СИТУАЦІЯ

Механізм накладення штрафів Антимонопольним Комітетом є вибірковим, що не сприяє зміцненню довіри до цієї державної інституції

Торік 17 листопада в «Урядовому кур’єрі» було опубліковано статтю «Честь мундира дорожча від істини?» В ній ішлося про те, що ТОВ «Селком» не погодилося з рішенням Антимонопольного комітету, який визнав його порушником антиконкурентного законодавства і наклав штраф розміром 3,87 мільйона гривень плюс стільки ж пені. Керівник підприємства Василь Омельченко, який все життя пропрацював в енергетичній сфері, зокрема 11 років заступником генерального директора Чорнобильської АЕС після аварії на ній, оскаржив дії АМКУ в суді. Оскільки вважає, що шляхом накладання непомірних санкцій «Селком» намагаються не лише усунути з ринку послуг, які він надає українським й закордонним енергопідприємствам, а й остаточно знищити на догоду конкурентам. Рішення кількох судів у цій справі винесено на користь держструктури, проте відповідей на деякі питання, які є важливими для розуміння суті справи, так і не одержано.

Шкідлива звичка — працювати «по-білому»

Про що свідчить, приміром, такий показник: підприємство, в якому працює всього 49 фахівців, сплачує до бюджетів різних рівнів понад 5 мільйонів гривень податків щорічно? Передусім про те, що тут зарплату одержують офіційно, а не в конвертах. Тобто працюють, так би мовити, по-білому, не обманюють державу та не ховають свої гроші в офшорах як наші олігархи. Причому сильний цей колектив не матеріальною базою у вигляді купи залізяччя, а своїм інтелектом та високим професіоналізмом. Середній вік працівників — 42 роки. Лише 20% з них мають одну, решта — по дві вищі освіти. Знання мов обов’язкове, оскільки партнерами є представники німецьких, швейцарських фірм, а працювати доводиться на енергетичних об’єктах кількох європейських країн.

На відміну від різних лівих фірмочок, які, зірвавши куш на тендері, потім шукають спеціалістів, що можуть хоча б змонтувати продане ними начиння, «Селком» займається проектуванням обладнання для енергетичних об’єктів, його постачанням, монтажем та сервісним обслуговуванням. Тобто працює так, як це прийнято у високорозвинутих європейських країнах: фірма, яка поставляє обладнання, відповідає за його роботу. Навіть те, що підприємство є атестованим ДП НАЕК «Енергоатом» постачальником обладнання для систем безпеки АЕС, свідчить багато про що. Зокрема про рівень підготовки та відповідальності його спеціалістів. Адже після Чорнобильської катастрофи, мабуть, нікому не треба пояснювати, що таке безпека на енергогенеруючих об’єктах загалом і АЕС зокрема.

Однак генеральний директор «Селкому» Василь Омельченко, окрім таланту менеджера та організатора, має ще один: своїм небажанням брати участь у сумнівних фінансових схемах він створює проблеми тим, хто плутає державну кишеню з власною. І, мабуть, саме в цьому варто шукати витоки проблем, які час від часу виникають у підприємства.

Ви проти корупційних схем? Тоді начувайтеся!

Перший чорний період у роботі «Селкому» почався майже десять років тому. Тоді підприємство ледь не рік «трусили» перевіряльники з СБУ. Порушень у роботі чи зловживань не знайшли, проте нерви попсували всім добряче. А причиною такої «уваги» стала подія міжнародного рівня. Саме тоді існувала домовленість про надання російською стороною технічного кредиту Україні — кількох десятків мільйонів доларів. Його частиною мало бути обладнання для українських АЕС, яке виготовляли на Оренбурзькому заводі «Інвертор». На Рівненську АЕС навіть навідувався тодішній Надзвичайний і Повноважний Посол Російської Федерації в Україні, спеціальний представник Президента РФ розвитку торговельно-економічних відносин з Україною Віктор Чорномирдін. Оскільки він родом з Оренбурзької області, то його бажання допомогти землякам зі збутом продукції зрозуміти можна. Але на заваді просуванню інтересів російської сторони став гендиректор «Селкому». А протестувати проти цих поставок у нього були досить вагомі причини.

Річ у тому, що обладнання, зокрема агрегати безперервного живлення, виготовлене на оренбурзькому підприємстві, було морально застарілим. Оскільки ж у 2001 році було затверджено нові галузеві стандарти, згідно з якими підвищено вимоги до такого обладнання, то на АЕС здійснювали модернізацію. Застаріле, російського виробництва, демонтували і замінювали спроектованим під нові вимоги швейцарським і німецьким. До честі тодішнього генерального директора Рівненської АЕС, він підтримав Василя Омельченка і відмовився від встановлення застарілих російських агрегатів безперервного живлення. Пізніше фахівці «Селкому» провели роботи з обслуговування і модернізації гарантованого енергоживлення майже на всіх блоках АЕС. Проте своєю непоступливістю вони явно зачепили чиїсь інтереси, що й вилилося у тривалу перевірку підприємства працівниками СБУ.

Цікава деталь для роздумів: поставка у 2005 році німецького щита постійного струму, його монтаж і введення в дію фахівцями «Селкому» коштувало АЕС приблизно чотири мільйони гривень. Позаминулого ж року аналогічне обладнання, начебто вітчизняного виробництва, яке поставило вже інше підприємство, чомусь обійшлося майже втричі дорожче.

