Минулого курортного сезону одеські готелі, як, власне, й українські загалом, самі вирішували, варто чи не варто їм сертифікувати свої послуги. Як відомо, обов’язковість такої процедури було скасовано.

З одного боку, це полегшило життя підприємцям: готельні працівники радіють, що їх тепер «не змушуватимуть платити за повітря» — адже за сертифікацію треба давати гроші уповноваженим структурам. Як от, приміром, держпідприємству «Одесстандартметрологія».Тим часом його гендиректор Антон Гукасян каже  й про другий бік медалі. Він побоюється, що може повторитися ситуація, що склалася після відміни Кабміном обов’язкової сертифікації харчових продуктів, — «їхня якість стала жахливою». Саме з обов’язковою сертифікацією Антон Гукасян пов’язує відносне благополуччя в готельній справі області: «За останні 10 років у нас не було жодного випадку отруєння харчовими продуктами».

Наслідки скасування обов’язкової сертифікації готельних послуг наразі суто статистичні —  кількість сертифікованих об’єктів зменшилася десь на третину. З-поміж понад 900 санаторіїв, баз відпочинку, дитячих таборів сертифікати мають лише 228. У деяких районах кількість сертифікованих об’єктів недотягує і до 10%.

Казати, що це неодмінно призведе до якихось лихих наслідків, напевне, не варто. Адже сертифікація — це не єдиний спосіб нагляду за якістю послуг, що надаються об’єктом розміщення. Власне, такий документ потрібен передусім тим підприємствам, котрі претендують на доволі високу планку якості і прагнуть мати вигідний вигляд на тлі конкурентів. Можна назвати кілька причин, з яких готельні заклади замовляли й замовлятимуть сертифікацію добровільно.

Антон Гукасян посилається на спостереження рестораторів, котрі кажуть, що наявність сертифіката ледь не на половину зменшує кількість перевіряючих. Адже цей документ засвідчує, що заклад усунув вади, що могли б зацікавити контролерів. «Для них немає сенсу досліджувати ті позиції, котрі вже були закриті під час проходження сертифікації», — підтверджує це спостереження директор одного з одеських тризіркових готелів. Вона каже, що її заклад пройшов процедуру добровільно — адже без неї не можна отримати зірок, котрі приваблюють клієнтів. Обійтися без сертифікації можуть об’єкти розміщення економ-класу, котрі не приховують, що послуги їхні  мінімальні. Такі заклади зосереджені переважно за межами Одеси, тож  по сертифікати вони підуть тоді, коли на тих околицях з’явиться сяка-така інфраструктура і  виникне конкуренція, що змусить всіляко підкреслювати вигоди свого підприємства.

В Одесі, де вже склався ринок готельних послуг у вельми недешевому сегменті, й нині можна сподіватися на активну добровільну сертифікацію.

Антон Гукасян завважує, що  розраховує на свідомість бізнесменів та їхню відповідальність перед клієнтами, котра має підвищуватися одночасно з пом’якшенням законів. «Все має врегулювати ринок, — каже голова одеського обласного відділення Антимонопольного комітету Юрій Кравець, — коли клієнт звертатиме увагу на документ, який підтверджує  якість послуг, то готель радше за все подбає про його наявність».

Звідси необхідність і пропаганди деяких нюансів готельної справи серед пересічних громадян. Щоб знали хоча б приблизно, чого варта кожна зірка на готельній табличці і куди слід звертатися, коли хтось приписує собі ці зірки безпідставно.

«В Інтернеті є готелі, котрі не сертифіковані як об’єкти розміщення, проте позиціонують себе як 4—5-зіркові, до рівня яких і близько не дотягують», — каже начальник відділу ДП «Одесстандартметрологія» Ігор Забалуєв, — тобто споживача обдурюють ще до того, як він приїхав на відпочинок».

А такі фокуси не можуть бути пробачені навіть за найм’якшого контролю за бізнесом.

Головний антимонопольник області Юрій Кравець попереджає, що штрафи за деякими порушеннями щодо добросовісної конкуренції можуть сягати 10% річного обігу. При цьому він, однак, зазначив, що фальшивих зірок під час перевірки його відомством офіційних буклетів та вивісок в Одесі не виявлено. Дезінформація поширюється лише Інтернетом, особливо коли  розміщується не на офіційному сайті.