Посадити російського агресора, який потоптав усталені норми післявоєнного устрою, за стіл переговорів цивілізований світ намагається вже майже рік. Однак ні заклики до здорового глузду, ні спроби дипломатичного врегулювання, ні намагання тиснути економічно результатів не дали. Лише тоді, коли міжнародне співтовариство заговорило про можливість надання воєнної допомоги жертві агресії, гальма спрацювали: 12 лютого у Мінську за участі президентів України Петра Порошенка, Франції — Франсуа Олланда, Росії — Володимира Путіна, канцлера Німеччини Ангели Меркель і Тристоронньої контактної групи підписали два документи: Комплекс заходів з виконання мінських угод та Декларацію лідерів країн нормандського формату.
Спільна позиція дала ефект
Мабуть, якби наші потенційні союзники у своїх діях керувалися сентенцією Ніцше про те, дипломатія — це потреба гладити собаку доти, доки не підготують намордник, миру можна було б досягти значно раніше без величезних людських втрат і руйнації інфраструктури велетенського промислового регіону.
Нині на позитивні результати мінських переговорів у нормандському форматі сподівається весь світ. Недарма до столиці Білорусі з’їхалися понад 500 журналістів, щоб висвітлювати перебіг подій. А показувати і писати було про що навіть ще до початку переговорів. Тут вам і традиційне запізнення Путіна, яке, на його переконання, мало б додати йому ваги, а насправді свідчить лише про недипломатичну, а точніше, хамську поведінку, і гавкання російського журналіста, який став посміховиськом для всього світу, на представників українських ЗМІ.
Що ж до самих переговорів, то вони почалися проти ночі й тривали з невеликими перервами понад 14 годин. Причому в повній секретності, що, вочевидь, більше влаштовувало агресора. Адже саме він не хоче афішувати, що тисне на Україну, диктуючи їй не лише державний устрій, а й визначаючи зовнішньополітичний вектор її розвитку. Про що говорили, хто чим поступився і до чого домовилися, світ не знав ні під час переговорів, ні після того, як надійшли повідомлення про їх закінчення.
Наскільки важким був переговорний процес, свідчать слова Петра Порошенка про те, що «поки що ніяких хороших новин» немає, оскільки умова, висунута російською стороною, була «неприйнятною». Однак «ми продовжуємо працювати і працюємо безперервно у всіх можливих форматах», цитують світові ЗМІ главу МЗС України Павла Клімкіна.
У тих відомостях, що просочувались у засоби масової інформації, йшлося про можливе перемир’я з 14 лютого і відведення важкої зброї та створення зони безпеки. Мовляв, саме такий підсумковий документ після закінчення зустрічі «нормандської четвірки» передали контактній групі. Однак чи є Комплекс заходів для реалізації мінських домовленостей (саме так називається документ, який потрапив до рук журналістів) остаточним варіантом угоди, ніхто не знав до останнього.
Конкретно і по пунктах
Нарешті інформагентство Інтерфакс-Україна, посилаючись на слова Петра Порошенка, повідомило, що на переговорах у Мінську таки було досягнуто домовленості про виведення всіх іноземних військ з України. Глава держави наголосив, що наші прикордонники до кінця 2015 року повинні повністю відновити контроль над кордоном з Росією.
Не менш важливою була й заява, що про жодну автономію на сході України чи федералізацію рішення не приймали, хоч Україні на переговорах висували неприйнятні умови та ультиматуми. І вже з 15 лютого повинен бути припинений вогонь, а протягом 19 днів — звільнені всі заручники, зокрема й Надія Савченко.
Що режим припинення вогню на Донбасі почне діяти з 15 лютого, підтвердив і президент РФ. Він додав, що відведення важкого озброєння для українських військ здійснюватиметься від нинішньої лінії зіткнення, для бойовиків — від лінії, узгодженої 19 вересня в рамках мінських домовленостей.
Заявив Путін і про досягнуті домовленості щодо дострокового політичного врегулювання кризи, які містять проведення конституційної реформи в Україні, в рамках якої має бути враховано законні права людей, які проживають на території Донбасу, вирішення прикордонних питань «за узгодженням» із бойовиками. Ідеться й про цілий комплекс економічного та гуманітарного характеру.
Мабуть, ідеться про положення з декларації лідерів чотирьох країн на підтримку Комплексу заходів з виконання мінських угод, ухваленого 12 лютого 2015 року. У ній вони «поділяють переконання в тому, що зміцнення співпраці між Європейським Союзом, Україною і Росією сприятиме врегулюванню кризи».
Найголовніше, що «нормандська четвірка» у декларації за підсумками вчорашніх переговорів підтвердила повну повагу до суверенітету і територіальної цілісності України. Вона твердо переконана в безальтернативності мирного врегулювання й «цілком готова з цією метою вжити будь-яких можливих заходів як окремо, так і спільно», використовуватиме свій вплив на відповідні сторони, щоб посприяти виконанню підписаного Комплексу заходів.
Сказано у декларації й про створення контрольного механізму для виконання мінських угод. Ідеться про те, що лідери держав-підписантів проводитимуть зустрічі з регулярною періодичністю на рівні високих посадовців, які представляють міністерства закордонних справ. Вони також підтримують тристоронні переговори Україна — ЄС — Росія щодо асоціації України і Євросоюзу.
Насамкінець лідери чотирьох країн наголошують на своїй відданості ідеям створення спільного гуманітарного та економічного простору від Атлантики до Тихого океану на основі повної поваги до міжнародного права та принципів ОБСЄ.