"Нове життя Бучацького Євангелія"

РАРИТЕТИ

Сакральна рукописна книга, якій чи не 800 років, з’явиться в перекладі сучасною українською мовою 
 

За кілька місяців сучасною українською мовою має побачити світ Бучацьке Євангеліє. Його наклад становитиме щонайменше 5 тисяч примірників. Над перекладом унікального видання з давньої галицько-волинської говірки працюють не лише науковці-філологи, а й священики.

Зініціював видання Бучацького Євангелія Ярослав Фліссак, голова Тернопільського земляцтва у Києві. Майже сім років тому у розмові з міським головою старовинного міста Бучач на Тернопіллі Ярослав Антонович почув про існування такого раритету. Одразу взявся його шукати в бібліотеках, музеях та архівах Західної України. Кількарічні пошуки увінчалися великою удачею. З’ясувалося, що цінна пам’ятка зберігається у Львівському національному музеї ім. митрополита Андрея Шептицького. Цікаво, що унікальний пергаментний рукопис дійшов до наших днів в оригіналі, не вистачає хіба кількох сторінок на початку та всередині. Щоправда, палітурку йому оновили на початку ХХ ст.

Півтора року Ярослав Антонович збирав спонсорські кошти задля цієї справи. Зробили фотокопію Бучацького Євангелія й видали накладом 300 примірників. У дарунок сакральну книгу, скажімо, на Тернопільщині отримали парафії, зокрема, в Зарваниці, Чорткові, Борщові, Заліщиках, а також педучилище й інститут підприємництва та бізнесу в м. Чорткові. Її передаватимуть також у наукові інституції, великі бібліотеки та музеї. Власне, аби із змістом Євангелія змогли ознайомитися якнайбільше людей, і виник задум перекласти унікальний рукопис сучасною українською мовою.

Очільник Тернопільського земляцтва в Києві Ярослав Фліссак дарує Бучацьке Євангеліє представнику монастиря отців-василіан у Бучачі.
Фото Миколи ШОТА

ДОВІДКА «УК». Бучацьке Євангеліє на 400 років давніше від Пересопницького, на якому під час інавгурації складають присягу Президенти України. Дослідники схиляються до версії, що цю рукописну книгу творили наприкінці XII — на початку XIII століть — у час князювання Романа Мстиславовича, який об’єднав Галицьке та Волинське князівства, або в пору дитинства його відомих в українській історії синів Данила та Василька. 

У поле зору дослідників книга потрапляла не часто. В наукових колах про нього заговорили вперше 1888 року, коли цінну пам’ятку показали на виставці старожитностей у Львові. Палеографічний та філологічний опис цієї давньої сакральної книги опублікував 1912 року відомий мово- та музеєзнавець, етнограф Іларіон Свєнціцький.

На підставі дарчого запису, який зроблений в XV ст., дослідники вважають, що початковим місцем зберігання, а отже, можливо, й написання став монастир с. Городище поблизу Володимира-Волинського. Нинішню ж назву — Бучацьке Євангеліє – рідкісне рукописне видання отримало від того, що пізніше його зберігали на Тернопіллі в місті Бучач, у тутешньому Хрестовоздвиженському монастирі отців-василіан.