Днями подзвонила знайома вчителька-пенсіонерка, в квартирі якої з десяток років справжнім господарем почувається розкішний котисько з напрочуд розумними очима, із запитанням: «А правда, що представники однієї з відомих партій разом з двірниками скоро ходитимуть по квартирах і переписуватимуть котів?» Почувши таке, я на якийсь час просто зависла: з гречкою й партійними агітками представники партій і окремих «діячів» — ходили, з пропозиціями «прикрасити балкон» рекламою діяльності свого боса — теж, а ось до поквартирного перепису чотирилапих, коли в країні давно ніхто людей не рахував, хоч спливли всі прийнятні терміни, якось розумом не доходили! «Так депутати ж хочуть усіх власників домашніх тварин обкласти податком», — допомогла вона вийти зі ступора, а я зрозуміла, що йдеться про сумнозвісний законопроект № 7220, поданий у парламент групою депутатів, які намагаються переконати суспільство, що переймаються долею, на їхній погляд, нещасних тварин. Кого цікавить собачо-котяче питання, легко згадає, який ґвалт через це був здійнятий минулого місяця у соцмережах.
Не знаю, як кого, а мене насправді дуже здивувала нібито нагальна необхідність цього документа. І це тоді, коли в країні йде війна, гинуть наші люди на сході. Коли ми ніяк не можемо виборсатися з економічних негараздів, навіть якщо комусь і здається, що реформи таки дають певний позитив. Біда у тому, що простим людям досі навіть окуляри з товстими скельцями не дають змоги його роздивитися. Коли купа проблем у сфері житлово-комунального господарства, які якщо й розв’язуються, то чомусь якось однобоко. Візьміть до прикладу нещодавно ухвалений закон про зміну правил гри саме в оплаті за житлово-комунальні послуги. Чомусь пеню для боржників народні обранці передбачили, а ось про відповідальність постачальника послуг за її низьку якість (от що реально робити, якщо з гарячого крана тече літепло?!) «забули»! І саме в такий складний для країни час група з двох десятків народних обранців, як той Пилип з конопель, вискочила із цим «собачим» законопроектом. Мовляв, це так по-європейськи…
Йдеться про обов’язкову реєстрацію котів і собак (добре, що не рибок!), а також екзотичних тварин задля створення електронної бази даних, штрафи за знущання над звіриною, за використання їх для жебракування, за неприбрані на вулиці собачі «привіти», а також — це ж додуматись треба було! — обов’язкова біостерилізація усіх домашніх улюбленців, котрі «не мають породної цінності». Тут навіть не треба занурюватись у пропоновані нардепами новації, досить згадати визначення біології, яке всі (ну, хто уроки не прогулював і таки бодай в очі того підручника бачив) вивчали ще в школі. Так от, з давньогрецької частинка «» означає життя, а «» — слово, наука, тобто йдеться про систему наук, яка вивчає життя в усіх його проявах. І як у цьому контексті розуміти вигаданий законотворцями термін «біостерилізація»? Як «знищення життя», та ще й піднесене до норми закону? Це, якщо хто забув, більш точно називається іншим терміном — геноцид. Люди добрі, а чи не здається вам, що давати й відбирати життя — трохи не ваша парафія?! А що, як у Всесвіту інші наміри?!
Вражаюче виглядають і воістину драконівські штрафи за невиконання пропонованих норм. Якщо врахувати, що, приміром, реєструвати котів-собак власників хочуть змусити у ветклініках (досі, приміром, усіх породистих собак господарі, якщо хочуть, реєструють у Кінологічній спілці України), то якось так ну дуже схожа ця норма на лобі ветеринарного бізнесу. І не просто реєструвати (звісно, за ваші гроші будь-яка забаганка), а ще й придбати жетон і чіпувати тваринку, тобто піддати її додатковому болю, а отже стресу. Та ще й потім водити собак і носити котів у ветклініки щотри роки, інакше штраф. А якщо ви раптом переїжджаєте, нардепи хочуть зобов’язати вас теж попередньо доповісти про свої наміри ветеринарам. Інакше штраф.
Штраф загрожує і тим господарям, чиї коти-собаки «незаплановано завагітніють» (одна позиція для того, щоб «зняти» гроші), народять вдома без дозволу (ще одна), а не у ветеринарній клініці під наглядом лікаря і, звісно, за солідну суму. Якщо господаря спіймають на гарячому вперше, це «обійдеться» в 5.100 гривень, повторно — вже 20.400 гривень (враховуючи приблизну кількість собак і котів, спрогнозовану зоозахисниками, з кишень українців хочуть вилучити щонайменше 2 мільярди гривень). І нікого при цьому не хвилює, скільки в середньому отримує на місяць пересічний українець і що він часто-густо ділиться зі звіриною кашею зі своєї миски. Що цікаво, крайніми тут хочуть зробити поліцейських, котрі — замість того, щоб шукати справжніх злочинців, — змушені будуть вести партизанську війну із собачниками. Бо досі на територію своєї приватної власності людина має право не пускати ні ногою. Чи не так?
Найбільш доречною нормою виглядає хіба що пропозиція створення переліку потенційно небезпечних порід собак (та й то спочатку варто було б порадитися з досвідченими кінологами), а їхніх власників — зобов’язати надавати довідки від психіатра й від дипломованого кінолога, який має навчити утримувати таку тварину. Та, враховуючи наші реалії, чомусь здається, що на конвеєр стане торгівля такими довідками.
До речі, у пояснювальній записці до законопроекту сказано, що його впровадження не потребує додаткових фінансових витрат. А за чий рахунок мусять бути облаштовані притулки, де пропонують утримувати тих тварин, від яких відмовилися господарі?! Враховуючи розміри штрафів, неважно передбачити, скільки нещасних відразу опиниться просто неба, як тільки їхні господарі, що досі діляться з ними своїм шматком хліба, рятуючи від жорстокої долі безхатьків, зіткнуться бодай з привидом таких фінансових покарань. Розумію, що сидячи на Грушевського під куполом, навряд чи побачиш, як живеться 95% власників і породистих, і безпородних тварин. Тож поки не пізно, може, таки є сенс над цим замислитися?!