За даними екологів, понад 160 тисяч гектарів землі в Україні, яку можна було б використовувати для сільськогосподарського виробництва, займають полігони для сміття. Тут поховано майже 35 мільярдів тонн твердих побутових відходів. І щороку в нашій країні, як стверджують у Мінрегіоні, фіксують ще близько 30 тисяч неконтрольованих сміттєзвалищ різних розмірів.
Власний підхід
Чому проблеми утилізації ТПВ не вирішують в Україні, а їхня кількість лише збільшується, попри численні пропозиції західних фірм про будівництво переробних комплексів? Скільки ще трагедій, схожих на львівську, має статися, щоб запрацювали нарешті такі підприємства, і яким критеріям вони мусять відповідати? Відповіді на ці та інші запитання я приїхав отримати у Кривому Розі, одному, до речі, з найбрудніших міст України. Тут мав зустрітися з керівниками ПАТ «Центр відновлення ресурсів «Екосфера», які проводили презентацію проекту «Будівництво сучасного промислового модульного переробного комплексу в безвідходній утилізації твердих побутових, інших міських та частини промислових відходів із випуском товарної продукції».
Колектив товариства йшов до цієї важливої в його житті події 10 років разом із Всеукраїнським благодійним фондом «Екологічна Україна», фахівцями академічних і прикладних інститутів, з якими «Екосфера» провела фундаментальну дослідницьку та пошукову роботу. Тут дійшли висновку, що Україна повинна мати власні тактику і стратегію для розв’язання проблеми з відходами. Тим паче, що їх утилізація в Європі далеко не ідеальна: на континенті, як стверджують в «Екосфері», переробляють лише 30—40% відходів. Решту й досі відправляють на звалища або в топку цементних чи сміттєспалювальних заводів.
Не 75 євро, а 40 гривень
Останні показово працюють у Швеції, куди сміття доставляють навіть пароплавами (як-от з Англії). Але спалювати ТПВ не зовсім безпечно: під час їх горіння утворюється дим, насичений отруйними речовинами, від яких стовідсотково захистити довкілля не можуть навіть найсучасніші фільтри. Після спаленого сміття залишаються токсичні зола і шлаки, утилізація яких досить проблематична. Нарешті викидати в топку цінну сировину, яку Україна здебільшого імпортує, — все одно, що спалювати гроші. Це не державницька позиція.
— Крім того, утилізація ТПВ в Європі дуже дорога, — зазначає голова наглядової ради ПАТ «Центр відновлення ресурсів «Екосфера» Євген Коротков. — Тому ці витрати покривають за рахунок високих тарифів: у Франції за кубометр сміття споживачі платять майже 75 євро, в Німеччині — 50 євро. У Кривому Розі кубометр сміття містянам обходиться у 40 гривень. Закордонні фахівці радять нам підняти тариф до 15 євро (понад 440 гривень), але ми цього не зробимо. І не лише через невисокі статки городян. Прагнемо зберегти нинішні тарифи за рахунок виробництва зі сміття та реалізації високоліквідної товарної продукції. А через невеликий проміжок часу маємо намір перейти на нульові тарифи.
Задля цього у Кривому Розі розробили концепцію і проект промислового комбінату, спеціально пристосовані до умов України. Згідно з ними, з твердих побутових відходів планують відбирати 75—80% корисних матеріалів. Після глибокої переробки з цієї сировини виготовлятимуть добротну товарну продукцію. А з решти відходів, які не підлягають повноцінному відновленню, планують виробництво високоякісного палива для енергетичних модулів комбінату, що дасть змогу значно знизити витрати підприємства на виробничу діяльність: переробка частини відходів дасть змогу повністю забезпечити всі технологічні процеси власною тепловою, електричною енергією та за потреби — промисловим холодом. Тож комбінат не залежатиме від дорогих зовнішніх джерел енергозабезпечення. Їхні надлишки він зможе навіть продавати.
Підприємство-модуль
Євген Коротков охоче ділився результатами десятирічної копіткої роботи колективу «Екосфери» і особливо наголошував на перевагах, які дасть запуск промислового комбінату в Кривому Розі. Я запитав у голови наглядової ради товариства, чому саме це місто було обрано для будівництва першого українського природоохоронного гіганта, на що отримав відповідь: «Усі наші працівники — не лише жителі Кривого Рогу, а й його патріоти. Вони прагнуть зробити внесок у поліпшення екологічної ситуації в 600-тисячному місті. І якщо очистити повітря в Кривому Розі ми не в змозі, то прибрати назавжди сміття з його вулиць та околиць (у гірничих відводах шахт міста розташовані чотири полігони, заповнені ТПВ майже на 100%) — завдання цілком здійсненне».
Переконливими й грамотними були пояснення до проекту виконавчого директора товариства Олександра Щербини і начальника відділу маркетингу Юлії Писарєвої. Бо перед тим як оприлюднити свою ідею, вони досконало оволоділи нинішніми світовими технологіями переробки ТПВ, які пройшли перевірку на практиці зокрема в Україні, підібрали необхідне для роботи промислового комбінату обладнання, прорахували всі фінансові питання та ризики.
