Уже звичною мантрою, під акомпанемент якої обважених і обрахованих покупців переконують, що вони самі винні, стали заклики оминати стихійні ринки. Однак, як засвідчило засідання прес-клубу реформ у Житомирі за участі керівників державного підприємства «Житомирстандартметрологія» та реорганізовуваної Інспекції з питань захисту прав споживачів, на офіційних базарах належного порядку теж немає.
Беззаконня у кубі
Темою розмови стали положення нової редакції Закону «Про метрологію та метрологічну діяльність», що набув чинності 1 січня цього року. На відміну від столичних кабінетів, де заявляють про його високу ефективність, на місцях звучить більш ніж твереза думка лише про видимість ефектності.
Ідеться навіть не про гарантування якості харчових продуктів чи протидію нахабному обраховуванню і обважуванню, а елементарне виконання вимог закону, згідно з якими в торгівлі всі ваги і гирі мають проходити щорічну повірку, що засвідчується відповідними клеймами на них.
Однак за даними торішніх перевірок, навіть на найбільших продовольчих ринках обласного центру в кращому разі лише одні ваги із 25 клеймовані. Натомість у так званих тимчасових торговельних комплексах, що з дозволу міської влади давно вже перетворилися на офіційні базари, майже вся вимірювальна техніка без жодного клеймування і часто нема навіть контрольних ваг.
Неважко уявити, що відбувається на периферії, якщо навіть у Житомирі, де номінально працює чи не десяток контролюючих служб, повна анархія. Дотримання метрологічних вимог не потребує особливих фінансових витрат, адже повірка одиниці вагової техніки обходиться від 50 до 150 гривень. Крім того, її можна пройти безпосередньо на ринку, куди за заявкою його адміністрації готові приїхати працівники Житомирстандартметрології із відповідним технічним обладнанням.
Отож причина анархії — в ігноруванні вимог законодавства і прав споживачів, чому навряд чи покладе край нова редакція Закону «Про метрологію», де «за порушення правил застосування засобів вимірювальної техніки» встановлено штраф у розмірі від 3 до 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто від 51 до 510 гривень. Його накладають на «посадових осіб підприємств та організацій, фізичних осіб-підприємців», а не на пересічних громадян, які номінально реалізують лишки вирощеної в особистих господарствах сільгосппродукції на ринках, хоч насправді здебільшого це перекупники з постійними місцями на базарах.
До речі, щоб подати скаргу до Інспекції з питань захисту прав споживачів, покупець має вказати не лише на якому торговельному місці й у який час було придбано товар неналежної якості та кількості, а й прізвище, ім’я і по батькові підприємця (від імені якого зазвичай торгує продавець-реалізатор) та реквізити його дозвільних документів. У результаті, як визнають фахівці контролюючих служб, із сотні потенційних заявників лише двом-трьом вдається подати офіційну скаргу. Причому по кожен дозвіл на перевірку доводиться звертатись аж у центральне відомство, а тому погодження з Києва надходить у кращому разі через два тижні, коли від спірного товару зазвичай вже нічого не залишилося.
«Непосильна» дорога від правил до порядку
Напрошується логічне припущення, що йдеться про свідомо налагоджений механізм ігнорування прямих вимог закону та забюрократизовану систему «відфутболювання» обгрунтованих скарг споживачів. Ідеться про банальну повірку ваг і гир та дотримання Правил торгівлі на ринках, згідно з якими на кожному торговельному місці мають розміщувати табличку із зазначенням прізвища, імені, по батькові продавця, назвою суб’єкта господарювання та підтверджувальним витягом з єдиного державного реєстру, патенту чи свідоцтва про сплату єдиного податку.
Це саме та інформація, яка дозволяє покупцеві звернутися з офіційною скаргою і якої на більшості торгових місць на ринках Житомирщини навіть зі свічкою не відшукати. Ця анархія влаштовує і продавців, що мають змогу безкарно обважувати та обраховувати покупців, і керівництво тих базарів, де процвітає чорна бухгалтерія, бо вимагати дотримання правил від підприємців, подібно до смерті, якщо у самого рильце у пушку.
Не в програші навіть державні контролюючі служби, яким зручні 7—8 офіційних скарг на рік замість «цунамі» із заяв споживачів. Крім того, наївно сподіватися, що два десятки контролерів зі спеціальної служби метрологічного контролю, яку згідно із Законом «Про метрологію» ще мають створити, наведуть лад на всіх ринках і в усіх магазинах області, чи то на Житомирщині, чи то на Дніпропетровщині.
Однак до чого зводяться функції адміністрацій ринків? Невже лише до збирання офіційного ринкового збору і, як стверджують злі язики, на порядок вищої мзди від підприємців, що натомість отримують дозвіл на «відшкодування втрат» за кошт покупців? Тож, може, державним контролерам не варто ганятися за кожною торговкою на ринку, в якої ваги не опломбовані, а гирі істотно легші від норми? Упевнений, що якби закон дозволяв штрафувати (і не максимум на 510 гривень) саме юридичну особу — ринок, адміністрація якого дозволяє на підвідомчій території ігнорувати норми законодавства, то із засобами вимірювальної техніки було б усе гаразд, і таблички з обов’язковими згідно з вимогами правил торгівлі даними про продавців стояли б на належних місцях.
Судячи із нової редакції Закону «Про метрологію», йдеться про наївні й нездійсненні побажання, тимчасом як у бездоганному на перший погляд законодавстві спеціально залишають «дірки» для безкарного оббирання нас із вами.