Тетяна ПИЛИПЧУК
для «Урядового кур’єра»
Хочу поділитися своєю неприємністю, щоб застерегти інших від подібного лиха. Моя онучка має двох бабусь по різні сторони океану. На жаль, американська бабуся не має можливості приділяти стільки уваги й теплоти, як хоче, тому намагається бути доброю феєю і кілька разів на рік надсилати подарунки.
Вже майже чотири роки ми користуємося послугами фірми «Росан», що згодом стала «Міст Експрес», і цього разу звернулися до неї. Посилка була особливою, призначеною до Нового року та дня народження онучки. Тому бабуся наскладала аж 13,5 кілограма різних цікавостей, цукерок і подарунків. А найголовніше, що вона про частину подарунків розповіла онуці, сказавши, що вони від Діда Мороза. В середині листопада посилка була відправлена зі США, і онука стала чекати.
Щодня дитина запитувала, коли вже прилетить або припливе той іноземний Дід Мороз і привезе костюм її улюбленої принцеси, в якому вона піде на свято до садочка. В середині грудня (через місяць!) нам повідомили зі львівського офісу компанії «Міст Експрес», що посилка вже в Києві і за день-два прибуде за призначенням. Ми щасливі не відходили від вікна два наступні дні. Та посилку не привезли. Щодня я телефонувала на «гарячу лінію» компанії, і коли вдавалося додзвонитися, там відповідали, що посилка зберігається на складі в Києві на вул. Богатирській, її ось-ось доставлять. Ми наївно вірили до останнього. В переддень свята в садочку нам також пообіцяли доставити посилку, тому ми й не купували дитині іншого костюма. В ніч перед святом під гіркі сльози онуки я обшивала дощиком її стареньке платтячко. Онука на святі була єдиною без карнавального костюма, і попри мої вмовляння не засмучуватися свято було безнадійно зіпсовано.
Я написала скаргу на сайт «Міст Експрес», але ніякої реакції не було. Тим часом вийшов максимальний термін доставки —
6 тижнів. Нас усе ще годували обіцянками. Ми вірили, проте дива не сталося і до Нового року посилку теж не привезли. Сподівалися віддати подарунки на Різдво та день народження маленької. 2 січня 2013 року нам зателефонували зі служби доставки і повідомили, що посилку доставлять наступного дня в робочий час, звірили адресу, код під’їзду. Дитяча радість не мала меж. Маленька навіть відмовилася йти гуляти — так чекала подарунків. Увечері на наш дзвінок відповіли, що посилка… втрачена. Йняти віри було важко, адже нам майже місяць говорили, що вона є, і тільки вчора пообіцяли доставку…
Як з’ясувалося, причина всієї цієї катавасії проста — бабуся так поспішала надіслати посилку, що забула її застрахувати. Вміст був написаний зверху, тому посилка стала ласою здобиччю для непорядних людей, які не відповідають за свої вчинки і не виконують свої зобов’язання. Залишилися лише питання: хто поверне маленькій дівчинці свято, віру в дива, в Діда Мороза? Хто відповість за її сльози? У мене й досі звучать у вухах її слова: «Нехороший Дід Мороз. Він обманює. Я більше не віритиму йому НІ-КО-ЛИ!». А чи й справді винен отой казковий Дід?!