— Наш комбінат, — приєднується до розмови Олександр Щербина, — матиме модульну будову: він нагадуватиме дерево, в якому стовбур — це сортувальна лінія, а гілки — модулі глибокої стовідсоткової переробки в кілька стадій відібраних компонентів ТПВ та інших муніципальних відходів. Кожен з таких модулів — це фактично окремий комплектний завод. У проекті вперше заведено під один дах модулі, поєднання яких забезпечує оптимальний енергобаланс, безвідхідність підприємства, а також високу, понад 70%, його рентабельність.
Жіночі колготи з... пет-пляшки
Про свій проект ПАТ «Центр відновлення ресурсів «Екосфера» вперше оголосило у вересні 2016 року. Відтоді фахівці товариства переконують усіх в Україні, що відбирати з ТПВ лише пластик, макулатуру, скло та метал, частину яких переробляють у кращому разі в гранули на нечисленних вітчизняних міні-підприємствах, нині недостатньо. А ось із промисловими відходами — текстилем, деревом, гумою, які тоннами вивозять на звалища, ніхто не хоче мати справу. Крім того, сортують ТПВ (як на овочевих конвеєрах) вручну. Але навіть дуже уважна і сумлінна людина може відібрати з потоку відходів за день лише 35% корисних компонентів.
— Це неприпустимо, — каже Юлія Писарєва. — На наших полігонах гниють сотні тисяч тонн відходів, які можна повторно використати. У Китаї, наприклад, ввели плату за проїзд у метро... пет-тарою: за 20 пластикових пляшок, викинутих у спеціальні автомати, пасажир отримує квиток. До речі, знаєте, що спільного між пет-пляшкою та жіночими колготами? Їх навчилися виготовляти з цієї переробленої тари.
Щоб привчити європейців до роздільного збирання відходів, знадобилися роки (Швеція витратила на це 8 років). У нас же на це, вважають у ПАТ «Центр відновлення ресурсів «Екосфера», часу немає. Тож товариство запропонувало власний шлях: окремі контейнери для окремих видів відходів тут не виготовлятимуть. Усі ТВП українці скидатимуть в одну ємність, яку встановлять на спеціальному майданчику, закопаному на три чверті в землю. Щодня цю тару транспортуватимуть на промисловий комбінат сміттєвози, а на її місце встановлюватимуть порожні чисті контейнери.
— Щодня, бо в контейнери містяни скидатимуть і харчові рештки, які гниють, — додає Олександр Щербина. — Цю органіку комбінат перероблятиме на добрива за допомогою каліфорнійських черв’яків. Першу партію їх ми вже закупили й готуємо до роботи.
Великі можливості гуми
Продуктивно має запрацювати на комбінаті й модуль з переробки автомобільних покришок, з яких виготовлятимуть гумову крихту. З неї виробляють покрівельні матеріали (мастика, рулони, плити), біостійкий теплоізоляційний матеріал для ізоляції підлог, салонів автомобілів, тракторів, резино-асфальтові суміші для будівництва доріг, що значно підвищують довговічність шляхів, їх еластичність, стійкість до коливань температури, силу зчеплення автомобіля з дорожньою поверхнею, знижують рівень шуму, зледеніння поверхні, чутливість до розтріскування та механічної руйнації. Гумовокрихтова добавка в асфальті подовжує довговічність дорожнього покриття на 15—20 років і значно його здешевлює.
З гумової крихти роблять чудове кольорове покриття для відкритих і закритих спортивних, ігрових майданчиків, підлогу для сільськогосподарських будівель. У результаті термічної переробки зношених покришок отримують паливні оливи, гази і вуглецевий залишок, абсорбуючі та іонообмінні матеріали. Вони очищають стічні води від іонів деяких металів з ефективністю 99,5%, а абсорбенти збирають з поверхні води розлиту нафту й очищають відпрацьовані мастила.
Одне слово, промисловий комбінат може зупинити нарешті збільшення кількості сміттєзвалищ спочатку в Кривому Розі, а в перспективі (коли такі підприємства з’являться в інших регіонах) і Україні загалом.
Координаційний центр
— Але для цього, — підсумовує Євген Коротков, — нам потрібно добитися вирішення двох питань: відведення ділянки для будівництва комбінату та укладення угоди про державно-приватне партнерство з місцевою адміністрацією. Якщо це зробити вже сьогодні, то підприємство зможе запрацювати в 2019 році. 85 мільйонів євро на його будівництво ми вже знаємо де взяти. Як і обладнання, значну частину якого виготовлять за західними проектами на підприємствах України. Комбінат забезпечить стабільною роботою 350 людей, ще 200 водіїв відвозитимуть ТПВ на переробку.
Запуск комунального гіганта матиме й загальноукраїнське значення. Бо наша концепція створить умови для реалізації Державної програми поводження з відходами. Для цього потрібно лише створити єдиний координаційний орган, який, на мою думку, має діяти при Кабінеті Міністрів. Він зможе об’єднати зусилля Міністерства економічного розвитку і торгівлі, Міністерства екології та природних ресурсів і Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства. ПАТ «Центр відновлення ресурсів «Екосфера» готове взяти активну участь у роботі цього органу. Ми охоче поділимося здобутками із зацікавленими партнерами з інших великих міст та областей України.
Слушна пропозиція, як і все те, що готові зробити для України працівники товариства з Кривого Рогу.