Юрій НЕСТЕРЯК,
докторант НАДУ для «Урядового кур’єра»
Світ довкола нас невпинно глобалізується, і водночас загострюється міжнародна конкуренція. Центральною ареною зіткнень і суперництва різновекторних національних інтересів стає інформаційний простір. Навіщо воювати, застосовувати зброю, коли послабити чи завдати помітної шкоди безпеці конкурентної країни, яка не має міцної й надійної системи захисту від негативних інформаційних впливів, можна за допомогою сучасних ІТ-технологій?
Уже зрозуміло, що інформаційні простір, ресурси, інфраструктура та ІТ-технології істотно впливають на рівень і темпи соціально-економічного, науково-технічного та культурного розвитку. Від них залежить ефективність і результативність управлінських рішень у центрі й у регіонах.
Обсяг, швидкість і якість обробки інформації впливають на методи управління соціальними та економічними процесами, фінансовими і товарними потоками, забезпечують аналіз і належне прогнозування розвитку внутрішнього й зовнішнього ринків. З допомогою інформаційних технологій визначаються структура і якість озброєнь, ефективність дій силових відомств, Митної та Податкової служб, Збройних сил тощо.
Застосовуючи інформаційні інфраструктури, виконавча влада держави оперативно і компетентно спроможна виокремлювати найгостріші науково-технічні й екологічні проблеми, відстежувати їхній розвиток і прогнозувати наслідки для економіки й довкілля.
«Перевага найбільш розвинених країн у сфері програмних матеріалів та електронних продуктів гарантує їм домінування в інформаційній сфері», — зазначено у щорічному Посланні Президента до Верховної Ради «Про внутрішнє і зовнішнє становище України в 2013 році». Водночас у цьому програмному документі наголошено, що інформаційна складова, дедалі набуваючи ваги, стає визначальним елементом національної безпеки.
У пошуках рівноваги
Фахівці кажуть, що інформаційна безпека в наш час стає невід’ємною складовою кожної зі сфер національної безпеки. Водночас вона важлива самостійна сфера гарантування нацбезпеки.
Ідеться про оптимальний баланс між відкритістю та закритістю інформації. Тобто між намаганням максимально розширити доступ громадянина до державної, комерційної, наукової, освітньої, персональної та іншої інформації, збереженням її цілісності, достовірності, юридичної значущості. І водночас забезпеченням максимальної захищеності та обмеженої доступності інформації конфіденційного характеру.
Інформаційна безпека має на меті оперативно передбачати й усунути зовнішні та внутрішні загрози інформаційно-комунікаційному простору, зокрема загрози цілісності та конфіденційності інформації, неушкодженості апаратно-програмних засобів тощо.
Ще одне її призначення — не припуститися суспільно-інформаційних загроз, як-от неправомірне обмеження доступу громадян до інформації, закритості владних процесів, незадовільної якості інформаційних послуг. Щоб реалізувати окреслені завдання, виконавчій владі нашої держави слід було виробити комплекс нормативно-правових, організаційно-технічних і методичних засобів протидії загрозам інформаційної безпеки.
Ще донедавна експерти вказували нам на недосконалість нормативного забезпечення для розвитку інформаційної безпеки, брак достатньої фінансової підтримки відповідних заходів, неналежний рівень профпідготовки ІТ-фахівців з цієї проблеми і навіть на нестачу конкурентоспроможних вітчизняних рішень щодо забезпечення інформаційної безпеки.
Однак нині приємно зазначити, що наша держава зробила відчутні кроки для подолання окреслених перепон і виходу на шляхи повноцінної глобалізації інформаційних процесів, що ∂рунтуються на засадах повної електронної взаємодії та забезпечення непорушності права конфіденційної інформації.
Ресурси під надійним замком
Виявилося, що у нас є необхідна нормативна база, бюджетні кошти, тямущі висококласні спеціалісти і власне, українське, проте конкурентне на ринку ІТ-технологій рішення, як належно захистити державну інформацію передусім для таких структур як Міноборони, СБУ, Служба зовнішньої розвідки, МВС, Державна служба надзвичайних ситуацій, Державна податкова служба та деяких інших.
Маємо на увазі успішну реалізацію у стислі строки (менш ніж за три місяці) проекту «Створення виділеної телекомунікаційної мережі спеціального призначення», який здобув позитивні висновки і його підтримав Мінрегіонбуд, зокрема така авторитетна його установа, як ДП «Укрдержбудекспертиза».
Генпідрядником проекту стало ДП «Українські спеціальні системи», що перебуває в управлінні Державної служби спецзв’язку та захисту інформації, фахівці якого виконали значний обсяг складних робіт з прокладання мереж, які об’єднали столицю не лише з усіма регіональними центрами, а й із кожним із 535 районів країни.
Додатком до розпорядження Кабінету Міністрів від 12 жовтня 2010 року, що затверджував умови проведення конкурсу з продажу пакета акцій цього стратегічного для телекомунікаційного простору країни об’єкта, передбачалося «створення протягом двох років від дати переходу права власності на пакет акцій товариства в інтересах функціонування Державної системи урядового зв’язку та відомчих мереж спеціального зв’язку спецспоживачів виділеної телекомунікаційної мережі спеціального призначення та безоплатну передачу цієї мережі у державну власність з віднесенням її до сфери управління Держспецзв’язку».
Попри складнощі із залученням капітальних інвестицій з державного бюджету, Президент України доручив уряду знайти кошти для встановлення телекомунікаційного обладнання на спеціальній мережі. Його допомога і особистий контроль керівництва держави значно прискорили реалізацію проекту. Нині мережу збудовано, встановлено надсучасне обладнання двох провідних у цій сфері іноземних фірм. Вона стала гідним подарунком вітчизняних фахівців у сфері ІТ-технологій до чергової річниці Незалежності України.
З 1 вересня систему ТМСП введуть у дослідну експлуатацію, а з початку наступного року вона працюватиме на повну силу, гарантуючи інформаційну безпеку держави. Проектанти передадуть усе обладнання та кабельні мережі для обслуговування Держспецзв’язку — спеціалісти цього відомства вже пройшли необхідну підготовку.
Отже, країна отримала ефективну й надійну систему телекомунікаційного зв’язку. Сподіваємося, вона унеможливить будь-які спроби невмотивованого втручання у сферу державних інтересів, зокрема таких загроз, яким піддавався сайт ЦВК під час останніх виборів до Верховної Ради, чи хакерських атак на державні органи влади, пов’язаних зі спробами правоохоронців перевірити діяльність українського файлообмінника.