Наступним випробуванням на міцність стала для підприємства поставка обладнання на Запорізьку АЕС вартістю 25 мільйонів гривень. «Енергоатом» не поспішав розраховуватися за нього, хоча лише за розмитнення «Селком» заплатив майже 5 мільйонів. Причина банальна — керівник одного з підрозділів державного підприємства обіцяв сприяти поверненню грошей після кількамільйонного «відкату». Скарги гендиректора «Селкому», адресовані Верховній Раді, сприяли звільненню з посади любителя дармових грошей. Але нині він уже сам народний депутат. А те, що державний уповноважений, який за минулої влади розпочав антимонопольне розслідування, був звільнений після того, як в «Селкомі» з’ясували і поскаржилися на те, що в нього немає юридичної освіти, в АМКУ можуть взагалі сприймати як особисту образу. Тож, виходячи з вищеназваних фактів, нинішні неприємності у підприємства невипадкові. А ось наскільки вони вмотивовані, варто, очевидно, проаналізувати.

Безпека АЕС має перебувати під контролем не «народних умільців», а висококваліфікованих спеціалістів. Фото Володимира ЗAЇКИ

Якщо немає підстав, то можна підставити?

Загалом складається враження, що ні в Антимонопольному комітеті, ні в судах не хочуть чути аргументів, які наводять юристи «Селкому». Як і те, що розслідуванням справи мали б займатися слідчі органи, оскільки там цілий букет порушень кримінального характеру. Зокрема підробка документів, зловживання службовим становищем, завдавання державі збитків в особливо великих розмірах, на що вказують у своїх зверненнях та скаргах представники підприємства в різні правоохоронні та державні інстанції.

Нагадаємо, «Селком» оштрафували на 3,87 мільйона, а «Апекс», який виграв тендер та одержав майже на 700 тисяч більше, ніж насправді коштує продана ним акумуляторна батарея для обленерго, — на дві тисячі гривень. Обидві фірми було звинувачено в узгоджених антиконкурентних діях. Але чи були ці дії такими насправді?

Як свідчить пояснення генерального директора Василя Омельченка з приводу звернення Спілки інвалідів Чорнобиля до Президента України, в якому вони стали на захист того, хто разом з ними брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, все зовсім не так однозначно, як трактують в АМКУ. Зокрема після того, як підприємству була надана можливість ознайомитися з матеріалами антимонопольного розслідування, там побачили чимало порушень законодавства. Так, тендерний комітет АК «Харківобленерго» закрив, так би мовити, очі на перевищення ціни тендерної пропозиції над граничним розміром фінансування, відсутність у працівника «Селкому» В’ячеслава Пономаренка належних повноважень, недійсну довідку про податки тощо. У свою чергу Антимонопольний комітет залишив без уваги факти, на які вказувало керівництво «Селкому». В тому числі на фальсифікацію В’ячеславом Пономаренком документів, перевищення ним повноважень та чисельні порушення законодавства замовниками торгів, які, найімовірніше, вказують на змову між «Апексом» та «Харківобленерго». Одне слово, складається враження, що «Селком» вирішили усунути з ринку на догоду конкурентам, які будуть більш зговірливими, коли йтиметься про непрозорі фінансові схеми. Внаслідок цього держава штрафу не одержить, оскільки платити його нізвідки, бюджет недоодержуватиме щорічно понад 5 мільйонів гривень, а головне — постане питання безпечної роботи енергогенеруючих об’єктів, зокрема АЕС.

Факти для роздумів

Уся історія «підстави» «Селкому» детально описана в попередній публікації, тому не повторюватимемось. У цьому ж випадку варто, мабуть, звернути увагу на те, наскільки об’єктивним у своїх розслідуваннях може бути Антимонопольний комітет. І для цього варто поцікавитись, як діяльність АМКУ оцінює найвищий орган фінансово-економічного контролю в державі — Рахункова палата України. Ось лише кілька цитат із рішення її колегії щодо звіту АМКУ за 2010 рік, оприлюднених прес-службою РП: «…процедура накладення штрафів Антимонопольним комітетом України є непрозорою... Так, за безпідставне підвищення цін на бензин і дизельне пальне на п’ять підприємств-операторів на ринку нафтопродуктів було накладено штраф у сумі 139 тисяч гривень, фактично — по 27,8 тисячі гривень з кожної фірми. Визначення подібних розмірів штрафів є необ∂рунтованим, більше того — такі мізерні стягнення не сприяють ефективному запобіганню зловживанням на ринках із мільйонними прибутками».

А тепер витяги з висновків колегії РП за 2011 рік. «Потребує вдосконалення процедура накладання Комітетом штрафів на порушників антимонопольного законодавства. У звіті недостатньо інформації, яка пояснювала би причини встановлення тих чи інших розмірів штрафів. Немає даних про наслідки скоєних порушень, суми незаконно отриманого прибутку, фінансовий стан порушників, їхнє реагування на факт встановлення порушення (наприклад, наскільки порушник є злісним)».

І ще один факт, оприлюднений вже у звіті Антимонопольного комітету за минулий рік. «Дії ТОВ «ВЕСТА СЕРВІС», що займає монопольне становище на ринку роздрібної торгівлі високооктановими бензинами, які полягали у встановленні економічно необгрунтованих цін реалізації високооктанових бензинів, зокрема бензинів А-95, А-95 євро, та у встановленні економічно необгрунтованих цін роздрібної реалізації дизельного пального, визнані порушенням законодавства про захист економічної конкуренції… За вчинені порушення на ТОВ «ВЕСТА СЕРВІС» накладено штраф у розмірі 500 тисяч гривень».

А тепер порівняймо це ТОВ з його 140 АЗС й експлуатацією понад 10 нафтобаз і «Селком» з його 49 працівниками, головною матеріальною базою якого є світлі уми професіоналів. І розміри штрафів відповідно — 0,5 мільйона і 3,87 мільйона гривень. Яке під∂рунтя таких підходів? Можливо, над цим замисляться і в судових інстанціях?