"Я йду з дому і вже не повернуся", - з таким рішенням підлітків часто стикаються в багатьох благополучних родинах. Що коїться з нашими дітьми? Вони мов відірвані від дерева листки - неуважні, дратівливі, думають зовсім не про навчання. А ще агресію вихлюпують на своїх же однокласників, причому фіксують усе це на мобільні телефони. Щоб потім передивитись із насолодою, комусь показати і вкотре посмакувати зйомками знущання над слабшими. Про це поскаржилась своїй знайомій вчителька, а у відповідь почула: "Вдома діти поводяться не краще".
- Ось прибігла зі школи донька, - повідала інша мати, -зачинилася в кімнаті й так голосно увімкнула музику, що сусіди пригрозили поскаржитись дільничному. Тоді вона сіла за комп'ютер. Кілька годин грала в ігри-страшилки, навіть відмовилась від вечері. А вранці її ледве розбудили. У депресивному стані донька пішла до школи. Хтозна, що в неї на душі, адже у підлітковому віці діти мовчазні і якісь... самотні.
Чому нерідко у повних сім'ях сини й доньки почуваються нещасними? Психолог Валентина Бондаровська пояснює це тим, що діти в родинах ростуть недолюбленими. Одних батьки не любили ніколи, а тому їм байдуже, як існують їхні чада, що їх хвилює. Других любили й люблять, проте не можуть їм приділити належної уваги через брак часу, відтак діти їхні почуваються непотрібними. Третіх батьки карають, причому часто незаслужено, застосовують зі свого боку тиск та багато чого не дозволяють, навіть вийти погуляти на вулицю. А така "батьківська школа" призводить нерідко до втечі з дому, тривалого перебування під чистим небом.
В усі часи було таке, коли батьки у гонитві за заробітками не могли приділити належної уваги своїм дітям. 5-7 хвилин спілкування з сином чи донькою їм здавалося досить. Та й зводилось усе до буденних запитань про сніданок та зроблені уроки. А тому підлітків охоче підхоплювала вулиця або чужі люди, під вплив котрих вони потрапляли. Хто-хто, а вже вуличні "психологи" скільки завгодно часу можуть приділити втікачеві, заспокоїти цигаркою чи спиртним, дати пораду, як вижити без допомоги "предків".
Тож аби не втратити ниточку, яка пов'язує батьків з дітьми, щодня не менше півтори години треба приділяти кожній дитині, радить психолог. - Надто корисно, коли батьки розповідають про своє дитинство, перше кохання, про те, як знайшли одне одного, як познайомилися з друзями, - каже Валентина Матвіївна. - Потрібно проводити вихідні дні, відпустки усією родиною. Це зближує, зміцнює стосунки, вселяє довіру один до одного. Отже, зсуньте усі свої графіки й розклади, заплануйте побути з своїми дітьми, бо сім'я - найголовніше.
Національною небезпекою Валентина Бондаровська вважає показ по телебаченню у вечірній час, коли діти ще не сплять, негативної інформації, яка вкрай погано впливає на психіку дітей, зі стріляниною, убивствами, знущаннями, катуванням... Батьки мають убезпечити дітей від перегляду таких фільмів. А також треба щодня цікавитися, що переглядає їхня дитина в Інтернеті, на які сайти заходить. Можливо, ненав'язливо підказати, як подружитися з комп'ютером для інтелектуального розвитку, вивчення іноземних мов, самоствердження тощо. Ймовірно, тоді зникне з лексикону і дорослих, і малих такий не притаманний для українців вислів - недолюблені діти.
