетник. «Чим займатиметься таке бюро? Ловитиме чиновників на хабарах? Та це печерна корупція. Нині все відбувається по-іншому. Нині гроші йдуть з офшору на офшор. Або взагалі немає чинника грошей. Тобто чиновник приймає рішення щодо майна своєї дружини або інших родичів, він щасливий і задоволений, зовні це цілком законно. Тому потрібно говорити про інше — про те, що слід розширювати у законодавстві поняття корупції, переходити до її більш технологічних форм, описувати ці діяння як правопорушення і тільки після цього створювати якийсь орган, який це відстежуватиме та розслідуватиме. Природно, тут украй важливий контроль за доходами і витратами чиновників».
Депутат підкреслила, що у нас недосконале законодавство про боротьбу з корупцією не тому, що не знаємо, як його грамотно виписати, а тому, що так вигідно. А раптом хтось захоче піти проти системи, а його взяти нема за що?! Так-от, щоб голову не ламати, й існують, м’яко кажучи, нелогічні процеси з цілком логічними дірками в законах, і не лише в антикорупційних.
«Хтось намагався законно відкрити рахунок в іноземному банку? А я ось намагалася! Спочатку навіть у Нацбанку здивувалися, а потім чиновники усе повторювали: навіщо тобі це потрібно?! — продовжує Оксана Калетник. — Головне — не йти проти системи, лише тоді з тобою усе буде гаразд. Наприклад, скільки дискусій ведуть на тему: чи може депутат або державний службовець володіти акціями компаній? Звичайно ж, легше переоформити їх на дружину або коханку й не дражнити гусей! А якщо все це заробив сам і пишаєшся, що не жебраком прийшов у політику? Чому ти повинен усе це віддавати в управління іншим людям? На жаль, ми в своєму розумінні багатьох речей застрягли ще в кам’яній добі. І якщо не захочемо самі змінюватися, то створення Національного бюро розслідувань може мати лише негативні наслідки або не дасть жодної користі».
А ось голова Всеукраїнської спеціальної колегії з питань боротьби з корупцією Юрій Лавренюк наголошує, що в Україні не потрібно створювати ще один правоохоронний орган. «Вимогою GRECO було створення антикорупційного органу без правоохоронних функцій, тому ми підтримуємо роботу Національного антикорупційного комітету, який створено при Адміністрації Президента України, і хочемо, щоб він запрацював і був ефективним. Я вже неодноразово говорив, що вітаю повернення інституту урядового уповноваженого з питань антикорупційної політики. Сподіваюся, що ця інституція незабаром запрацює на повну силу. Щодо бюро, то, на мою думку, це не на часі. Адже воно може перетворитися на інструмент політичних репресій, враховуючи нестабільну політичну ситуацію у країні», — підкреслив Юрій Лавренюк.
Він переконаний, що нині у нас достатньо органів і служб для боротьби з корупцією, і створювати нові немає потреби.
ДОВІДКА «УК»
Федеральне бюро розслідувань (ФБР) — наступник створеного 26 липня 1908 року в міністерстві юстиції США бюро розслідувань. ФБР і нині входить до системи міністерства юстиції та підпорядковане генеральному прокуророві. Його офіційний девіз: «Вірність, сміливість, чесність».
Основні сфери діяльності ФБР — боротьба з тероризмом і організованою злочинністю, контррозвідувальна робота, боротьба з наркобізнесом і тяжкими злочинами проти особистості, а також розслідування порушень громадянських прав. У віданні бюро перебуває найбільший у країні центр реєстрації злочинів та злочинців. Порядок розслідування, що проводиться ФБР, регламентований федеральним кримінально-процесуальним законодавством, рішеннями Верховного суду США, наказами, інструкціями та приписами президента і генерального прокурора. Керують роботою ФБР директор, заступник директора та начальники основних підрозділів у ранзі помічника директора. Директора ФБР призначає на посаду строком на 10 років президент США «за порадою і за згодою Сенату».
Ми в Google+