Сестра моєї мами, яка живе на Харківщині, захворіла. Тахікардія, високий тиск, задуха. Районний терапевт сказав, що в неї проблеми з серцем, і направив до кардіолога в Харківську обласну лікарню. Тітка насилу дісталася до лікарні, просиділа в черзі більше ніж дві години. Лікарка мигцем глянула на направлення від районного лікаря і виписала рецепт. Не оглянула пацієнтку, не розпитала її про стан здоров’я та супутні захворювання. Просто дала папірець із переліком ліків і наказала навідатися за місяць — «щоб подивитися динаміку».
Моя тітка, як і більшість людей її віку, звикла беззастережно довіряти лікарям, тож ліки купила. Деяких з них у райцентрі, де вона живе, не було, тож дочка купувала в Харкові. До речі, коштували вони як для пенсіонерки забагато (понад тисячу гривень).
Яким дивом тітці спало на думку почитати інструкцію, перш ніж почати приймати пігулки, я не знаю. Але саме це її урятувало. Як виявилося, за рекомендацією обласного кардіолога вона купила нейролептик, який застосовують при лікуванні шизофренії, важких психозів, депресії, панічних атак (нічого подібного в моєї тітки ніколи в житті не було). Перелік побічних ефектів — величезний. На медичному форумі пацієнти, які приймали його за показаннями, пишуть про такі: «Головні болі жахливі, німіють кінцівки, розмовляти складно, втрата свідомості, невралгія лицьового нерва, паралізувало язик і щелепи, почалися гормональні збої та епілептичні судоми». Той, хто знає, що таке нейролептики, розуміє, про що йдеться.
Крім того, у списку були ліки від важких наслідків діабету (якого у тітки теж немає). Зате вона страждає на тромбофлебіт, який є протипоказанням для застосування цих препаратів. Ще інструкція повідомляє, що в разі вживання цих ліків може бути гіпоглікемія (патологічне зниження рівня глюкози в крові). Важкий ступінь гіпоглікемії може призвести до коми та смерті, особливо якщо такий препарат прийматиме людина, в якої рівень глюкози нормальний.
Не знаю, яку динаміку хотіла побачити кардіолог з обласної лікарні. Можливо, ту, де пацієнтка перетворюється на повного інваліда? На жаль, мета, з якою лікар виписала своїй пацієнтці такі препарати, залишилася для мене невідомою. Я збиралася провести журналістське розслідування, написати заяву на ім’я головного лікаря Харківської обласної лікарні, зробити запит в Міністерство охорони здоров’я. Але… тітка категорично відмовилася, бо боїться! Вона з того покоління, яке боїться лікарів, чиновників, вахтерів... Коли вона приватизувала свою земельну ділянку, чиновники відверто над нею знущалися, вимагаючи хабар. Але вона щотижня їздила до них і просила, низько вклоняючись. Ось і нині вона боїться — раптом буде гірше? Хоч куди вже гірше.
Деякі люди вважають, що вони добре жили в Радянському Союзі. Цей випадок — приклад того, як їх перетворювали на слухняні гвинтики системи, які не знали своїх прав, боялися будь-якого чиновника. Це приклад того, як тотальний страх був нормою життя. І це ще одне свідчення того, що Україна, яка намагається знищити жахливу радянську спадщину, — на правильному шляху.
До речі, кілька років тому моя мама вирішила допомогти своїй подрузі провести газ. Усі документи відповідали вимогам, але чиновники кожного разу знаходили нові причини відмовити літній жінці. Мама прийшла в ту контору і сказала: «Моя дочка працює в газеті. Якщо ви не зробите те, що повинні, про це дізнається вся країна». За кілька днів усе було зроблено.
На жаль, та лікар-кардіолог з обласної лікарні й досі працює. Можливо, вона така не одна в нашій системі охорони здоров’я. Тож порада: якщо ви отримали від лікаря величезний перелік препаратів, перш ніж бігти до аптеки, поцікавтеся, що це за ліки. А заодно — що це за лікар. Щоб не сталося так, як із моєю тіткою.