Картина, яку довелося бачити ще на початку 90-х, досі не йде з пам’яті. Поблизу центрального ринку в Сумах біля входу в магазин лежав юнак 20–22 років. Худий, виснажений, він силкувався підвестися, однак рухи в нього були рвійні, конвульсійні, розмашисті — на п’яні зовсім не скидалися.

Коли під’їхала карета «швидкої» і медики оглянули пацієнта, стало зрозуміло: хлопець добряче передозувався наркотиками. І забрали тоді його не до витверезника чи міліції, а до наркологічного диспансеру. Як зараз чую слова однієї жінки, яка стояла поруч: юнак уже не жилець на цьому світі, дні його пораховані. І вона мала рацію.

Звідтоді минуло не менше двох десятиліть. Безсумнівно, того чоловіка немає серед живих. Так само пішли з життя, вважай добровільно, тисячі його ровесників, молодших і старших співгромадян. Бо «чорна» статистика чітко фіксує зростання випадків смертності від наркотиків, які «працюють» смертельною косою набагато завзятіше, ніж алкоголь чи куриво (хоча й останні не втомлюються на житейському полі).

Ось тільки якщо тоді, на початку 90-х, подібні наркотичні прояви траплялися рідко, нині смертельно небезпечна шагренева шкіра наркоманії неухильно стягується, страшним спрутом оповиває нові і нові жертви. І найжахливіше: затягує туди молодих людей, на яких усі сподіваються і розраховують, як на наше спільне майбутнє.

Ще тривожніше, що до наркотичних тенет потрапляють студенти — юнаки і дівчата, які навіть не встигли ні пожити, ні здобути освіту. Здавалося б, у вищих навчальних закладах господарює особлива атмосфера — пізнання, допитливості, наукових відкриттів. Але…

Недавно сумські правоохоронці затримали на гарячому 17-річного хлопця, який щойно почав навчатися в одному з вишів області. Вирішив підзаробити тим, що продавав… марихуану. Але замість 50 чи 60 гривень за порцію отрути отримає не менше п’яти років тюремного ув’язнення.

На жаль, той випадок не поодинокий. Порушено кримінальну справу проти ще одного студента — 22-річного юнака. Він також попався на торгівлі коноплею, але в дрібніших обсягах. Відтак «світить» йому небо в клітинку щонайменше на три роки.

Проти наркотичного зілля бореться весь світ — і Україна не виняток. Якби скласти всі заходи і методи боротьби, що їх застосовують правоохоронці, а заодно і громадськість, батьки, освітяни, медики, то одержали б велетенські підручники на десятки тисяч сторінок. На жаль, ці сторінки поки що не дають ефекту, на який розраховуємо. Хоча, звичайно, стали певним заслоном і пересторогою, врятувавши тисячі чиїхось життів.

Немає і навряд чи можуть бути якісь рецепти від наркотичної біди. У першу чергу все залежить від кожної конкретної людини: з ким вона товаришує, де проводить вільний час, які цінності сповідує. Але коли в ресторані люб’язно пропонують побавитися кальяном чи, в гіршому випадку, причаститися до травички, то чи не є це першим делікатно-м’яким запрошенням до зовсім іншого світу — туманного, задурманеного, окутаного примарною насолодою? І добре, якщо в юнака чи дівчини вистачає розуму обійти цю небезпеку далекою дорогою. А якщо спрацьовує інстинкт череди: куди всі — туди і я?

Тож ніколи і ніде не завадить обачність і усвідомлення простої істини: подібна штучна насолода неминуче обертається не просто гіркотою, а веде до найстрашнішого і найжахливішого фіналу.